04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 160/32639/24
адміністративне провадження № К/990/6241/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №160/32639/24, за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у наданні довідки про обставини (поранення, травми, контузії), відмови у наданні акта розслідування обставин отримання військовослужбовцем ОСОБА_1 бойової травми, яка пов'язана із захистом Батьківщини, відмови у наданні витягу з журналу бойових дій, в якому зазначена інформація про отримання ним бойової травми, відмови у наданні направлення на проходження ВЛК у цивільній установі - Комунальному некомерційному підприємстві Кам'янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», відмови у видачі письмового направлення на МСЕК у Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» (КЗ «ОКЦ МСЕ ДОР»), юридична адреса: 49005, м. Дніпро, площа Соборна, 14, військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 довідку про обставини (поранення, травми, контузії), акт розслідування обставин отримання військовослужбовцем ОСОБА_1 бойової травми, яка пов'язана із захистом Батьківщини, витяг з журналу бойових дій, в якому зазначена інформація про отримання бойової травми, надати письмове направлення на проходження ВЛК у цивільній установі - Комунальному некомерційному підприємстві Кам'янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», видати направлення на МСЕК у Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» (КЗ «ОКЦ МСЕ ДОР») військовослужбовця ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №160/32639/24 повернуто особі, яка її подала.
12 лютого 2026 року до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №160/32639/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У тексті касаційної скарги містяться посилання на постанову Верховного Суду від 05 червня 2025 року у справі №520/16421/23, однак таке посилання наведено без взаємозв'язку із конкретним пунктом частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд також звертає увагу позивача на те, що правовідносини у справі №520/16421/23 не є подібними з правовідносинами у цій справі.
Так у цій справі №160/32639/24 предметом оскарження є бездіяльність відповідача щодо відмови у наданні позивачу довідки про обставини (поранення, травми, контузії), відмови у наданні акта розслідування обставин отримання позивачем бойової травми, яка пов'язана із захистом Батьківщини, відмови у наданні витягу з журналу бойових дій, в якому зазначена інформація про отримання ним бойової травми, відмови у наданні направлення на проходження ВЛК у цивільній установі, відмови у видачі письмового направлення на МСЕК та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо видачі позивачу відповідної довідки.
Тоді як у справі №520/16421/23 предметом оскарження є бездіяльність відповідача щодо непроведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду у розмірі до 100000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» пропорційно дням перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період до дня фактичної виплати належних сум додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Суд також звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Водночас Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої та частини п'ятої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332,359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №160/32639/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя О.Р. Радишевська