Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м. Харків
13 січня 2011 р. № 2-а- 14197/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.,
за участю:
представника позивача -Котляр І.М.
відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості
до ОСОБА_2
простягнення заборгованості
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані кошти в сумі 250, 01 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час перебування на обліку як безробітного, вона уклала договір доручення на виконання робіт у ВАТ «ХМСК» від 10.11.2009 р. та отримувала дохід, чим умисно не виконала свої обов'язки. Після встановленої зазначеної обставини центром зайнятості здійснено перерахунок виплат матеріального забезпечення та направлено відповідачу лист - претензію про повернення 250,01 грн. На момент звернення до суду вказані кошти на рахунок центру зайнятості ОСОБА_2 не повернуті в повному обсязі, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 250,01 грн.
В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, чудова документація повернулася на адресу суду з відміткою "по закінченню терміну зберігання". Враховуючи приписи ст.ст. 35,128 КАС України суд вважає відповідачку належно повідомленою про розгляд справи та вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається в тому числі із з центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості. У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року № 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.
Згідно ст. 30 “Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та ст..36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” на застрахованих осіб покладено обов'язок повідомляти страховика (страховиком є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи у судовому порядку.
У січні 2008 року фахівцем позивача на підставі проведення звірки відомостей, наданих податковим органом встановлено, що відповідачка не повідомила державну службу зайнятості про те, що вона уклала з підприємством ВАТ «ХМСК»договір доручення на виконання робіт у галузі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №70/09 ФЛ від 10.11.2009 року за наслідками виконання якого нею було отримано винагороду.
Зазначений факт зафіксований актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ” № 853 від 10.09.2010 року.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 р. №357, директором центру зайнятості 21.09.2010 року винесено наказ №861, яким визначено вжити заходів по поверненню коштів у сумі 250,01 (грн..), виплачених як допомога по безробіттю відповідачці, на виконання якого останній надіслано лист-претензію від 23.09.2010 р. № 12661, яку відповідачка отримала та не оскаржила.
Згідно п. 6 та п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13 лютого 2009 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 200 р. за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманої матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим лисом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Відповідно до приписів ст..2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до ст.. 22 Закону України «Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на допомогу по безробіттю мають застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески.
У зв'язку з тим, що Громадянка ОСОБА_2 в період з 10.11.2009 р. по 24.11.2010 року отримувала комісійну винагороду за договором доручення на підприємстві ВАТ «ХМСК» вона не мала права на отримання допомоги по безробіттю, так як відносилася до зайнятого населення.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідачка належними доказами не довела факту погашення заборгованості у розмірі 205,01 грн. або правомірності отримання відповідної допомоги, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.
Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 160, 167,185 КАС України, суд -
Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, 61143, код НОМЕР_1) на користь Харківського міського центру зайнятості ( вул. Шевченко,137-А, м. Харків, 61013, р/р 37177300802007 в ГУ ДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 36224721) суму заборгованості у розмірі 250.01 (двісті п'ятдесят гривень 01 копійка)
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 18.01.2011 року
Суддя Зоркіна Ю.В.