Справа № 375/2448/25
Провадження № 1-кп/375/5/26
04 березня 2026 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000692 від 9 серпня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Городянка, Бородянського району Київської області, громадянка України, яка працює швачкою в ТОВ «Торгівельний Дім Девран», заміжня, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,
за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_3
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Так, 9 серпня 2025 року, близько 11 год 25 хв, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Chery Amulet», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою ТІ017, між с. Насташка та с. Северинівка Білоцерківського району Київської області в напрямку с. Северинівка, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію 1 січня 2002 року (далі - Правила дорожнього руху), згідно з яким «для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявила злочинну недбалість, не була уважною під час керування транспортним засобом, не стежила за дорожньою обстановкою, не реагувала на її зміну, не вибрала безпечну швидкість руху, внаслідок чого своїми діями створила загрозу безпеці дорожнього руху, порушила вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», внаслідок чого не впоралась з керуванням та допустила виїзд за межі проїзної частини в лівий по напрямку руху кювет з послідуючим зіткненням транспортного засобу з деревом.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Chery Amulet», реєстраційний номер НОМЕР_1 , син ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що проявилась переломом кісток сплетіння черепа і субарханоїдальним крововиливом, від яких останній помер в кареті екстреної медичної допомоги.
Грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 2.3 б), д), 12.1 Правил дорожнього руху, перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_6 .
Таким чином, ОСОБА_3 порушила правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 , тобто ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.
2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, визнала повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, вона їх у повному обсязі підтверджує, та пояснила суду, що 9 серпня 2025 року рухаючись автодорогою між с. Насташка та с. Северинівка Білоцерківського району Київської області в напрямку с. Северинівка не впоралась з керуванням та допустила виїзд за межі проїзної частини в лівий по напрямку руху кювет з послідуючим зіткненням транспортного засобу з деревом. В результаті дорожньо-транспортної пригоди її син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, від яких помер в кареті екстреної медичної допомоги.
Визнала факт порушення ПДР, які зазначені в обвинувальному акті, спричинення смерті потерпілому та причинно-наслідковий зв'язок між ними.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що кримінальне правопорушення кваліфіковано вірно, обвинувачена свою вину визнала, щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення та просив суд призначити покарання у виді обмеження волі строком на один рік, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав заяву, про розгляд справи у його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має та просять суд її суворо не карати, не позбавляти волі, та не позбавляти посвідчення водія, тому що дана подія сталася з необережності.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні вважав, що органом досудового розслідування вірно кваліфіковано злочин, обвинувачена обґрунтовано, послідовно розповіла про обставини вчинення кримінального правопорушення, щиро розкаялась та активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, просить суд визнати її винною та призначити покарання за частиною 2 статті 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на 3 роки, застосувавши статтю 75 КК України, звільнивши від відбуття основного покарання з іспитовим строком на 3 роки.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності її позиції, роз'яснивши їм положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 та кваліфікує її дії за частиною 2 статті 286 КК України.
3. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до статті 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно зі статтею 67 КК України, судом не встановлено.
4. Мотиви призначення покарання.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, працює швачкою в ТОВ «Торгівельний Дім Девран», відповідно до характеристики з місця роботи характеризується виключно позитивно, порушень правил дорожнього руху до подій, вказаних в обвинувальному акті, не вчиняла, має міцні соціальні зв'язки.
Суд зауважує, що згідно зі статтею 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Керуючись загальними засадами призначення покарання (стаття 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 травня 2023 року, справа № 135/563/22.
Отже, санкція частини 2 статті 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
У постанові О'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 роз'яснено, що при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за статтею 286 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 14 вересня 2023 року у справі № 524/12818/21, санкція частини 2 статті 286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд («судова дискреція») залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.
З огляду на викладене, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, враховуючи відомості про особу обвинуваченої та її поведінку після вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченій ОСОБА_7 покарання в межах санкції частини 2 статті 286 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, що сприятиме запобіганню вчиненню останньою нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та буде достатнім для її виправлення.
Крім цього, ураховуючи наявність встановлених судом пом'якшуючих обставин, ставлення обвинуваченої до скоєного, суд вбачає підстави для застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_3 положень статті 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням та покладенням на обвинувачену обов'язків, визначених статтею 76 КК України, тобто в умовах здійснення контролю за поведінкою обвинуваченої протягом іспитового строку.
Відповідно до статті 75 КК України іспитовий строк встановлюється від одного до трьох років. З огляду на тяжкість злочину, його наслідки - смерть потерпілого - та необхідність забезпечення належного виправного впливу, суд вважає обґрунтованим іспитовий строк - 2 роки, що забезпечує баланс між інтересами суспільства та індивідуальними особливостями обвинуваченої.
Підстав для незастосування до обвинуваченої додаткового покарання, враховуючи наслідки кримінального правопорушення, суд не знаходить, а тому суд вважає правильним застосувати до ОСОБА_3 додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки.
На переконання суду, у даному випадку саме таке покарання відповідає вимогам статтей 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченої запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно неї запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертиз, підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку статті 100 КПК України.
Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку статті 174 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 100, 124, 349, 368-370, 374-376 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили, не обирати.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що відповідно до частини 1 статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 7131 (сім тисяч сто тридцять одна) гривня 20 копійок, а саме:
- інженерно-технічна експертиза - 3565 (три п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок (висновок експерта від 25 серпня 2025 року № СЕ-19/111-25/50199-ІТ);
- інженерно-технічна експертиза - 3565 (три п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок (висновок експерта від 15 вересня 2025 року № СЕ-19/111-25/51115-ІТ);
Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 серпня 2025 року, на транспортний засіб, автомобіль «Chery Amulet», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статті 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження в порядку визначеному статтями 376, 615 КПК України.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_8