04 березня 2026 року
м. Київ
справа №460/13191/24
адміністративне провадження № К/990/3746/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №460/13191/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управлінням ДПС у Рівненській області від 21.06.2024 №009072090116, від 21.06.2024 №009073090116, від 21.06.2024 №009067090116, від 21.06.2024 №009071090116, від 15.07.2024 №010293090116, від 15.07.2024 №1027017000705-22, від 31.07.2024 №011228090116 та від 31.07.2024 №11243/17000705-22.
Ухвалою суду від 31.10.2024 роз'єднано позовні вимоги у справі з виділенням у самостійні провадження частини позовних вимог. У провадженні адміністративної справи №460/13191/24 розглядалися позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «ПС» від 21.06.2024 №009067090116, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 89000,00грн, форми «ПС» від 21.06.2024 №009071090116, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №460/13191/24 в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправного та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області «ПС» від 21.06.2024 №009067090116, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції, скасовано в частині суми 80000 грн та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 21.06.2024 №009067090116, винесене Головним управлінням ДПС у Рівненській області, в частині суми штрафних (фінансових санкцій) 80000 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
До Верховного Суду 23.01.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №460/13191/24.
Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано уточнену касаційну скаргу, заяву про поновлення строку касаційного оскарження.
Податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що на сьогоднішній день відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України в контексті застосування фінансових санкцій у випадку відсутності позитивних результатів повірки витратомірів-лічильників, проведених відповідно до законодавства, та відсутності на момент проведення перевірки підключення таких витратомірів-лічильників до консолі.
На думку скаржника, посилання суду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.01.2023 у справі №580/9246/21, є безпідставним, оскільки правовідносини у справах не є подібними, у врахованій судом справі предметом спору є податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій за порушення строку обладнання або реєстрації рівнемірів та витратомірів.
На думку скаржника, встановлення та реєстрація витратомірів-лічильників, які не функціонують (відключені від мережі) та не мають актуальної повірки, є лише імітацією виконання вимог пп.230.1.2 ст.230 Податкового кодексу України. Суд апеляційної інстанції неправомірно скасував фінансові санкції, встановлені п.128-1.1 ст.1281 Податкового кодексу України, фактично легалізувавши роботу акцизного складу без передачі облікових даних електронними засобами зв'язку до контролюючих органів.
Разом з тим, на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пп.230.1.2 ст.230 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах, а саме: чи вважається акцизний склад обладнаним витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, якщо такі пристрої, хоч і зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, проте на момент перевірки фізично від'єднані від мережі живлення/передачі даних та не мають підтверджених результатів повірки та щодо можливості звільнення розпорядника акцизного складу від відповідальності за необладнання складу рівнемірами (їх відключення від мережі та відсутність повірки), якщо на момент перевірки господарська діяльність тимчасово не здійснювалась (що підтверджено Z або Х-звітами).
Верховний Суд зазначає, що як встановлено зі змісту оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 як в ході проведення фактичної перевірки так і до позовної заяви було надано сертифікат відповідності UA.TR.113-0436/07F-20, відповідно до якого рівнеміри DELPHI із заводськими номерами № 046123, № 046124, № 046125 відповідають затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосованим вимогам Технічного регламенту. Строк дії даного сертифікату чинний до 29.10.2024. Також, ФОП ОСОБА_1 в ході проведення перевірки та судового розгляду справи було надано свідоцтва №1909, №1910 та №1911 про повірку рівнемірів DELPHI із заводськими номерами №046123, №046124, №046125, які чинні до 05.08.2024. На час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 на акцизному складі за адресою: АДРЕСА_1, були встановлені та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі усі вимірювальні прилади, а тому твердження відповідача, що резервуари на зазначених вище акцизних складах не обладнанні витратомірами/рівнемірами не відповідає дійсності. Судом першої інстанції не враховано та не взято до уваги, що на час проведення фактичної перевірки акцизний склад за адресою: АДРЕСА_1 не працював та реалізація паливно-мастильних матеріалів не здійснювалась, що підтверджується X-звітом, який наявний в матеріалах справи.
Восьмим апеляційним адміністративним судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.01.2023 у справі №580/9246/21, зроблено висновок, що санкція, встановлена пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, застосовується не конкретно за реалізацію пального за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом, а у випадку виробництва, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального, за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірів-лічильників рівня таких товарів (продукції) у резервуарі. При цьому, такі витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники повинні бути зареєстровані у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників. Враховуючи, що на дату перевірки контролюючим органом було встановлено наявність на акцизному складі позивача витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня нафтопродуктів, які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивача було безпідставно притягнуто до відповідальності, передбаченої пунктом 128.1-1 статті 128.1 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 21.06.2024 № 009067090116 в частині суми 80000 грн підлягає скасуванню.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належим викладенням підстав касаційного оскарження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржником не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо викладення підстав касаційного оскарження, наведені в ухвалах по дній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває встановлених недоліків.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
В обґрунтування клопотання про поновлення строку касаційного оскарження податковим органом вказано, що Головне управління ДПС у Рівненській області повторно звертається із касаційною скаргою на вищезазначену постанову суду, однак з пропуском строку, що не залежить від волевиявлення контролюючого органу, адже оскільки первинна касаційна скарга була подана 18.12.2025 та перебувала на розгляді у Верховному Суді по 05.01.2026, то контролюючий орган не міг подати повторну касаційну скаргу в межах строку, визначеного ст.329 КАС України.
Скаржником вказано, що системний та тривалий характер повітряних тривог, а також планові й аварійні відключення електроенергії (що підтверджується графіками обмежень на офіційному ресурсі АТ «Рівнеобленерго» https://www.roe.vsei.ua › disconnections), спричинили об'єктивну розсинхронізацію робочих процесів та технічну неможливість забезпечення стабільної роботи оргтехніки й засобів КЕП. У поєднанні з періодичними технічними збоями у роботі підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» та критичним навантаженням на працівників відділу супроводження судових справ управління правового забезпечення ГУ ДПС у Рівненській області зазначені чинники створили сукупність непереборних перешкод. Ці обставини, які є винятковими та такими, що не залежать від волі скаржника, унеможливили вчасну підготовку й подання якісної касаційної скарги у встановлений законом строк, що згідно з практикою Верховного Суду є підставою для визнання причин пропуску строку поважними.
Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 19.01.2026, попередню скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 05.01.2026.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Уточнена касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває раніше встановлених недоліків.
Разом з тим, у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги, не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №460/13191/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №460/13191/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова