04 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8067/25 пров. № А/857/34984/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 380/8067/25 за адміністративним позовом Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «ЛЬВІВПРОДУКТ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
суддя в 1-й інстанції Костецький Н.В.,
час ухвалення рішення 21 липня 2025 року,
місце ухвалення рішення м.Львів,
дата складання повного тексту рішення 21 липня 2025 року,
Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «ЛЬВІВПРОДУКТ» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №58016 від 26.12.2024 року про відповідність Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «ЛЬВІВПРОДУКТ» критеріям ризиковості платника податку. Зобов'язано Головне управління ДПС у Львівській області виключити Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «ЛЬВІВПРОДУКТ» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.
10.07.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій просить суд стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань понесені позивачем судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року стягнуто на користь Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «ЛЬВІВПРОДУКТ» (вул. Апостола Д., будинок, 16, м. Львів, код ЄДРПОУ 44186691) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43968090) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в заяви про стягнення судових витрат, оскільки такі є необгрунтованими та завищеними.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про падання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає статі відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає статі в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Водночас обов'язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на Головне управління ДПС у Львівській області.
У заяві про ухвалення додаткового судового рішення, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.
На доказ понесених витрат на професійну правничу допомогу, до суду подано:
- договір про надання правової допомоги №б/н від 08.04.2025;
- додаткову угоду №1 від 01.05.2025 до договору №б/н від 08.04.2025 про надання правової допомоги;
- Акт №7 від 03.07.2025 виконаних робіт (наданих послуг) за договором №б/н від 08.04.2025 про надання правової допомоги;
- ордер про надання правничої (правової) допомоги адвокатом серії ВС №1363608 від 23.04.2024;
- платіжну інструкцію №146 від 03.07.2025 про сплату позивачем за надані послуги згідно Акту №7 від 03.07.2025 на суму 15000,00 грн.
Відповідно до п. 3.1. договору про надання правової допомоги №б/н від 08.04.2025, розмір гонорару визначається після ознайомлення з документами клієнта та оцінки виконавцем обсягу робіт, враховуючи, підготовку процесуальних документів та участь адвоката у розгляді справи у Львівському окружному адміністративному суді. Остаточна сума гонорару буде вказана у додатковій угоді до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 1 додаткової угоди №1 від 01.05.2025 визначено, що вартість послуг з представництва Клієнта у Львівському окружному адміністративному суді під час розгляду адміністративної справи № 380/8067/25 за адміністративним позовом ПОГ «ЛЬВІВПРОДУКТ» до Головного управління ДПС у Львівській області. Предмет спору: про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, згідно Договору про надання правової допомоги № б/н від « 08» квітня 2025 р. є фіксованою та включає в себе:
вивчення документів клієнта, проведення аналізу норм та положень законодавства, моніторинг судової практики і правових позицій Верховного Суду у подібних категоріях справ та надання консультації Клієнту;
написання адміністративного позову про визнання протиправним та. скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 58016 від 26.12.2024
написання відповіді на відзив.
Загальна вартість послуг складає 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 від 01.05.2025 оплата послуг АБ «АННИ КРАМАР», в особі адвоката Крамар А.О., здійснюється Клієнтом на підставі підписаного Сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно пунктів 1 та 2 Акту №7 від 03.07.2025 виконаних робіт (наданих послуг) за договором №б/н від 08.04.2025 про надання правової допомоги АБ «Анни Крамар» в особі адвоката Крамар А.О. (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №1996 від 08.09.2012 року, виданого на підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарноі комісії адвокатури від 08.09.2012 р. №11) надало, а Клієнт прийняв наступні юридичні послуги (правову допомогу) у справі № 380/8067/25:
вивчення документів клієнта, проведення аналізу норм та положень законодавства, моніторинг судової практики і правових позицій Верховного Суду у подібних категоріях справ та надання консультації Клієнту -2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.;
написання адміністративного позову про визнання протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 58016 від 26.12.2024 - 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.;
написання відповіді на відзив - 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.;
Загальна вартість Послуг Виконавця за цим Актом складає 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.
Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 вказала наступне: «Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 12 000 грн, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Також Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 у справі №540/5794/21.
У постанові від 11.03.2025 у справі №260/4202/24 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Однак, ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Таким чином, обов'язковою підставою для застосування судом критеріїв співмірності витрат на правничу допомогу, передбачених ч.5 ст.134 КАС України, є подання іншою стороною обґрунтованого заперечення щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.
Суд встановив, відповідачем не подавалось клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., жодних заперечень або контр-розрахунків до заявленої позивачем суми відповідних витрат не заявлено.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 380/8067/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 04 березня 2026 року.