04.03.2026 Справа № 940/2027/25
Провадження по справі № 1-кп/940/56/26
Іменем України
04 березня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111300000200 від 09.09.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Денихівка Тетіївського району Київської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
встановив:
В провадженні Тетіївського районного суду Київської області перебуває вказане кримінальне провадження.
В підготовчому засіданні начальник Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, посилаючись на те, що останній може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яким відомо про його злочинні дії, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти заявленого клопотання заперечив.
Розглянувши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, суд вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, в провадженні Тетіївського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12025111300000200 від 09.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Відповідно до обвинувального акту 09.09.2025 близько 17 години 40 хвилин по вул. Соборна, 17 в м. Тетіїв Білоцерківського району Київської області ОСОБА_4 , маючи на меті умисел на незаконне заволодіння мотоциклом марки LIFAN LF175-2E, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для здійснення на ньому поїздки, реалізуючи свій злочинний умисел, шляхом вільного доступу, всупереч волі законного користувача ОСОБА_7 , умисно, таємно, протиправно, застосовуючи фізичну силу покотив мотоцикл після чого, за допомогою підбору ключа, привів двигун вказаного мотоцикла в дію та поїхав на ньому в напрямку вул. Першотравнева, цим самим здійснив незаконне заволодіння транспортним засобом. Незаконним заволодінням мотоцикла марки LIFAN LF175-2E, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 31 252,55 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
08.10.2025 ОСОБА_4 вручено обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, який 09.10.2025 року скеровано до Тетіївського районного суду Київської області для розгляду.
В ході судового провадження ОСОБА_4 неодноразово не прибував за викликом в підготовчі судові засідання, при цьому на підтвердження поважності причин не прибуття обвинувачений не надавав жодних документів. Останній свідомо, навіть умисно, ухиляється від отримання викликів, судових повісток, перешкоджає виконанню ухвал суду щодо примусових приводів до суду. Вказані обставини вказують на умисне уникнення ОСОБА_4 від суду, що й стало підставою для оголошення останнього в розшук.
При цьому, відносно ОСОБА_4 вже обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту, проте вказаний запобіжний захід не спонукав ОСОБА_4 виконувати обов?язки, покладені на нього ухвалою суду.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, підставою обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Його причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 09.09.2025, територія лісу, що знаходиться в м. Тетіїв, по вул. Першотравнева, де було виявлено мотоцикл LIFAN LF175-2E сірого кольору;
- протоколом огляду місця події від 10.09.2025, місце вчинення крадіжки, що знаходиться в м. Тетіїв, провулок Ріхарда Зорге.
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 09.09.2025, з якого вбачається, що у серпні 2025 року вона придбала мотоцикл LIFAN LF175-2E, яким користувався її син;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 09.09.2025, з якого вбачається, що у його присутності ОСОБА_4 заволодів мотоциклом;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 10.09.2025, з якого вбачається, що у його присутності ОСОБА_4 заволодів мотоциклом;
- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_9 , від 10.09.2025, з якого вбачається, що 09.09.2025 близько 17 год. 40 хв. він залишив мотоцикл в центрі міста на пров. Р.Зорге. Повернувшись через деякий час, виявив відсутність мотоцикла;
- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_10 , від 10.09.2025, з якого вбачається, що 09.09.2025 близько 17 год. 40 хв. його товариш ОСОБА_11 залишив мотоцикл в центрі міста на пров. Р.Зорге. Повернувшись через деякий час, виявив відсутність мотоцикла;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 10.09.2025, який згідно ст.63 Конституції України відмовився від надання показань;
- протоколом огляду мобільного телефону, який належить ОСОБА_4 від 10.09.2025 з якого вбачається, що в додатку Інстаграм, виявлено переписку із користувачем « ОСОБА_12 ». З даної переписки вбачається, що ОСОБА_13 повідомляє користувачу «nasyxxs», що він заховав мотоцикл на вул. Першотравнева, також надсилає фото мотоцикла.
Крім того, обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Так, оцінюючи ризик переховування обвинуваченого від суду, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років. На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Отже, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого до втечі.
Відтак, оцінюючи можливість обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого незаконного впливу на свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яким відомо про злочинні дії ОСОБА_4 .
Так, суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 з метою ухилення від подальшого покарання чи спотворення об'єктивної картини вчинення злочину може незаконно впливати на свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки всі вони є жителями одного населеного пункту та до вчинення кримінального правопорушення спілкувалися між собою, тому з метою створення алібі або спотворення картини вчинення кримінального правопорушення, умовлянням, підкупом чи погрозами обвинувачений ОСОБА_4 може примушувати їх змінити свідчення, виправдовуючи тим самим його дії.
Водночас, при встановленні наявності ризику впливу на свідків необхідно враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
За таких обставин суд дійшов висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, обвинувачений може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Разом з тим, суд вважає переконливими доводи прокурора про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, який обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 не працює та не навчається, не має постійного джерела доходу, а тому здатен до вчинення протиправних дій задля збагачення за рахунок викрадення чужого майна.
Отже, з урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Одночасно суд бере до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 289 КК України, та відомості про особу обвинуваченого, який не працює, не навчається, та не має постійного джерела доходу.
Суд також бере до уваги вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.
Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Санкція ч. 1 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.
ОСОБА_4 переховувався від суду, в результаті чого його ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 16.01.2026 року оголошено в розшук.
Отже, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, обвинувачений ОСОБА_4 є особою, до якої може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Водночас, при вирішенні питання щодо можливості застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, слідчий суддя зазначає таке.
Так, особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченого ОСОБА_4 з огляду на те, що зазначений запобіжний захід є занадто м'яким, враховуючи особу обвинуваченого, який не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків. Крім того 11.09.2025 Тетіївським районним судом Київської області щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та останнього зобов'язано прибувати за першою вимогою до слідчого СВ ВП №3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, слідчого судді або суду, залежно від стадії кримінального провадження. Однак всупереч встановленим вимогам ОСОБА_4 не з'являвся на виклики до Тетіївського районного суду у зв'язку з чим останнього оголошено у розшук.
Також не може бути застосована до обвинуваченого особиста порука, оскільки відсутні будь-які відомості про осіб, які заслуговуючи на довіру у суду та можуть надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу.
Водночас, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з огляду на наявність високого ступеню ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення та переховуватись від суду.
Не може бути застосована до обвинуваченого і застава як запобіжний захід, так як ОСОБА_4 не має жодного джерела доходу та обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину.
З огляду на зазначене, на переконання суду, застосування більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, до обвинуваченого ОСОБА_4 є недостатнім для запобігання встановленим ризикам.
Отже, з огляду на викладене та доведеність прокурором наявності підстав вважати, що існують ризики вчинення дій, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, та оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Водночас, будь-яких обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом не встановлено та не доведено обвинуваченим.
Більш того, будь-яких обставин, які б унеможливлювали утримування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суду не надано.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Беручи до уваги вимоги п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, а також з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за доцільне визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, а саме в межах п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49920 гривень. Поряд з цим, суд, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 331, 309, 395 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання начальника Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю с. Денихівка Тетіївського району Київської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженому, не працюючому, військовозобов'язаному, раніше не судимому,запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01 травня 2026 року включно.
Визначити строк дії ухвали в частині обрання запобіжного заходу - до 01 травня 2026 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі п'ятнадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49920 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: отримувач коштів ТУ ДСА України в Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268119; банк отримувача: ДКС України, м. Київ; номер рахунку: UA768201720355259001000018661; код банку отримувача (МФО) 820172.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, ОСОБА_4 звільнити з-під варти негайно.
У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням визначеного розміру застави зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до суду та повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування).
Роз'яснити, що у разі, якщо ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього процесуальні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Строк дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду буде виготовлено та оголошено о 15 год. 00 хв. 04 березня 2026 року.
Суддя: ОСОБА_1