04 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1040/24 пров. № А/857/34831/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 300/1040/24 за адміністративним позовом керівника Косівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Комунального некомерційного підприємства (КНП) Верховинської багатопрофільної лікарні про зобов'язання до вчинення дій,-
суддя в 1-й інстанції - Панікар І.В.,
час ухвалення рішення - 08 листопада 2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 08 листопада 2024 року,
Керівник Косівської окружної прокуратури звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Комунального некомерційного підприємства (КНП) Верховинської багатопрофільної лікарі про зобов'язання до вчинення дій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове яким адміністративний позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на території селища Верховина розташована захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 32257 та перебуває на балансі Комунального некомерційного підприємства (КНП) Верховинської багатопрофільної лікарні Верховинської селищної ради. Відповідно до інформацій Верховинського районного відділу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області № 7-Л/54 від 24.08.2023 та № 10Л/54 від 08.11.2023, а також інформацій Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області № 5401-82720/54 082 від 17.10.2023 та №5401-9474/54 082 від 15.12.2023 за результатами проведення оцінок стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 32257, що находиться за адресою: вул. Невестюка, 2, селище Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області (балансоутримувач захисної споруди - комунальне некомерційне підприємство (КНП) «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради) визнано як «обмежено готове» до використання за призначенням. Позивач вказує, що не готовність до експлуатації протирадіаційного укриття № 32257 свідчить про тривале порушення у сфері цивільного захисту, що може призвести до порушень інтересів держави в частині завдання шкоди життю та здоров'ю людей.
Крім того, Законом України від 06.10.2022 №2655-ІХ (набрав чинності 29.10.2022; далі - Закон № 2655-ІХ) до пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України внесено зміни та передбачено право центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту та його територіальних органів звертатися до адміністративного суду і з інших підстав, визначених законом. ДСНС та його територіальні органи законом уповноважені здійснювати заходи щодо створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, а також контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням. Водночас статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи можуть звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.
Скаржник також зазначає, що питання можливості звернення до суду прокурора в інтересах держави з позовом, що стосується неналежного утримання захисних споруд, уже розглядалося Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16 зазначила про можливість ДСНС бути позивачем у подібних правовідносинах з огляду на її завдання та функції у сфері цивільної оборони та захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав, а саме.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає звернення ГУ ДСНС в Івано-Франківській області, як позивача, із заявленими позовними вимогами. Таким чином, прокурором визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з даним позовом, який не має права на звернення до суду з даним позовом.
З урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень. Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими, з огляду на наступне.
Встановлено, що на території смт. Верховина по вулиці Невестюка, 2 знаходиться протирадіаційне укриття № 32257, яке в умовах військової агресії російської федерації проти України через недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об'єктів цивільного захисту (захисних споруд) є обмежено готовим до використання за призначенням, через що не здатне забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров'я людей.
Згідно з паспортом протирадіаційного укриття № 32257 від 15.02.2022 дата прийняття в експлуатацію 1962 рік, місткість 70 осіб, загальна площа 496,2 кв. м., кількість входів - два, організація, яка експлуатує протирадіаційне укриття у мирний час - Комунальне некомерційне підприємство "Верховинська багатопрофільна лікарня" Верховинської селищної ради (а.с.105-107).
Районною комісією ГУ ДСНС неодноразово проводилася оцінка стану готовності, експлуатації і використання протирадіаційного укриття № 32257, розташованого по вул. по вулиці Невестюка, 2, смт. Верховина, комунальної форми власності, що належить Комунальному некомерційному підприємству "Верховинська багатопрофільна лікарня" Верховинської селищної ради, про що складено відповідні акти оцінки стану готовності протирадіаційного укриття цивільного захисту (а.с.47-98).
Згідно з актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 10.12.2020, від 14.06.2021, від 06.10.2022, від 16.08.2023, від 08.12.2023 стан готовності укриття оцінюється як обмежено готове до використання за призначенням.
Балансоутримувач обізнаний про те, що протирадіаційне укриття перебуває у непридатному стані та потребує усунення недоліків, однак не вжив належних заходів щодо приведення у відповідність до вимог законодавства протирадіаційного укриття № 32257 та, відповідно, у готовність до використання за призначенням.
Таким чином, з урахуванням наведених порушень, встановлено та підтверджено не готовність до експлуатації зазначеної захисної споруди № 32257, у зв'язку із чим, позивач, вважаючи, що бездіяльність відповідача створює передумови для настання тяжких наслідків, звернувся до суду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Умови та особливості звернення до адміністративного суду прокурора визначені статтею 53 КАС України.
Так, частиною третьою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина четверта статті 53 КАС України).
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача(частина четверта статті 53 КАС України).
За правилами частини сьомої статті 160 КАС України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Пунктом 7 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи
Правові засади організації і діяльності прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон України "Про прокуратуру"), статтею 1 якого установлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абзаци 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзац 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення такого захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень, коли він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.
Водночас здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неефективною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд зазначає, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той, усупереч закону, не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен зазначити, а суд - перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17, від 13.05.2021у справі № 806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
У справі, що розглядається, як на підставу для звернення до суду прокурор посилався на частину третю статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статтю 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" й зазначив, що ГУ ДСНС в Івано-Франківській області як спеціально уповноважений орган на здійснення контролю за утриманням і станом готовності споруд цивільного захисту, не вживав заходів, спрямованих на зобов'язання балансоутримувача привести зазначену захисну споруду у стан готовності.
Отже, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб'єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС у Івано-Франківській області. Але, з огляду на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, тому із цим позовом звертається саме прокурор.
Суд зазначає, що питання щодо повноважень прокурора звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі органу ДСНС уже досліджувалося Верховним Судом у справах № 520/16197/23 та №400/10777/23.
Як і в цій справі, у справах № 520/16197/23 та № 400/10777/23 прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі одного з територіальних органів ДСНС з позовом до балансоутримувача з вимогами привести захисну споруду у належний стан.
Як і в цій справі, у справах № 520/16197/23 та № 400/10777/23 прокурор обґрунтовував підставу для представництва інтересів держави бездіяльністю територіального органу ДСНС, який би мав звернутися до суду самостійно як спеціальний орган, до повноважень якого належить контроль за станом захисних споруд.
У справах № 520/16197/23 та № 400/10777/23 позов було залишено без розгляду з тих самих мотивів, а саме: відсутності у територіальних органів ДСНС права на звернення до суду з позовами щодо приведення захисних споруд у стан готовності, що виключає подання таких позовів прокурором в особі територіального органу ДСНС.
Схожими у цій справі та у справах № 520/16197/23 та № 400/10777/23 також були доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. У справі № 520/16197/23 прокурор наполягав на тому, що територіальні органи ДСНС з прийняттям Закону України від 06.10.2022 № 2655-IX, яким внесено зміни до пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, уповноважені звертатися до адміністративного суду з позовами, що випливають з їхньої компетенції.
У постановах від 23.01.2025 у справі № 520/16197/23 та від 30.01.2025 у справі № 400/10777/23 Верховний Суд, проаналізувавши законодавчі положення щодо обсягу повноважень ДСНС у питанні реалізації державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, дійшов висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та, відповідно, правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі № 400/10777/23, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту" від 21.04.2022 №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 "Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки".
Водночас указаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 "Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту", згідно з пунктами 16, 48, 51 якої такий суб'єкт владних повноважень:
- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд (пункт 16 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України);
- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей (пункт 48 Кодексу цивільного захисту України);
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти (пункт 51 Кодексу цивільного захисту України).
З 29.10.2022 набрали чинності норми Закону України від 06.10.2022 №2655-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності", яким пункт 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України після слів "адміністративного суду щодо" доповнено словами "допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), а також щодо", а після слів "здоров'ю людей" - словами "з інших підстав, визначених законом".
Незважаючи на вказані зміни у Кодексі цивільного захисту України, норми Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 (далі - Положення №1052), на момент звернення прокурора до суду (у справі №400/10777/23 - серпень 2023 року), змінені не були.
На час виникнення спірних правовідносин механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку визначався Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 (далі - Порядок №138).
За визначенням, наведеним у пункті 3 Порядку №138, балансоутримувачі захисних споруд - це власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації); а утримання захисних споруд - це комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.
Згідно з пунктом 12 Порядку №138 (у редакції, чинній на час звернення до суду; у справі № 400/10777/23 - серпень 2023 року) здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) установлені Законом України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V).
Саме в цьому Законі наведені види та форми заходів державного нагляду (контролю), зокрема у вигляді планових і позапланових заходів, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1 Закону №877-V).
Проте самостійне звернення до суду органу ДСНС з вимогами до суб'єкта господарювання як захід контролю Законом № 877-V не передбачено.
Аналогічний висновок Верховним Судом сформовано і в постанові від 23.01.2025 у справі № 520/16197/23, у якій Суд указав, що на відміну від попередньої редакції норми статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України її чинна редакція (з 29.10.2022) передбачає право ДСНС на звернення до суду також і з інших підстав, визначених законом.
За висновком Верховного Суду, коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилося, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву.
У контексті викладеного, Верховний Суд звернув увагу на загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), передбачені статтею 4 Закону №877-V, відповідно до частини четвертої якої орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Виключно законами встановлюються:
- органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;
- види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);
- повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;
- вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;
- спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю);
- санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Указані норми, за висновком Верховного Суду, також визначають прямий зв'язок між законодавчим положенням і повноваженням контролюючого органу здійснювати той чи інший вид державного нагляду за діяльністю суб'єктів господарювання.
У підпункті 48 пункту 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі - Положення № 1052), передбачено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов'язкові для виконання розпорядчі документи, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.
Отже, Положенням №1052 до завдань ДСНС та її територіальних органів віднесено звернення до адміністративного суду лише з питань застосування заходів реагування. Водночас, ні положення Кодексу цивільного захисту України, ні інші закони України не встановлюють інших додаткових випадків для звернення ДСНС до адміністративного суду.
Аналогічні висновки щодо відсутності у ДСНС, а, як наслідок, і в прокурора в особі ДСНС повноважень на звернення до суду з позовом до балансоутримувача захисної споруди щодо приведення її у належний стан були викладені Верховним Судом також у постановах від 24.01.2025 у справі № 520/13228/23, у справі № 520/30126/23, від 30.01.2025 у справі № 560/17801/23, від 30.01.2025 у справі № 400/4928/22, від 30.01.2025 у справі №420/22304/23.
Таким чином, повертаючись до обставин цієї справи, Суд на підставі аналізу зазначених норм законодавства та висновків Верховного Суду, викладених у справах № 520/16197/23 та №400/10777/23 та інших, констатує, що Кодекс цивільного захисту України не передбачає повноважень територіального органу ДСНС на звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
З огляду на викладене, прокурор у позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача.
У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення позову керівника Берегівської окружної прокуратури без розгляду.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 240,308,315,319,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 300/1040/24 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов позовом керівника Косівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Комунального некомерційного підприємства (КНП) Верховинської багатопрофільної лікарні про зобов'язання до вчинення дій залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 04 березня 2025 року.