04 березня 2026 року
м. Київ
справа №240/21479/24
адміністративне провадження № К/990/7680/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Мацедонської В.Е.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі №240/21479/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 18 липня 2024 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 18 липня 2024 року з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Визнано протиправними дії щодо неврахування військовою частиною НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення при здійсненні обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2024 роки, матеріальної допомоги дія вирішення соціально-побутових питань за 2017, 2019, 2022 та 2024 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021-2024 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як особі з інвалідністю внаслідок війни за 2022-2024 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2022, 2024 роки, матеріальної допомоги дія вирішення соціально-побутових питань за 2017, 2019, 2022 та 2024 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021-2024 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як особі з інвалідністю внаслідок війни за 2022, 2024 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться обрахунок, розміру індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частину НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік без включення до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (одноразових, додаткових видів грошового забезпечення та індексації) за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову - скасовано.
Прийняти в цій частині нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 18 липня 2024 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 18 липня 2024 року включно, з розрахунку 3900,63 гривень на місяць в сумі 251905,20 грн.
20 лютого 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі №240/21479/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Оцінивши доводи касаційної скарги колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи, яка відноситься до категорій справ незначної складності.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі №240/21479/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: А.В. Жук
В.Е. Мацедонська