Іменем України
17 січня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-3830/10/2470
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Спіжавка Г.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Кельменецькому районі Чернівецької області до Кельменецького виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості, -
В поданому до суду 24.12.2010 року адміністративному позові Державна податкова інспекція у Кельменецькому районі просила суд стягнути з Кельменецького виробничого управління житлово-комунального господарства заборгованість з податку на додану вартість за період з 23.06.2010р. по 30.11.2010р. у сумі 94 117, 66 грн., в тому числі пеню 6 633, 77 грн.
Відповідач належним чином повідомлений про наявність адміністративної справи в суді та вимоги при розгляді справи в порядку скороченого провадження - 31.12.2010 року, заяву про визнання позову або заперечень на позов до суду не направив.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач, Кельменецьке виробниче управління житлово-комунального господарства, зареєстроване рішенням Кельменецької РДА 02.02.1992р., взято на облік ДПІ в Кельменецькому районі як платник податків з 07.10.1998 року.
Станом на 17.12.2010р. за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість, яка виникла за період з 23.06.2010р. по 30.11.2010р. в сумі 94 117, 66 грн., в тому числі пеня 6 633, 77 грн.
Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Законом України "Про ПДВ" встановлено, що сплата ПДВ провадиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом. Якщо податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю, - декларація подається до ДПІ за місцем знаходження платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця).
Податковий борг з податку на додану вартість у сумі 87 483, 89 грн., виник в зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання згідно поданих підприємством декларацій та застосованих штрафних санкцій по термінах сплати, а саме:
- Декларація з ПДВ №9005073162 від 17.11.2010р. на суму 10 986 грн.,
- Декларація з ПДВ №9004387030 від 19.10.2010р. на суму 11 050 грн.,
- Декларація з ПДВ №9402 від 20.09.2010р. на суму 14 190 грн.,
- Декларація з ПДВ №9021 від 20.08.2010р. на суму 11 018 грн.,
- Декларація з ПДВ №7825 від 20.07.2010р. на суму 10 278 грн.,
- Декларація з ПДВ №5843 від 17.06.2010р. на суму 12 034 грн.
Крім того, до відповідача затосовано штрафні фінансові санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями:
- №0000491600 від 04.11.2010р. на суму 2 779, 37 грн.,
- №0000451600 від 11.10.2010р. на суму 2 878, 79 грн.,
- №0000371600 від 07.09.2010р. на суму 2 708, 20 грн.,
- № 0000202320 від 21.08.2010р. на суму 2 808 грн.
- №0000351600 від 16.08.2010р. на суму 1 741, 92 грн.
- №0000311600 від 08.07.2010р. на суму 3 646, 11 грн.
- №0000271600 від 24.06.2010р. на суму 1 365, 50 грн.
На підставі ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачу нарахована пеня за період 23.06.2010р. по 23.12.2010р., яка становить 6 633, 77 грн.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що суб'єкти господарювання зобов'язані у встановленому цим законом порядку сплачувати податок на додану вартість.
Відповідно до п.3 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.1991р., платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України №2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Підпунктом 5.1. ст. 5 Закону №2181-ІІІ визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Згідно п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно із п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Згідно зі ст. 1 Закону № 2181-ІІІ активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності.
Пунктом 11 ч.1 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено право органів державної податкової служби стягувати заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна платників податків.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону № 2181 примусове стягнення - це звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Крім того, ним же визначено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.
Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно існує податковий борг у зазначеній сумі, про яку він повідомлений, яка ним не оскаржена та на день винесення рішення по справі не сплачена в добровільному порядку.
За таких обставин, суд вважає що є підстави для примусового стягнення вказаної заборгованості у рахунок погашення його податкового боргу шляхом звернення стягнення на активи відповідача - платника податків, у межах суми заборгованості.
Відповідно із вимогами ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження виконуються негайно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 183-2, 256 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з Кельменецького виробничого управління житлово-комунального (код ЄДРПОУ 32171839) у примусовому порядку за рахунок активів податкову заборгованість з податку на додану вартість у сумі 94 117, 66 грн.
3. Постанова підлягає негайному виконанню.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Г.Г. Спіжавка