25.02.2026 Провадження по справі № 2/940/41/26
Справа № 940/1909/25
Іменем України
25 лютого 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.
прокурора Шевченка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення,
встановив:
Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати, понесені Національною службою здоров'я України за рахунок коштів Державного бюджету України на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні № 12022111030000214 від 24.01.2022 ОСОБА_2 у сумі 147783,61 гривень.
В обґрунтування позову зазначено, що вироком Тетіївського районного суду Київської області від 02.07.2024 у справі № 940/669/22 за результатами розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12022111030000214 від 24.01.2022 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
Цим вироком встановлено, що грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3(б), 12.2, 12.3 ПДР України перебуває в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_2 .
Відповідно до інформації Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» (далі по тексту - КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2») від 16.12.2024 № 03-05-3561, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» в період з 22.01.2022 по 07.03.2022 (44 ліжко-днів), вартість 1 ліжко-дня, згідно з проведеним розрахунком, становить: в січні 2022 року - 2932,98 грн, в лютому 2022 року - 3131,55 грн, в березні 2022 року - 4814, 77 грн. Загальна вартість лікування ОСОБА_2 становить 147783,61 грн.
Також зазначено, що факт отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та його перебування на стаціонарному лікуванні знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із суспільно небезпечним діянням, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та кримінально-караними діями ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації Національної служби здоров'я України (далі по тексту - НСЗУ), за результатами розгляду листа від 20.01.2025 № 50-602 вих-25, між НСЗУ та КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» у 2022 році укладено договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 0373-Е122-Р000 від 06.02.2022, на підставі якого послуги КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2», пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено Національною службою здоров'я України як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відтак, як зазначено у позові, кошти у розмірі 147783,61 гривень, витрачені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 , оскільки надання медичних послуг здійснювалося за програмою медичних гарантій пацієнтам та оплачено Національною службою здоров'я України.
Також зауважено, що у ході досудового розслідування та судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_1 зазначені витрати на стаціонарне лікування потерпілого в добровільному порядку не відшкодовано та цивільний позов про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення прокурором не пред'являвся.
Водночас у позовній заяві зазначено, що заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звертається з цим позовом до суду на захист інтересів держави в галузі охорони здоров'я в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з нездійсненням Національною службою здоров'я України захисту інтересів держави в суді, як суб'єктом, до компетенції якої віднесено відповідні повноваження.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 02.10.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 03.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні прокурор Шевченко В.О. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 13.01.2026, 26.01.2026, 11.02.2026 та 25.02.2026, не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Клопотань та заяв про поважність неявки до суду відповідач не надавав.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» у судове засідання не прибув, надіслав до суду заяву, в якій просить справу розглянути за відсутності представника КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» за наявними матеріалами, заперечень проти позову не мають.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вироком Тетіївського районного суду Київської області від 02.07.2024 у справі № 940/669/22 за результатами розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12022111030000214 від 24.01.2022 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Вирок набрав законної сили 02.08.2024.
Цим вироком встановлено, що 23.01.2022, близько 22 год 00 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в правій смузі руху по вул. Ватутіна неподалік будинку № 89 в с.П'ятигори зі сторони центру с. П'ятигори в напрямку с. Тайниця, що в межах Білоцерківського району Київської області, порушив п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України: «для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення тa кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі», п. 12.2 Правил дорожнього руху України, де вказано, що водій транспортного засобу «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», проявив неуважність та безпечність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, чим порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано, що водій транспортного засобу «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди» не зменшив швидкість та не зупинився щоб уникнути наїзду на пішохода, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 який рухався попутно по правому краю проїжджої частини дороги по напрямку до с. Тайниця, та з місця пригоди зник, чим порушив п. 1.3. Правил дорожнього руху, «учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими», п.1.5 Правил дорожнього руху «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків».
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав наступні тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки, численні двобічні переломи ребер, перелом стернального кінця тіла правої ключиці, перелом правої лопатки, перелом тіла грудини та поперечних відростків Т?-3 Т?4 справа, правобічний гемоторакс, відкритого перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням. Описані тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки, численні двобічні переломи ребер, перелом стернального кінця тіла правої ключиці, перелом правої лопатки, перелом тіла грудини та поперечних відростків Th-3 Т?4 справа - відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, так як викликають довготривалий розлад здоров'я. Описані тілесні ушкодження у вигляді: правобічного гемотораксу, відкритого перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням - відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3(б), 12.2, 12.3 ПДР України перебуває в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_2 (а. с. 20-24 т. № 1).
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, обставини дорожньо-транспортної пригоди та вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілому ОСОБА_2 завдано тяжких тілесних ушкоджень, в силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в ході розгляду цієї справи.
Крім того, згідно з листом Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 16.12.2024 № 03-05/3561, адресованому заступнику керівника Білоцерківської окружної прокуратури Д.Антонюку, потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні з 23 січня 2022 року по 07 березня 2022 року в ортопедо-травматологічному відділенні. Фактичні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 становлять 147783,61 грн. Проведено 44 ліжко-днів. Фактичні витрати одного ліжко-дня: січень 2022 року - 2932,98 грн, лютий 2022 року - 3131,55 грн, березень 2022 року - 4814, 77 грн (а. с. 29 т. № 1).
Згідно з листом Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 16.12.2024 № 03-05/3561, адресованому заступнику керівника Білоцерківської окружної прокуратури Д.Антонюку, оскільки медичним закладом не набуто процесуального статусу в кримінально-процесуальних відносинах, тому в повній мірі не можливо здійснити претензійно-позовну роботу в межах постанови КМУ від 16.07.1993 № 545 «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» (а. с. 27-28 т. № 1).
У листі Національної служби здоров'я України від 29.01.2025 № 4257/2-16-25 зазначено, що між НСЗУ та КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» у 2022 році було укладено договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 0373-Е122-Р000 від 06.02.2022, на підставі якого послуги КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2», пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено Національною службою здоров'я України як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того вказано, що Національна служба здоров'я України не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Водночас, не заперечують щодо звернення прокуратури до суду в інтересах держави та готові до співпраці в межах повноважень (а.с. 32-34, 35-164 т. № 1).
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» зазначено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 (надалі по тексту - Порядок).
У пункті 2 Порядку зазначено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Згідно з пунктом 3 Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі, коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.
Згідно із статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, вироком Тетіївського районного суду Київської області від 02.07.2024 у справі № 940/669/22 встановлено, що порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3(б), 12.2, 12.3 ПДР України перебувають в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_2 .
Внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 у період з 23 січня 2022 року по 07 березня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2».
Зокрема, листом КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2» від 16.12.2024 № 03-05/3561 підтверджено період стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_2 , а саме з 23 січня 2022 року по 07 березня 2022 року, тобто 44 ліжко-днів, та зазначено фактичні витрати на його лікування, які становлять 147783,61 грн, з яких фактичні витрати одного ліжко-дня: січень 2022 року - 2932,98 грн, лютий 2022 року - 3131,55 грн, березень 2022 року - 4814,77 грн.
Відтак, на переконання суду, розрахунок фактичних витрат на стаціонарне лікування потерпілого здійснені відповідно до встановленого законом порядку та зазначений у відповідному листі медичного закладу.
На противагу цьому, відповідачем не надано жодних розрахунків, які б спростовували зазначений розмір витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Крім того, суд зазначає, що натепер механізм фінансування Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» здійснюється Національною службою здоров'я України (надалі - НСЗУ) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладених між Комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» та НСЗУ договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Кошти перераховуються НСЗУ безпосередньо на рахунок лікарні.
Відповідно до ч. 3 статті 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» визначено, що однією з функції Національної служби здоров'я України, як Уповноваженого органу, є укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію.
У пункті 8 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №410 від 25.04.2018, передбачено, що надавач зобов'язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов'язується оплачувати такі програми відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.
Так, судом встановлено, що послуги надані Комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2», пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.
У пункті 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» визначено, що програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.
Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено «Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1086.
Національна служба здоров'я України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми.
Отже, встановлено, що НСЗУ витратила державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг лікування потерпілого ОСОБА_2 , який перебував на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 , на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 0373-Е122-Р000 від 06.02.2022.
Відтак, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що між протиправними діями відповідача ОСОБА_1 та перебуванням потерпілого ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» є причинний зв'язок, що доведено належними, допустимими та достатніми доказами, тому відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від кримінального правопорушення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
На підставі п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1477 грн. 83 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтею 1206 ЦК України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993, суд
вирішив:
Позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , витрати понесені Національною службою здоров'я України за рахунок коштів Державного бюджету України на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні № 12022111030000214 від 24.01.2022 ОСОБА_2 у сумі 147783 (сто сорок сім тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 61 копійка, які перерахувати в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами: код отримувача 37993783, отримувач ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, банк отримувача Казначейство України (ел.адм. подат.), рахунок UA978999980313080115000026011, код класифікації доходів бюджету 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету - 24060300.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) гривень 83 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення суду: 05 березня 2026 року.
Суддя С.В.МАНДЗЮК