Справа № 525/18/26
Провадження № 1-кп/525/58/2026
03.03.2026 селище Велика Багачка
Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025170550001171 від 20.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
До Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшов, затверджений Миргородською окружною прокуратурою Полтавської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.11.2025 за №12025170550001171 відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
09.01.2026 судом було призначено підготовче судове засідання у справі на 14.01.2026, надалі підготовче судове засідання неодноразово відкладалося з поважних причин.
14.01.2026 обвинуваченим ОСОБА_5 було подано до суду клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 48 КК України, оскільки внаслідок зміни обстановки обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, у зв'язку з тим, що обвинуваченому надано відстрочку від мобілізації. Виникнення обставини, яка виключає можливість призову обвинуваченого на військову службу під час мобілізації на особливий період, указує на відсутність ризику повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні своє клопотання підтримав повністю, розуміє, що закриття кримінального провадження з підстав, передбачених ст. 48 КК України, є закриттям з нереабілітуючих підстав, просив клопотання задовольнити. Повідомив, що у грудні 2025 року його дружині встановлено третю групу інвалідності через психічний розлад строком на 1 рік, на підставі цього він отримав відстрочку від мобілізації.
Захисник адвокат ОСОБА_4 повністю підтримав заявлене обвинуваченим клопотання, просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення поданого клопотання, посилалася на те, що матеріалами, які долучені до матеріалів справи жодним чином не доведено обставин для звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України.
Вивчивши зміст поданого до суду клопотання, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали долучені до клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ч. 1 ст. 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 48 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23.12.2005 № 12, у зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.
При цьому слід розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення кримінального правопорушення та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного кримінального правопорушення обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового кримінального правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №157/1091/22, відповідно до якого особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового кримінального правопорушення. Такі зміни умов життєдіяльності повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення на момент розгляду справи в суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, перестала бути суспільно небезпечною.
У постанові від 15.04.2021 у справі № 161/1390/19 Верховний Суд зазначив, що такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом тощо.
Відповідно до обвинувального акту, який надійшов на розгляд суду ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а саме: ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації.
Факт набуття обвинуваченим відстрочки автоматично не припиняє його суспільної небезпеки за інкримінованим правопорушенням, оскільки в цьому випадку слід брати до уваги не лише саму наявність відстрочки, а й підстави її отримання. Так, згідно досліджених судом доказів ОСОБА_5 отримав право на відстрочку на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів. Як установлено із матеріалів справи групу інвалідності дружині обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено строком на 1 рік. Указана підстава не може бути визнана такою, що характеризує втрату суспільної небезпеки обвинуваченим, оскільки обстановка навколо нього, що зазнала змін, не має постійного характеру та у випадку припинення шлюбу, одужання ОСОБА_6 , чи не продовження групи інвалідності з інших підстав, це стане безумовною підставою для втрати обвинуваченим права на відстрочку.
На теперішній час воєнний стан не скасований, мобілізація триває, надана обвинуваченому відстрочка від призову має тимчасовий характер, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати, що після вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння або особа, яка його вчинила вже не є суспільно небезпечним.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, а відтак, у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 44, 48 КК України, ст. ст. 285-288, 314, 369-372, 376 КПК України,
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025170550001171 від 20.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1