про відкриття касаційного провадження
04 березня 2026 року
м. Київ
справа №160/31220/24
адміністративне провадження №К/990/7643/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року
у справі №160/31220/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа СБ»
до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
про визнання протиправною та скасування постанови,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа СБ» (далі - ТОВ «Альфа СБ», позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Держпраці, відповідач, скаржник), в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову Держпраці №ЗХ/ЛВ/9130/085/ЗХ/ЛВ/20496/П085/СВ-ФС від 03 жовтня 2024 року, якою було накладено на ТОВ «Альфа СБ» штраф у розмірі 3360000 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Держпраці 19 лютого 2026 року звернулося з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку скаржник зазначає, що копія постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року надійшла в електронний кабінет Держпраці через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 23 січня 2026 року, що підтверджується карткою руху документа.
Таким чином, скаржник вважає наведені підстави пропуску строку поважними, оскільки касаційну скаргу подано в межах тридцятиденного строку з моменту отримання копії оскаржуваної постанови.
Надаючи оцінку наведеним відповідачем доводам щодо поважності підстав пропуску строку, Судом з'ясовано наступне.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року була ухвалена в порядку письмового провадження та набрала законної сили з моменту її прийняття.
Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 31 грудня 2025 року, в той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду заявником подано 19 лютого 2026 року, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження.
Відповідно до картки руху документа, електронна копія постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року надійшла в електронний кабінет Держпраці 23 січня 2026 року.
Таким чином, пропуск процесуального строку стався у зв'язку з несвоєчасним врученням копії постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, а касаційну скаргу подано скаржником в межах тридцятиденного строку з моменту отримання копії оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене, а також положення частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень статті 11 Закону України «Про охоронну діяльність» від 22 березня 2012 року №4616-VI (далі - Закон №4616-VI), статей 21, 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 (далі - постанова КМУ №413), порушили положення статті 90 КАС України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 липня 2020 року у справі №809/164/17, від 09 липня 2020 року у справі №821/851/17, від 02 лютого 2021 року у справі №0540/5987/18-а, від 08 листопада 2023 року у справі №520/1951/2020, від 13 березня 2024 року у справі №0840/3101/18, від 21 лютого 2024 року у справі №580/2046/21, від 27 березня 2024 року у справі №440/2817/20.
Першочерговим мотивом скаржника є твердження про неправильну кваліфікацію судом апеляційної інстанції характеру правовідносин між ТОВ «Альфа СБ» та особами, що виконували функції охорони. Скаржник наполягає, що специфіка охоронної діяльності, згідно зі статтею 11 Закону №4616-VI, передбачає залучення персоналу виключно на підставі трудових договорів. Виконання таких робіт за цивільно-правовими угодами є порушенням, оскільки робота охоронця має ознаки системності, підпорядкованості внутрішньому трудовому розпорядку та виконується за визначеним місцем, що характерно саме для трудових відносин.
У зв'язку з цим скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 липня 2020 року у справі №821/851/17, від 21 лютого 2024 року у справі №580/2046/21, від 27 березня 2024 року у справі №440/2817/20, в яких зазначено, що правовідносини в охоронній сфері повинні оформлюватися трудовими договорами через неможливість виокремлення кінцевого результату праці, який би був притаманний цивільно-правовим угодам.
Скаржник також зазначає, що суд не надав належної оцінки відеоматеріалам та поясненням 14 працівників, які підтверджували факт допуску до роботи без оформлення трудових відносин.
Скаржник наголошує на ігноруванні судом висновків Верховного Суду щодо належного повідомлення суб'єкта господарювання про розгляд справи, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі №520/1951/2020, від 13 березня 2024 року у справі №0840/3101/18 зазначено, якщо особа свідомо не отримує поштову кореспонденцію, вона несе ризик настання відповідних наслідків, і це не може бути підставою для скасування рішення органу контролю.
Також доводи касаційної скарги ґрунтуються на необхідності захисту конституційного права працівників на соціальний захист, яке нівелюється при укладенні цивільно-правових договорів замість трудових. Скаржник акцентує, що така підміна позбавляє осіб права на щорічну відпустку, оплату лікарняних та страхування від нещасних випадків на виробництві.
На обґрунтування цієї позиції скаржник наводить висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 липня 2020 року у справі №809/164/17, від 02 лютого 2021 року у справі №0540/5987/18-а, згідно з якими основною ознакою трудових відносин є процес самої трудової діяльності, тоді як за цивільно-правовим договором оплачується конкретний фізичний результат, що у випадку з охоронною діяльністю є неможливим.
У касаційній скарзі Держпраці просить Верховний Суд скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статті 11 Закону №4616-VI, статей 21, 24 КЗпП України, постанови КМУ №413, перевірки дотримання положень статті 90 КАС України, а також перевірки необхідності урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 липня 2020 року у справі №809/164/17, від 09 липня 2020 року у справі №821/851/17, від 02 лютого 2021 року у справі №0540/5987/18-а, від 08 листопада 2023 року у справі №520/1951/2020, від 13 березня 2024 року у справі №0840/3101/18, від 21 лютого 2024 року у справі №580/2046/21, від 27 березня 2024 року у справі №440/2817/20.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Визнати поважними наведені Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі №160/31220/24.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі №160/31220/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа СБ» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови.
3. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/31220/24.
4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа