Іменем України
03 березня 2026 року
м. Київ
справа №9901/146/21
адміністративне провадження № П/9901/146/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кірсенко А.І.,
представника відповідача Мовіле О.С.,
представника третьої особи (ДМС України) Бобруц І.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 9901/146/21
за позовом ОСОБА_1
до Президента України,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Президента України - Державна міграційна служба України,
про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 14 квітня 2021 року №161/2021,
1. 11 травня 2021 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Президента України (далі також - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 14 квітня 2021 року №161/2021 «Про припинення громадянства України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 » у частині, в якій постановлено вважати таким, що втратив громадянство України ОСОБА_1 .
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний Указ Президента України в оскаржуваній частині є протиправним, оскільки прийнятий із порушенням вимог Конституції України та Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі - Закон № 2235-III), а також без належного встановлення фактичних обставин, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для втрати ним громадянства України.
3. Позивач стверджує, що він не набував громадянство Республіки Румунія добровільно, не звертався до компетентних органів іноземної держави із заявами про прийняття до громадянства та не вчиняв дій, які відповідно до положень Закону № 2235-III могли б бути підставою для втрати громадянства України.
4. Також позивач зазначає, що матеріали, покладені в основу подання Державної міграційної служби України про втрату ним громадянства України, є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у справі відсутні належні документи, які б достеменно підтверджували наявність у нього паспорта громадянина Республіки Румунія та факт використання такого паспорта.
5. У поданому до Суду відзиві на позовну заяву відповідач - Президент України - позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
6. Відповідач зазначає, що спірний Указ Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021 у оскаржуваній частині прийнято в межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом № 2235-III, на підставі подання Державної міграційної служби України, оформленого у встановленому законодавством порядку.
7. Відповідач наголошує, що Президент України не здійснює самостійної перевірки фактичних обставин, пов'язаних із наявністю чи відсутністю у особи громадянства іноземної держави, а приймає рішення у сфері громадянства виключно на підставі подань компетентних органів, які наділені відповідними повноваженнями у цій сфері.
8. У відзиві зазначено, що Державна міграційна служба України, готуючи подання про втрату громадянства України позивачем, діяла в межах своєї компетенції та з урахуванням інформації, отриманої від Служби безпеки України (лист № 8/3/5-3294 від 13 квітня 2021 року), зокрема щодо добровільного набуття позивачем громадянства Республіки Румунія та наявності у зв'язку із цим у нього паспорта громадянина Республіки Румунія.
9. Відповідач також вказує, що Закон № 2235-III не покладає на Президента України обов'язку витребувати чи досліджувати первинні документи, на підставі яких уповноважені органи формують відповідні подання, а тому відсутність таких документів у матеріалах справи не може свідчити про протиправність спірного Указу.
10. Крім того, відповідач зазначає, що доводи позивача фактично зводяться до незгоди з оцінкою та висновками, викладеними у поданні Державної міграційної служби України, однак така незгода сама по собі не є підставою для визнання протиправним акта Президента України, прийнятого у межах наданих йому повноважень.
11. У зв'язку з наведеним відповідач вважає, що спірний Указ Президента України є законним та обґрунтованим, а заявлені позовні вимоги - такими, що не підлягають задоволенню.
12. У відповіді на відзив позивач зазначає, що відзив відповідача не містить опису обставин та фактичних подій, які б свідчили про дотримання критеріїв правомірності при прийнятті спірного Указу, визначених частиною другою статті 2 КАС України.
13. Позивач вказує, що наведений у відзиві перелік норм законодавства не супроводжується доведенням наявності фактичних підстав для припинення громадянства України, а тому не підтверджує обґрунтованість оскаржуваного рішення.
14. Позивач також звертає увагу, що відповідно до статті 77 КАС України обов'язок доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача.
15. Разом з тим, як зазначає позивач, у відзиві відповідач обмежився лише посиланням на те, що подання начальника Чернівецького міського відділу УДМС України в Чернівецькій області було підготовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 2235-III у зв'язку з добровільним набуттям ним громадянства Республіки Румунія, при цьому стверджуючи, що наявність таких підстав підтверджується інформацією, викладеною у листі СБУ від 13 квітня 2021 року № 8/3/5-3294.
16. Позивач наголошує, що всупереч вимогам закону до відзиву не долучено жодних доказів, які б свідчили про добровільне набуття ним громадянства Республіки Румунія, а за відсутності таких доказів твердження про відповідність оскаржуваного Указу критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є необґрунтованим.
17. 29 вересня 2021 року від ДМС України надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що остання діє як центральний орган виконавчої влади, уповноважений реалізовувати державну політику у сфері громадянства, та керується Законом № 2235-III і Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 (далі - Порядок № 215/2001).
18. ДМС України вказує, що підставою для підготовки подання про втрату громадянства України ОСОБА_1 стало добровільне набуття ним громадянства іншої держави, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 2235-III є підставою для втрати громадянства України.
19. У поясненнях зазначено, що відповідна інформація була отримана від Служби безпеки України листом від 13 квітня 2021 року № 8/3/5-3294, в якому містилися відомості про наявність у позивача паспорта громадянина Республіки Румунія, та була направлена до територіального органу ДМС для вжиття заходів у межах компетенції. ДМС України зазначає, що підготовка та направлення подання про втрату громадянства України здійснювалися у порядку та спосіб, визначені законодавством, із подальшим направленням матеріалів на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.
20. Також у поясненнях наголошується, що подання про втрату громадянства України не є рішенням суб'єкта владних повноважень та саме по собі не породжує правових наслідків для особи, а рішення про припинення громадянства України приймається Президентом України в межах повноважень, визначених пунктом 26 статті 106 Конституції України.
21. 06 грудня 2021 року від позивача надійшли пояснення у справі, де позивач розгорнуто обґрунтовує свою позицію щодо відсутності в законодавстві України заборони множинного громадянства та наголошує на відмінності між поняттями «втрата громадянства» і «позбавлення громадянства». Позивач посилається на положення Конституції України, Закону № 2235-III, Європейську конвенцію про громадянство, підкреслюючи, що припинення громадянства можливе виключно за наявності чітко визначених законом підстав і з дотриманням принципів правової визначеності, пропорційності та верховенства права. Позивач також зазначає, що законодавство України не встановлює автоматичної втрати громадянства у разі набуття громадянства іншої держави без доведеного добровільного волевиявлення особи, а відсутність належних доказів такого волевиявлення виключає можливість застосування пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 2235-III. Крім того, у поясненнях акцентується на необхідності законодавчого врегулювання питань множинного громадянства та недопустимості обмеження конституційних прав громадян шляхом індивідуальних актів без належного нормативного підґрунтя.
22. 18 серпня 2022 року Державна міграційна служба України надала пояснення, де зазначає, що 13 квітня 2021 року до ДМС України надійшов лист СБУ, у якому містилася інформація про наявність у позивача паспорта громадянина Республіки Румунія. Вказаний лист був зареєстрований у встановленому порядку в системі діловодства ДМС України у день його надходження та скерований для опрацювання за належністю до відповідного структурного підрозділу.
23. У поясненнях наголошується, що після реєстрації листа СБУ інформація була доведена до територіального органу ДМС, а саме Управління ДМС України в Чернівецькій області, яке в межах своїх повноважень здійснило перевірку наявних відомостей та підготувало відповідні матеріали. Зазначається, що перевірка здійснювалася, зокрема, з використанням інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «АРКАН», з якої були отримані відомості про перетин позивачем державного кордону України, у тому числі з використанням паспорта громадянина Республіки Румунія.
24. ДМС України також вказує, що за результатами опрацювання інформації та перевірки за наявними обліками було сформовано висновок про наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України «Про громадянство України», а саме - добровільне набуття громадянства іншої держави після досягнення повноліття. На підставі цього територіальним органом ДМС було підготовлено відповідні матеріали, які у встановленому порядку направлено до центрального апарату ДМС України.
25. У додаткових поясненнях зазначається, що подання про втрату громадянства України було підготовлено центральним апаратом ДМС України у стислі строки, з урахуванням інформації, отриманої від СБУ та територіального органу, і в подальшому скероване на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства. При цьому ДМС наголошує, що всі дії щодо реєстрації, опрацювання та направлення матеріалів здійснювалися в межах встановленої процедури та строків, визначених законодавством і внутрішніми актами з діловодства.
26. У поданих 10 листопада 2022 року додаткових поясненнях позивач зазначає, що додаткові пояснення Державної міграційної служби України від 12 серпня 2022 року подані з порушенням процесуальних строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України та ухвалою суду, без клопотання про їх поновлення, у зв'язку з чим, на його думку, не можуть бути враховані судом. Позивач також вказує, що подання ДМС України про втрату ним громадянства ґрунтується виключно на листі Служби безпеки України від 13 квітня 2021 року та додатках до нього, при цьому будь-які інші документи не входили до переліку документів, на підставі яких було оформлено подання.
27. Крім того, позивач детально обґрунтовує, що документи, додані до листа СБУ (окремі аркуші з твердженнями про наявність у нього паспорта громадянина Румунії, а також таблиці з невстановлених джерел щодо перетину державного кордону), не відповідають вимогам законодавства про діловодство, не містять обов'язкових реквізитів, не дозволяють ідентифікувати джерело та час їх створення і, відповідно, не можуть вважатися належними та допустимими доказами. Позивач також звертає увагу на невідповідність часових показників формування окремих таблиць моменту отримання листа СБУ територіальним органом ДМС, відсутність підтверджень законного доступу ДМС до системи «АРКАН», а також на сумнівну процедуру та строки передачі подання з територіального органу ДМС до центрального апарату та на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.
28. 15 травня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення Служби безпеки України від 9 травня 2023 року. У вказаних поясненнях зазначається, що на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16 березня 2023 року про витребування доказів Управлінням правового забезпечення Служби безпеки України, співробітники якого діють у судах від імені Служби безпеки України, направлено запит від 29 березня 2023 року №16/1568-в до Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України із проханням надати копії відповідних документів для подальшого їх подання до Cуду в установленому законодавством порядку. У відповідь на направлений запит від вказаного структурного підрозділу надійшов лист від 3 травня 2023 року №5/7/3/1-2686, у якому було вказано, що у зв'язку із збройною агресією рф проти України, матеріальні носії, що надійшли та підготовлені підрозділом до 24 лютого 2022 року, у тому числі запитувані Судом документи, знищені в установленому порядку відповідно до пункту 747 Порядку організації і забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 18 грудня 2013 року № 939 (далі - Порядок № 939), та Типової інструкції «Про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містить службову інформацію», затвердженої постановою КМУ від 19 жовтня 2016 року № 736 (далі - Інструкція № 736). З огляду на таке, Служба безпеки України повідомила Суд, що копії документів, щодо витребування яких постановлено ухвалу Верховного Суду від 16 березня 2023 року, відсутні.
29. 20 липня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ДМС України про виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16 березня 2023 року. З її змісту вбачається, що процедуру втрати громадянства України ОСОБА_1 було розпочато відповідно до листа Служби безпеки України від 13 квітня 2021 року Nє 8/3/5-3294 «Щодо подвійного громадянства окремих громадян України» з додатками до нього. У долучених до вказаного листа СБУ додатках містилася інформація про те, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має паспорт громадянина Республіки Румунія НОМЕР_1 та роздруковані матеріали щодо перетину ним державного кордону України за паспортом громадянина України для виїзду за кордон. Зважаючи на те, що у наданих СБУ роздрукованих матеріалах про перетин державного кордону України ОСОБА_1 наявна інформація про перетин ним державного кордону не з використанням зазначеного паспорта громадянина Румунії НОМЕР_1 , а з використанням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, завідувачем сектору з питань громадянства відділу з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції УДМС у Чернівецькій області ОСОБА_4 , з огляду на положення пункту 104 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року Nє 215, було здійснено онлайн запит із використанням веб-інтерфейсу системи «АРКАН» з метою додаткової перевірки отриманої від СБУ інформації про наявність підстави для втрати ОСОБА_1 громадянства України та про наявність у нього паспорта громадянина Румунії, який, зокрема, може використовуватися ним для перетину державного кордону України. Для онлайн запиту використовувалися параметри: ПІБ особи, дата народження, стать, громадянство (Румунії), проміжок часу перетину кордону. На зазначений онлайн запит завідувачем сектору отримано інформацію про перетин державного кордону України ОСОБА_1 за паспортом громадянина Республіки Румунія НОМЕР_2 .
30. Отже, ДМС стверджує, що ОСОБА_1 для перетину кордону України використовує не паспорт громадянина України для виїзду за кордон, як це передбачено Законом України «Про порядок виїзду з України і в?їзду в Україну громадян України», а паспорт громадянина Республіки Румунія НОМЕР_2 . Інформація про перетин ОСОБА_1 державного кордону України за паспортом громадянина Республіки Румунія НОМЕР_1 відсутня.
31. 14 вересня 2023 року від позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Позивач зазначає, що Державна міграційна служба України, не маючи належних доказів перебування його у громадянстві Республіки Румунія, у заяві про виконання ухвали суду фактично змінила свою попередню позицію. Зокрема, якщо у поданні № 2/2021 як підстава зазначався паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_3 , то в подальших поясненнях ДМС почала посилатися на інший номер паспорта - № НОМЕР_4 , що, на думку позивача, свідчить про непослідовність та необґрунтованість тверджень третьої особи.
32. Крім того, позивач наголошує, що документи, подані ДМС та СБУ, не стосуються саме його особи, оскільки дані у таблицях із системи «АРКАН» містять інше написання прізвища та імені (латиницею і кирилицею), а спільною ознакою з ним є лише дата народження. Також зазначається, що СБУ не надало жодних належних і допустимих доказів ані наявності у нього паспорта громадянина Республіки Румунія № НОМЕР_3 , ані факту знищення такого документа, оскільки відповідні акти у матеріалах справи відсутні.
33. У поданих 21 листопада 2023 року додаткових поясненнях Державна міграційна служба України зазначає, що подання про втрату громадянства України ОСОБА_1 було підготовлено відповідно до частини першої статті 19 Закону № 2235-III та Порядку № 215/2001, на підставі листа Служби безпеки України від 13 квітня 2021 року № 8/3/5-3294. При цьому ДМС України зазначає, що додатки до вказаного листа не містили копії паспорта громадянина Республіки Румунія, а з метою перевірки отриманої інформації працівниками територіального органу ДМС було здійснено доступ до вебінтерфейсу інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «АРКАН», за результатами чого сформовано табличні відомості щодо перетину державного кордону. Також ДМС України вказує, що, незважаючи на різне написання прізвища та імені у поданих матеріалах, вона вважає, що відомості, отримані з системи «АРКАН» та від СБУ, стосуються позивача
34. 25 січня 2024 року від позивача надійшли заперечення щодо додаткових пояснень ДМС. У поданих запереченнях позивач зазначає, що додаткові пояснення Державної міграційної служби України ґрунтуються на листі Служби безпеки України від 26 жовтня 2023 року, який було надано у відповідь на запит ДМС щодо обставин прийняття рішення про заборону в'їзду громадянину Румунії. При цьому самою ДМС у запиті від 25 вересня 2023 року визнано, що до листа СБУ від 13 квітня 2021 року № 8/3/5-3294, на підставі якого було сформовано подання про втрату громадянства України, не додавалася копія паспорта громадянина Румунії, у зв'язку з чим, на думку позивача, подання було сформовано без належних документальних підстав.
35. Крім того, позивач посилається на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року, залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року, якими скасовано постанову СБУ про заборону в'їзду в Україну від 22 квітня 2021 року № 14/3-7798, та зазначає, що відомості, які слугували підставою для прийняття такого рішення, не можуть мати доказового значення у цій справі. Позивач також наголошує, що СБУ не надало жодних відомостей про реквізити паспорта громадянина Румунії, а різні варіанти написання імені латиницею ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ) не підтверджують належність таких даних саме йому. У запереченнях також зазначено, що повторне подання ДМС таблиць із системи «АРКАН» без належного засвідчення та без клопотання про поновлення процесуальних строків є спробою усунути процесуальні недоліки та, на думку позивача, унеможливлює їх прийняття судом відповідно до частини восьмої статті 79 КАС України.
36. 28 травня 2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення, де зазначено, що позивач після початку збройної агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 він 24 лютого 2022 року повернувся в Україну з-за кордону та вступив на військову службу до військової частини НОМЕР_5 , що підтверджується долученими доказами (витяги з наказів, військовий квиток, службова характеристика, подяка).
37. У поданих 25 жовтня 2024 року додаткових поясненнях позивач повідомляє, що під час розгляду справи було порушено питання щодо застосування до нього санкцій Указом Президента України від 04 квітня 2024 року № 219/2024, у додатку до якого він зазначений як громадянин Румунії із вказівкою персонального цифрового коду та реквізитів паспорта громадянина Румунії. Позивач зазначає, що при підготовці позову ним було направлено адвокатські запити до Офісу Президента України, Ради національної безпеки і оборони України та Служби безпеки України з метою отримання документів, на підставі яких його було ідентифіковано як громадянина Румунії, однак у наданні відповідних документів було відмовлено.
38. У зв'язку з цим позивач зазначає, що йому досі не відомо, на підставі яких саме документів у Указі Президента України від 04 квітня 2024 року № 219/2024 його ідентифіковано як громадянина Румунії.
39. У поданих 19 грудня 2024 року додаткових поясненнях позивач зазначає, що під час судового засідання 16 грудня 2024 року постало питання про можливість витребування судом з власної ініціативи документів від компетентних органів Румунії щодо наявності у нього громадянства цієї держави на момент прийняття спірного Указу. При цьому позивач звертає увагу, що відповідач та третя особа заперечували проти такої ініціативи суду.
40. Позивач наголошує, що Указ Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021 було видано на підставі подання ДМС України, сформованого з огляду на інформацію СБУ про наявність у нього паспорта громадянина Республіки Румунія № НОМЕР_3 , копія якого відсутня як у поданні, так і в матеріалах справи. За твердженням позивача, ДМС України та її територіальний орган, отримавши відповідну інформацію СБУ, не отримали у встановленому законом порядку та не долучили до подання документи, які б підтверджували добровільне набуття ним громадянства іншої держави та відсутність ризику без громадянства, чим, на його думку, порушили вимоги пункту 87 Порядку № 215/2001.
41. Крім того, позивач зазначає, що саме на відповідача - як суб'єкта владних повноважень - покладено обов'язок довести правомірність прийнятого рішення з урахуванням доказів, наявних на момент його ухвалення, і що суд не може ані перекладати цей обов'язок на позивача, ані самостійно заміщати відповідача у збиранні доказів, які не були отримані до видання спірного Указу. Позивач також звертає увагу на те, що компетентні органи України не зверталися до органів Румунії із запитами щодо підтвердження можливого набуття ним громадянства цієї держави, хоча така можливість передбачена міжнародними договорами.
ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
42. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2021 року для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Берназюк Я.О., суддя Бучик А.Ю., суддя Желєзний І.В., суддя Мороз Л.Л., суддя Рибачук А.І.
43. Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2021 року відкрито провадження у справі №9901/146/21. Розгляд справи призначено в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п'яти суддів.
44. Разом з позовною заявою подано клопотання про залучення третьої особи, в якому позивач просить залучити до участі у справі Державну міграційну службу України у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Президента України. Крім того, 16 липня 2021 року до суду надійшло клопотання представника Президента України про залучення третьої особи, в якому він просить залучити до участі у справі Державну міграційну службу України у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Президента України.
45. Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - Перунова Віктора Володимировича та представника Президента України - Мовіле Олександра Сергійовича про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Президента України Державну міграційну службу України.
46. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року витребувано у Служби безпеки України належним чином засвідчену копію паспорта громадянина Румунії № НОМЕР_3 (за її наявності) та інших документів, що стали підставою для направлення листа від 13 квітня 2021 року № 8/3/5-3294 до Державної міграційної служби України у частині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
47. Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_7 (рішення Вищої ради правосуддя від 8 червня 2023 року №622/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Верховного Суду у зв'язку із поданням заяви про відставку") від 13 червня 2023 року для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Берназюк Я.О., суддя Бучик А.Ю., суддя Рибачук А.І., суддя Чиркін С.М. та суддя Шарапа В.М.
48. Ухвалами Верховного Суду від 19 червня 2023 року Суд витребував:
у Служби безпеки України належним чином засвідчені копії:
- запиту Управління правового забезпечення Служби безпеки України до Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України від 29 березня 2023 року №16/1568-в;
- листа Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України від 3 травня 2023 року №5/7/3/1-2686;
- актів (витягів з них) та інших документів, якими підтверджується знищення носіїв, які містили інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 громадянства Румунії, а саме: копії паспорта громадянина Румунії № НОМЕР_3 та інших документів, що стали підставою для направлення листа від 13 квітня 2021 року №8/3/5-3294 до Державної міграційної служби України у частині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
у Державної міграційної служби України належним чином завірені:
- копії документів, які регулюють порядок доступу Державної міграційної служби України до Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «АРКАН», а також документи, які підтверджують повноваження посадових осіб Державної міграційної служби України на доступ до цієї Системи.
- копії матеріалів з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «АРКАН», які підтверджують, що ОСОБА_1 перетинав державний кордон України за паспортом громадянина Румунії № НОМЕР_3 .
- копії матеріалів, які стали підставою для видачі Управлінням Державної міграційної служби України в Чернівецькій області довідки №2/2021 про наявність підстав для оформлення особі втрати громадянства України, у якій зазначено, що ОСОБА_1 добровільно набув громадянство Республіки Румунія після досягнення повноліття.
49. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року Суд постановив звернутись до компетентного органу Республіки Румунія з судовим дорученням про надання правової допомоги в порядку, передбаченому Конвенцією про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18 березня 1970 року (ратифікована із заявами та застереженнями Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2051-III), Договором між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах від 30 січня 2002 року (ратифікований Законом України від 7 вересня 2005 року № 2822-IV).
Доручити компетентному органу Республіки Румунія надати:
1. Інформацію про наявність у ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1, ОСОБА_1) громадянства Республіки Румунія (зокрема, станом на 13-14 квітня 2021 року);
2. Інформацію про видачу ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ) трьох паспортів з такими реквізитами: № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; серія НОМЕР_7 та (за наявності) копії документів, на підставі яких були видані ці паспорти;
3. Інформацію про те, чи належить ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1, ОСОБА_1) персональний цифровий код (cod numeric personal) НОМЕР_14;
4. Інформацію про перебування ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ) в офіційних державних реєстрах Республіки Румунія.
Судове доручення направити до Міністерства юстиції України для подальшої взаємодії з іноземними компетентними органами.
Зупинити провадження у справі № 9901/146/21 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна міграційна служба України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 14 квітня 2021 року №161/2021 до надходження відповіді від компетентного органу на доручення щодо надання правової допомоги.
50. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2025 року поновлено провадження у справі № 9901/146/21 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна міграційна служба України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 14 квітня 2021 року №161/2021. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 23 грудня 2025 року о 14:15 год.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
51. Розглянувши матеріали справи, всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, Верховний Суд установив таке.
52. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Чернівці. Відповідно до подання Державної міграційної служби України він набув громадянство України 24 серпня 1991 року. 02 квітня 1996 року йому видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 . Крім того, Судом встановлено, що позивач має паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_9 , виданий 23 листопада 2017 року.
53. 02 квітня 2021 року Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке введено в дію Указом Президента України від 03 квітня 2021 року № 140/2021. У додатку до цього Указу ОСОБА_1 зазначений під ім'ям ОСОБА_1 , як громадянин Республіки Румунія, із зазначенням паспорта громадянина Республіки Румунія серії НОМЕР_7 та персонального цифрового коду (CNP) НОМЕР_14.
54. 13 квітня 2021 року Служба безпеки України направила до Державної міграційної служби України лист № 8/3/5-3294, у якому повідомила про наявність у ОСОБА_1 паспорта громадянина Республіки Румунія № НОМЕР_3 . Додатки до вказаного листа не містили копії такого паспорта або інших документів компетентних органів Румунії, натомість наявні записи про перетин державного кордону позивачем з паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
55. Того ж дня Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області склало довідку № 2/2021 про наявність підстав для оформлення втрати громадянства України, у якій зазначено, що ОСОБА_1 добровільно набув громадянство Республіки Румунія після досягнення повноліття. У зв'язку з відсутністю у додатках до листа СБУ документів, які б підтверджували використання паспорта громадянина Румунії № НОМЕР_3 , посадовими особами територіального органу ДМС було здійснено онлайн-запит через вебінтерфейс інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «АРКАН» з метою перевірки наявної інформації.
56. За результатами такого доступу до системи «АРКАН» отримано відомості про перетин державного кордону України особою з анкетними даними позивача під ім'ям ОСОБА_1 за паспортом громадянина Республіки Румунія № НОМЕР_4 . Відомості про перетин державного кордону України за паспортом громадянина Республіки Румунія № НОМЕР_3 або іншим паспортом у системі «АРКАН» відсутні. Отримані відомості були оформлені у вигляді табличних матеріалів, сформованих працівниками ДМС, та долучені до матеріалів подання.
57. На підставі довідки № 2/2021 Голова Державної міграційної служби України затвердив подання «Про втрату громадянства України» ОСОБА_1 та направив його на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства. Комісія при Президентові України з питань громадянства (протокол № 1) дійшла висновку про відповідність поданих матеріалів вимогам законодавства та запропонувала задовольнити подання ДМС України.
58. 14 квітня 2021 року Президент України видав Указ № 161/2021, пунктом 3 якого постановлено вважати таким, що втратив громадянство України, ОСОБА_1 .
59. 11 травня 2021 року позивач звернувся до Верховного Суду з позовом про визнання протиправним та скасування Указу № 161/2021 у частині, що його стосується.
60. У ході судового розгляду Верховний Суд витребував докази, які стали підставою для прийняття оскаржуваного Указу. Зокрема, ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року витребувано у Служби безпеки України належним чином засвідчену копію паспорта громадянина Республіки Румунія № НОМЕР_3 та інші документи, що стали підставою для направлення листа від 13 квітня 2021 року № 8/3/5-3294. У відповідь листами СБУ від 03 травня 2023 року та 09 травня 2023 року повідомлено, що запитувані документи були знищені після 24 лютого 2022 року у зв'язку зі збройною агресією рф проти України.
61. Ухвалами Верховного Суду від 19 червня 2023 року повторно витребувано докази, зокрема у Державної міграційної служби України - матеріали з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «АРКАН». На виконання зазначених ухвал ДМС України 20 липня 2023 року надала матеріали, відповідно до яких зафіксовано перетин державного кордону України особою ОСОБА_1 за паспортом громадянина Республіки Румунія № НОМЕР_4 .
62. 04 квітня 2024 року Президентом України видано Указ № 219/2024, яким до позивача повторно застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). У додатку до цього Указу ОСОБА_1 ідентифіковано як громадянина Республіки Румунія із зазначенням персонального цифрового коду (CNP) НОМЕР_14 та паспорта громадянина Республіки Румунія серії НОМЕР_7 .
63. З огляду на наявні у справі розбіжності в ідентифікації позивача, різні реквізити паспортних документів та відсутність у матеріалах справи первинних документів, виданих компетентними органами Республіки Румунія, ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року постановлено звернутися до компетентних органів Республіки Румунія із судовим дорученням про надання правової допомоги з метою підтвердження факту громадянства позивача, видачі йому паспортних документів, присвоєння персонального цифрового коду та перебування у державних реєстрах.
64. З отриманих у 2025 році відповідей компетентних органів Республіки Румунія, зокрема з рішення Редеуцького суду № 1509 від 25 червня 2025 року та листів Міністерства внутрішніх справ Румунії від травня 2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Румунія на підставі Свідоцтва про громадянство № НОМЕР_10 від 24 лютого 2015 року. Йому видавалися простий електронний паспорт громадянина Республіки Румунія № НОМЕР_4 (виданий 06 липня 2015 року, анульований 05 березня 2020 року), простий електронний паспорт № НОМЕР_3 (виданий 15 жовтня 2019 року, анульований 13 грудня 2022 року), а також посвідчення особи серії НОМЕР_11 від 18 червня 2015 року. Позивачу присвоєно персональний цифровий код (CNP) НОМЕР_14. Підставою для видачі зазначених документів, зокрема, була заява позивача від 01 липня 2015 року та копія його паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_12 .
V. ОЦІНКА СУДУ
65. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх належність і допустимість, а також застосувавши норми матеріального та процесуального права у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного Указу Президента України, дійшов таких висновків.
66. Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
67. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
68. Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство, а підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
69. Пунктом 2 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що питання громадянства належать до сфери правового регулювання виключно законами України.
70. Пунктом 26 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України.
71. Згідно з частинами другою та третьою статті 106 Конституції України Президент України не може передавати свої повноваження іншим органам чи посадовим особам, а на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази, які є обов'язковими до виконання на території України.
72. Правовий зміст громадянства України, підстави та порядок його набуття і припинення, а також повноваження органів державної влади у сфері громадянства визначено Законом № 2235-III.
73. Відповідно до статті 1 цього Закону громадянство України є правовим зв'язком між фізичною особою і Україною, що виявляється у їх взаємних правах та обов'язках, а громадянином України є особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
74. Статтею 2 Закону № 2235-III визначено, що законодавство України про громадянство ґрунтується, зокрема, на принципах єдиного громадянства, неможливості позбавлення громадянина України громадянства України та визнання права громадянина України на зміну громадянства. Реалізація права на зміну громадянства передбачає можливість припинення громадянства України у випадках і порядку, визначених законом.
75. Підстави для припинення громадянства також закріплено у Законі №2235-III.
76. Так, за приписами статті 17 Закону №2235-III громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
77. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 2235-III підставою для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави визнаються всі випадки, коли особа для набуття такого громадянства зверталася із заявою чи клопотанням у порядку, встановленому законодавством відповідної держави.
78. Отже, припинення громадянства України внаслідок його втрати у зв'язку з добровільним набуттям громадянства іншої держави є формою реалізації права особи на зміну громадянства та не становить позбавлення громадянства України у розумінні статті 25 Конституції України.
79. Верховний Суд також враховує підхід Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якого питання громадянства як такого не охоплюється автоматично гарантіями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Для визнання втручання у право на повагу до приватного життя необхідно, щоб наслідки рішення щодо громадянства досягали певного рівня серйозності та мали безпосередній вплив на особисту ідентичність, сімейні або соціальні зв'язки особи. Сам по собі факт припинення громадянства держави, за відсутності доведених обставин фактичного вигнання, депортації або істотного обмеження можливості ведення приватного та сімейного життя, не становить втручання у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. Вирішальним у контексті зазначеної норми є не формальний статус громадянства, а реальний та індивідуальний вплив відповідного рішення на правове становище конкретної особи» (рішення ЄСПЛ у справі «Саакашвілі проти України» (Saakashvili v. Ukraine) від 29 червня 2023 року (щодо прийнятності), заява № 8113/18, §§ 12- 14; рішення ЄСПЛ у справі «Геновезе проти Мальти» (Genovese v. Malta) від 11 жовтня 2011 року, заява № 53124/09, § 30)
80. Верховний Суд зазначає, що добровільність набуття громадянства іншої держави у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 2235-III визначається не суб'єктивною оцінкою мотивів особи, а вчиненням нею об'єктивних юридично значущих дій, передбачених законодавством відповідної іноземної держави, спрямованих на набуття такого громадянства. Встановлений у цій справі факт звернення позивача до компетентних органів Республіки Румунія із заявою про набуття громадянства цієї держави та подальше оформлення на цій підставі громадянства і документів, що його посвідчують, свідчить про наявність добровільного волевиявлення у розумінні положень цього Закону.
81. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 24 Закону № 2235-III повноваження щодо підготовки подань про втрату особами громадянства України та направлення таких подань разом із необхідними документами на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
82. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 № 360, саме Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
83. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 Закону № 2235-III рішення про припинення громадянства України приймає Президент України шляхом видання відповідного указу.
84. Процедуру провадження за поданнями з питань громадянства України врегульовано Порядком № 215/2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
85. Указаний нормативний акт закріплює процедуру провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень; порядок розгляду Державною міграційною службою України, її територіальними органами та територіальними підрозділами заяв і подань з питань громадянства України, рішення за якими приймає Президент України; порядок розгляду заяв і подань з питань громадянства Комісією при Президентові України з питань громадянства.
86. Згідно з пунктом 87 Порядку для припинення громадянства України внаслідок його втрати територіальні органи Державної міграційної служби України, дипломатичні представництва чи консульські установи України готують та подають:
а) подання про втрату громадянства України;
б) документ, що підтверджує перебування особи у громадянстві України;
в) один із таких документів:
- документ, що підтверджує добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, разом із документом, який підтверджує, що на момент такого набуття громадянин України досяг повноліття (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 19 Закону);
документ, який підтверджує, що особа набула громадянство України на підставі статті 9 Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство відповідно до абзацу першого пункту 2 частини другої статті 9 Закону, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття його до громадянства України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують; інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави; інформація про те, що на момент прийняття до громадянства України існували підстави, за наявності яких особа не приймається до громадянства України; інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані на підтвердження виконання умов прийняття до громадянства України);
документ, який підтверджує, що громадянин України добровільно вступив на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загальним військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою;
г) документ, який підтверджує, що громадянин України внаслідок втрати громадянства України не стане особою без громадянства. Такий документ не вимагається в тому випадку, коли оформлення документів про припинення громадянства України внаслідок втрати здійснюється відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 19 Закону.
87. У межах оцінки доводів позивача про порушення вимог пункту 87 Порядку № 215/2001 Верховний Суд зазначає, що вимога щодо підтвердження відсутності ризику безгромадянства підлягає оцінці з огляду на інформацію, якою володіли уповноважені органи на момент прийняття рішення. Наявність у матеріалах адміністративної процедури відомостей про перебування особи у громадянстві іншої держави є достатньою підставою для висновку про відсутність ризику безгромадянства, а отже не свідчить про порушення встановленої процедури.
88. Важливим елементом оцінки пропорційності втручання є запобігання ситуації, за якої особа залишиться без громадянства жодної країни. Як вбачається з практики ЄСПЛ, якщо особа внаслідок втрати громадянства не стає апатридом, оскільки вже володіє громадянством іншої держави, ступінь втручання у її права є суттєво меншим. У таких випадках держава має ширші межі розсуду для припинення правового зв'язку з громадянином, який порушив умову закону про принцип єдиного громадянства. Відтак, підтверджений факт наявності у позивача паспортних документів Республіки Румунія є самостійною гарантією того, що оскаржуване рішення не призвело до надмірного індивідуального тягаря («Ramadan v. Malta», заява № 76136/12, п. 92- 95; «Роттманн» (Rottmann), C-135/08, пункти 55-56).
89. Згідно з пунктом 104 Порядку, про виявлення підстави для втрати громадянства України особою, яка проживає на території України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України за місцем проживання особи повідомляє територіальний орган Державної міграційної служби України.
Територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє наявність підстави для втрати громадянства України.
У разі необхідності територіальний орган Державної міграційної служби України може звернутися до органів Служби безпеки України для перевірки у межах їх компетенції наявності підстави для втрати громадянства України. Про результати перевірки органи Служби безпеки України повідомляють територіальний орган Державної міграційної служби України не пізніш як у двомісячний строк з дня одержання звернення.
У разі підтвердження наявності підстави для втрати громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України готує подання про втрату особою громадянства України та надсилає його разом із документами, передбаченими підпунктами "б" і "в" статті 87 цього Порядку, до Державної міграційної служби України.
Державна міграційна служба України розглядає подання про втрату громадянства України та подані разом із ним документи.
У разі підтвердження наявності підстави для втрати громадянства України Державна міграційна служба України затверджує подання про втрату громадянства України та надсилає його разом із поданими документами до Комісії при Президентові України з питань громадянства.
90. Пунктом 110 Порядку передбачено, що попереднє опрацювання та підготовку матеріалів з питань громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства здійснює відповідний структурний підрозділ Офісу Президента України.
91. Згідно з пунктом 111 Порядку Комісія при Президентові України з питань громадянства перевіряє:
відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України;
підтвердження документами виконання умов прийняття особи до громадянства України та виходу особи з громадянства України, а також наявності підстав для втрати особою громадянства України;
відсутність підстав, за наявності яких прийняття особи до громадянства України або припинення особою громадянства України не допускається.
92. За результатами розгляду Комісія при Президентові України з питань громадянства приймає рішення про внесення пропозицій Президентові України щодо задоволення заяв про прийняття до громадянства України, про вихід з громадянства України, подань про втрату громадянства України та документів про припинення громадянства України за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
93. Пунктом 113 Порядку встановлено, що рішення про прийняття особи до громадянства України або припинення особою громадянства України приймає Президент України.
Прийняття до громадянства України або припинення громадянства України здійснюється шляхом видання указів Президента України.
94. Відповідно до пунктів 1, 4 статті 19 Закону України «Про національну безпеку України» від 21 червня 2018 року № 2469-VIII (далі - Закон № 2469-VIII) Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
95. Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року № 2229-XII Служба безпеки України є спеціально уповноваженим органом у сфері контррозвідувальної діяльності та інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади.
96. Відповідно до Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» від 26 грудня 2002 року № 374-IV Служба безпеки України у межах здійснення контррозвідувальної діяльності має право збирати, фіксувати, документувати та передавати органам державної влади інформацію, необхідну для прийняття ними рішень у межах визначеної законом компетенції.
97. Отже, надання Службою безпеки України Державній міграційній службі України інформації щодо можливого набуття громадянином України громадянства іншої держави здійснюється в межах повноважень СБУ у сфері забезпечення державної безпеки та контррозвідувальної діяльності і відповідає вимогам чинного законодавства. У свою чергу, законодавство України у сфері громадянства встановлює чіткий та послідовний розподіл повноважень між органами державної влади і визначає процедуру, за якою рішення про припинення громадянства України приймається Президентом України на підставі подання, підготовленого та перевіреного уповноваженими органами в межах їх компетенції.
98. У ході судового розгляду питання правомірності Указу Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021 у частині, що стосується ОСОБА_1 , Верховним Судом установлено, що у спірний період позивач використовував паспортні документи Республіки Румунія та перетинав державний кордон України як громадянин цієї держави.
99. З матеріалів справи, а також з пояснень учасників справи вбачається, що ОСОБА_1 (який у документах іноземної держави зазначався як ОСОБА_1 , ОСОБА_1, ОСОБА_1 ) у спірний період перетинав державний кордон України з використанням паспортних документів Республіки Румунія, зокрема паспорта № НОМЕР_4 , а згодом - паспорта № НОМЕР_3 , що узгоджується з даними, отриманими з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «АРКАН» та відповідями компетентних органів Республіки Румунія.
100. Разом з тим належним чином засвідчені копії зазначених паспортних документів до матеріалів справи Службою безпеки України та учасниками справи не надані, що, за твердженням Служби безпеки України, зумовлено їх знищенням у встановленому порядку після 24 лютого 2022 року у зв'язку зі збройною агресією рф проти України.
101. Крім того, колегія суддів у межах оцінки пояснень сторін спору встановила, що Указом Президента України від 03 квітня 2021 року № 140/2021 «Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, були застосовані санкції. У цьому Указі позивача ідентифіковано, зокрема, за паспортами громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_9 , № НОМЕР_13 , № НОМЕР_12 (ОСОБА_1) та реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
102. Натомість Указом Президента України від 04 квітня 2024 року № 219/2024 «Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 квітня 2024 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» позивача вже ідентифіковано як ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , до 14 квітня 2021 року - громадянин України ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Румунія, із зазначенням персонального цифрового коду (cod numeric personal) НОМЕР_14 та паспорта громадянина Румунії серії НОМЕР_7 .
103. У додаткових поясненнях від 25 жовтня 2024 року представник позивача також підтвердив, що в Додатку 1 до Указу Президента України від 04 квітня 2024 року № 219/2024 позивача зазначено саме як громадянина Республіки Румунія з указаним персональним цифровим кодом та паспортним документом.
104. З огляду на відсутність у матеріалах справи первинних документів компетентних органів іноземної держави та наявність розбіжностей у відомостях щодо паспортних документів, Верховний Суд, керуючись принципом повного і всебічного з'ясування обставин справи, ухвалою від 23 грудня 2024 року звернувся до компетентних органів Республіки Румунія із судовим дорученням про надання правової допомоги.
105. Колегія суддів наголошує, що звернення Верховного Суду до компетентних органів Республіки Румунія в порядку міжнародної правової допомоги було зумовлено необхідністю повного і всебічного з'ясування обставин справи та є формою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, закріпленого у частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
106. Така процесуальна дія відповідає статтям 9, 77 та 80 КАС України, не є підміною обов'язку доказування, покладеного на суб'єктів владних повноважень, і не означає виконання судом функцій відповідних органів державної влади, а спрямована на перевірку доводів сторін у межах судового контролю в умовах об'єктивної процесуальної невизначеності, зумовленої обставинами справи.
107. Отримані в такий спосіб відомості не створюють нових фактичних чи правових підстав для оскаржуваного індивідуального акта, а використовуються Судом виключно для перевірки та уточнення обставин, які були покладені в основу адміністративної процедури та прийняття оскаржуваного рішення, що узгоджується з завданнями адміністративного судочинства та забезпечує право на справедливий суд.
108. Відомості, отримані Судом у порядку міжнародної правової допомоги, були використані виключно з метою оцінки та перевірки доводів учасників справи, зокрема тверджень позивача щодо відсутності доказів добровільного набуття ним громадянства іншої держави, і не слугували самостійною чи новою фактичною або правовою підставою для прийняття чи обґрунтування оскаржуваного Указу Президента України.
109. Таким чином, наведені позивачем доводи про те, що Суд фактично замінив відповідача або третю особу у доведенні обставин справи, є необґрунтованими та спростовуються самим характером і метою вчинених Судом процесуальних дій.
110. За результатами виконання судового доручення Верховний Суд отримав у 2025 році відповіді компетентних органів Республіки Румунія, зокрема рішення Редеуцького суду № 1509 від 25 червня 2025 року та листи Міністерства внутрішніх справ Румунії, з яких установлено, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Румунія, набув громадянство цієї держави на підставі Свідоцтва про громадянство № НОМЕР_10 від 24 лютого 2015 року, отримував паспортні документи Республіки Румунія № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3 , посвідчення особи серії НОМЕР_11 , і йому присвоєно персональний цифровий код (CNP) НОМЕР_14.
111. Наведені відомості у сукупності підтверджують наявність у позивача громадянства Республіки Румунія у спірний період, а також фактичне володіння та використання ним документів, що посвідчують громадянство цієї держави.
112. Водночас, мотивом звернення позивача до суду з цим позовом є твердження про те, що Указ Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021 у частині, що стосується ОСОБА_1 , прийнято з порушенням установленої законом процедури, зокрема у зв'язку з відсутністю, на думку позивача, належних і допустимих доказів добровільного набуття ним громадянства Республіки Румунія у матеріалах адміністративної процедури, які стали підставою для підготовки подання Державної міграційної служби України та ухвалення оскаржуваного Указу.
113. В обґрунтування зазначених доводів позивач посилається на те, що СБУ та ДМС України не було надано до суду копій паспортних документів іноземної держави або інших первинних документів компетентних органів Республіки Румунія, а отже, на його думку, оскаржуваний Указ не мав належного фактичного підґрунтя та підлягає визнанню протиправним.
114. Оцінюючи наведені доводи, Верховний Суд зазначає, що сам по собі факт неможливості надання у межах судового розгляду належним чином засвідчених копій паспортних документів Республіки Румунія, які були наявні та використовувалися уповноваженими органами у межах адміністративної процедури станом на момент прийняття оскаржуваного Указу, не може бути підставою для визнання протиправним Указу Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021.
115. Як установлено судом, відсутність зазначених документів у матеріалах адміністративного провадження зумовлена їх знищенням у встановленому порядку у зв'язку зі збройною агресією рф проти України, що підтверджено поясненнями Служби безпеки України. Така обставина має об'єктивний характер і не свідчить ані про відсутність відповідних документів у матеріалах адміністративної процедури станом на момент прийняття Указу Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021, ані про порушення встановленого законом порядку ініціювання та здійснення процедури припинення громадянства України, яка охоплює весь комплекс передбачених законом дій, зокрема підготовку подання Державної міграційної служби України та прийняття відповідного рішення Президентом України.
116. Верховний Суд зазначає, що запровадження воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та пов'язані з цим обставини, зокрема знищення первинних матеріальних носіїв інформації у встановленому законом порядку (пункт 747 Порядку № 939), можуть об'єктивно унеможливлювати подання суб'єктом владних повноважень первинних паперових документів у межах судового розгляду.
117. За таких умов відсутність відповідних носіїв не може автоматично тлумачитися як відсутність доказової бази на момент прийняття оскаржуваного рішення. Тягар доказування правомірності індивідуального акта у подібних ситуаціях полягає не у безумовному поданні оригіналу конкретного документа, а у підтвердженні факту існування, отримання та опрацювання відповідної інформації уповноваженими органами в межах адміністративної процедури на момент виникнення спірних правовідносин.
Належність і допустимість доказів у такому разі оцінюється судом з урахуванням інших непрямих доказів, які утворюють взаємопов'язані докази (зокрема, відомості з інтегрованих інформаційних систем, матеріали міжнародної правової допомоги та інші взаємопов'язані обставини), що у своїй сукупності підтверджують фактичну обґрунтованість прийнятого рішення.
118. Колегія суддів бере до уваги підхід ЄСПЛ щодо оцінки доказів у справах, які стосуються громадянства та питань національної безпеки. Відсутність можливості подання первинних матеріальних носіїв інформації не означає автоматичної недоведеності відповідних обставин, якщо сукупність інших узгоджених між собою доказів дозволяє суду дійти обґрунтованого висновку про існування факту. Інформація, отримана від спеціально уповноважених органів держави у межах їх компетенції, може бути належним доказом у процесі доказування за умови, що особі забезпечено процесуальну можливість поставити під сумнів її достовірність, а суд здійснив незалежну оцінку всієї сукупності матеріалів справи з урахуванням принципів змагальності та справедливого судового розгляду («K2 v. the United Kingdom», № 42387/13, п. 61- 63; «Regner v. the Czech Republic» [ВП], заява № 35289/11, п. 148- 151).
119. Верховний Суд виходить з того, що правомірність індивідуального акта суб'єкта владних повноважень, зокрема Указу Президента України, підлягає оцінці з огляду на фактичні обставини, обсяг інформації та межі повноважень, які існували на момент його прийняття, а не з урахуванням можливості або неможливості повторного подання або відтворення відповідних документів у судовому процесі через значний проміжок часу.
120. Такий підхід узгоджується з положеннями частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади зобов'язані діяти у межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, а також з пунктом 26 частини першої та частинами другою-третьою статті 106 Конституції України, якими закріплено виключні повноваження Президента України щодо прийняття рішень про припинення громадянства України.
121. При цьому Закон № 2235-III та Порядок № 215/2001 не покладають на Службу безпеки України чи Державну міграційну службу України обов'язку забезпечувати збереження або повторне надання до суду первинних документів компетентних органів іноземних держав, а визначають їх повноваження щодо збору, аналізу та використання інформації у межах відповідних адміністративних процедур.
122. ЄСПЛ послідовно зазначає, що визначення умов набуття та припинення громадянства належить до сфери суверенних повноважень держави. Судовий контроль у цій сфері не може підміняти дискрецію компетентних органів виконавчої влади, а має зводитися до перевірки того, чи було відповідне рішення прийняте на підставі закону, у межах наданих повноважень та з дотриманням основних процедурних гарантій. За відсутності ознак свавільності, дискримінації або очевидно непропорційного втручання у права особи, національні суди не повинні переоцінювати фактичні обставини, які стали підставою для прийняття рішення, зокрема щодо факту добровільного набуття особою громадянства іншої держави, якщо вони були належним чином перевірені в межах адміністративної процедури» («Ramadan v. Malta», заява № 76136/12, п. 85- 89; «K2 v. the United Kingdom», заява № 42387/13, п. 49- 50).
123. Отже, ненадання відповідачем та/або третьою особою первинних документів іноземних органів, які існували та були використані у межах адміністративної процедури у 2021 році, сама по собі не свідчить про порушення відповідачами вимог законодавства та не є підставою для висновку про протиправність оскаржуваного Указу.
124. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність Указу Президента України з підстав порушення процедури його прийняття зводяться фактично до оцінки повноти доказів, наданих Суду у межах судового розгляду, та не спростовують законності дій суб'єктів владних повноважень у межах адміністративної процедури, яка передувала прийняттю оскаржуваного Указу.
125. Водночас встановлені у ході судового розгляду обставини, у тому числі отримані в порядку міжнародної правової допомоги відповіді компетентних органів Республіки Румунія, підтвердили фактичну обґрунтованість інформації, яка була покладена в основу подання Державної міграційної служби України та Указу Президента України, і свідчать про те, що у спірний період позивач системно та послідовно використовував паспортні документи Республіки Румунія, перетинав державний кордон України як громадянин цієї держави, а його ідентифікація у документах органів державної влади України та Республіки Румунія була сталою, взаємоузгодженою та такою, що однозначно ідентифікує одну й ту саму фізичну особу.
126. Верховний Суд звертає увагу, що послідовна ідентифікація однієї й тієї самої особи як громадянина іноземної держави у кількох указах Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, які не були скасовані або визнані протиправними у встановленому законом порядку, хоча й не має самостійного визначального значення для вирішення цього спору, однак підлягає врахуванню Судом як один з елементів доказової сукупності у взаємозв'язку з іншими встановленими обставинами справи.
127. За умови повного збігу персонального цифрового коду (CNP), реквізитів паспортних документів та інших ідентифікаційних даних, зазначених у додатках до указів Президента України, якими введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), із відомостями, отриманими судом від компетентних органів іноземної держави в порядку міжнародної правової допомоги, розбіжності у транслітерації імені або прізвища не можуть розглядатися як такі, що самі по собі спростовують належність відповідних даних одній і тій самій фізичній особі.
128. За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що Указ Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021 у частині, що стосується ОСОБА_1 , прийнято у межах повноважень Президента України, на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України, а наведені позивачем доводи не дають підстав для визнання його протиправним.
129. Зазначені висновки узгоджуються з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 15 вересня 2022 року у справі № 9901/166/21 та від 23 березня 2023 року у справі № 9901/276/21, яка стосувалася того самого Указу Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021. Аналогічний підхід послідовно застосовано також у рішеннях Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 990/312/23, від 14 травня 2025 року у справі № 990/156/24, а також від 11 грудня 2025 року у справі № 990/249/24.
130. В контексті доводів та пояснень позивача, заявлених в процесі судового розгляду, Верховний Суд також зазначає, що набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на збереження громадянства України» від 18 червня 2025 року № 4502-IX (далі - Закон № 4502-IX) не впливає на правову оцінку оскаржуваного Указу Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021.
131. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Закон про множинне громадянство не регулює питання юридичної відповідальності, не містить приписів щодо перегляду чи автоматичного скасування індивідуальних актів про припинення громадянства України, прийнятих до набрання ним чинності, та не передбачає механізму ретроспективного відновлення громадянства України.
132. Законність індивідуального акта суб'єкта владних повноважень, зокрема Указу Президента України, підлягає оцінці за нормами, чинними на момент його прийняття. На час ухвалення Указу Президента України від 14 квітня 2021 року № 161/2021 правове регулювання питань громадянства визначалося статтями 4, 92, пунктом 26 частини першої статті 106 Конституції України, Законом № 2235-III та Порядком № 215/2001, у редакціях, які не допускали множинного громадянства та визнавали добровільне набуття громадянства іншої держави самостійною і достатньою підставою для втрати громадянства України.
133. Крім того, відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4502-IX, подання про втрату громадянства України, подані до набрання ним чинності, підлягають розгляду за процедурою та за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, що додатково підтверджує неможливість застосування нового правового регулювання до спірних правовідносин.
134. Отже, подальша зміна законодавчого регулювання у сфері громадянства, у тому числі запровадження інституту множинного громадянства, не може бути підставою для висновку про протиправність Указу Президента України, прийнятого у межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією України і законами України, чинними станом на момент його ухвалення.
135. Таким чином, Суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Оскаржуваний Указ Президента України видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, він відповідає критеріям, які визначені у частині другій статті 2 КАС України.
136. З огляду на викладене, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
137. Відповідно до частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
138. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
139. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу наведених положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Висновки стосовно розподілу судових витрат
140. Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246, 266 КАС України, Суд
1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Президента України - Державна міграційна служба України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 14 квітня 2021 року №161/2021.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
3. Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Головуючий суддя Я.О. Берназюк
Судді: А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук
С.М. Чиркін
В.М. Шарапа