Справа № 357/19111/25
1-в/357/21/26
03.03.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора Білоцерківської окружної прокуратури - ОСОБА_4 ,
в режимі відеоконференції:
представника ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)» - ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
21.11.2025 засуджений ОСОБА_6 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В судовому засіданні засуджений підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні підтримав клопотання засудженого та вважав його таким, що підлягає задоволенню з огляду на працевлаштування засудженого, наявність у засудженого інвалідності третьої групи по зору (повна втрата зору на одному оці) та перелому ноги, відвідування церкви, отримання освіти.
Представник ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)» (далі - ДУ «БВК (№ 35)») проти задоволення клопотання засудженого заперечував з огляду на недостатній ступінь виправлення засудженого.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, оскільки засуджений не приймає участі у суспільному житті установи, згідно з оцінкою ступеня виправлення ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінено як високий, фактично не визнає вину у скоєнні злочину в частині наявності умислу. За таких обставин вважає, що мета призначеного покарання щодо виправлення засудженого не досягнута.
Суд, заслухавши засудженого, захисника, представника ДУ «БВК (№35)», з'ясувавши думку прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, дійшов таких висновків.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
За змістом ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 відбуває покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2020, яким засуджений за ч.1 ст.115, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
Початок строку відбування покарання засудженому рахується з 11.06.2019, кінець строку - 11.06.2027. Станом на 22.12.2025 фактично відбутий строк покарання становить 6 (шість) років 6 (шість) місяців 11 (одинадцять) днів.
Водночас, згідно з розясненнями п.п. 2, 17 постанови №2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш мяким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, що має підтверджуватися стійкою та послідовною правомірною поведінкою протягом усього періоду відбування покарання.
Зокрема, під час вирішення питання про умовно-дострокове звільнення суд зобов'язаний ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у виховних заходах та самодіяльних організаціях установи виконання покарань, наявність або відсутність порушень режиму, а також його наміри щодо подальшого залучення до суспільно корисної праці після звільнення.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне та тривале дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до якісного виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, а також активна участь у соціально-виховних заходах установи. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на комплексному аналізі його поведінки за весь період відбування покарання, а не лише за період, що безпосередньо передує розгляду питання про умовно-дострокове звільнення.
Згідно з характеристикою, наданою начальником відділення СПС ОСОБА_8 , погодженою заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи ОСОБА_9 та затвердженою начальником ДУ «БВК (№ 35)» ОСОБА_10 , засуджений ОСОБА_6 за час відбування покарання в ДУ «БВК (№ 35)» з 24.06.2020 характеризується посередньо, допускає порушення режиму відбування покарання, має 3 стягнення, які погашені у встановленому законом порядку, та 12 заохочень.
На підприємстві установи засуджений працевлаштований укладальником-пакувальником на дільниці з пошиву мішків під цукор.
Підтримує взаємовідносини із засудженими різної спрямованості, адекватно реагує на критику на свою адресу, не конфліктний. Намагається дотримуватися правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, виконує вимоги персоналу установи, в цілому стриманий, агресії не проявляє.
Разом з тим встановлено, що засуджений не приймає особистої участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі, не бере участі у роботі самодіяльних організацій, не підвищував свої професійно-технічні навички, що свідчить про відсутність належної активної позиції у процесі власного виправлення та соціальної реабілітації.
Бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених, а саме «Духовне відродження».
Підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними та близькими родичами.
Відповідно до вироку має позов про стягнення моральної шкоди, завданої вчиненням злочину.
Згідно з довідкою про заохочення та стягнення встановлено, що засуджений має 12 заохочень за період з 17.01.2023 по 29.10.2025 за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці. Також має 3 стягнення, які погашені у встановленому законом порядку.
Разом з тим суд звертає увагу, що заохочення засудженого здебільшого стосуються виконання покладених на нього обов'язків та дотримання режимних вимог, що є звичайним обов'язком кожної особи, яка відбуває покарання, та саме по собі не може беззаперечно свідчити про досягнення мети покарання у вигляді виправлення засудженого.
Окрім цього, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_6 оцінено як середній, а ризик ймовірної небезпеки для суспільства - високий, що свідчить про наявність об'єктивних підстав вважати, що передчасне звільнення особи може створювати загрозу вчинення нових кримінальних правопорушень.
Згідно з висновком щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_6 не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відповідно до витягу з протоколу № 28 від 09.07.2025 питання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_6 розглянуто комісією установи виконання покарань, за результатами чого у застосуванні умовно-дострокового звільнення відмовлено у зв'язку з тим, що засуджений не довів свого виправлення.
Суд також враховує, що саме адміністрація установи виконання покарань, яка безпосередньо спостерігає за поведінкою засудженого протягом тривалого часу, дійшла висновку про відсутність підстав для його представлення до умовно-дострокового звільнення, що має істотне значення для правильного вирішення даного питання.
Аналізуючи поведінку засудженого за весь період відбування покарання, до якого ОСОБА_6 засуджений за ч.1 ст.115, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України, суд враховує, що останній має 12 заохочень у 2023-2025 роках, 3 стягнення, які погашені у встановленому законом порядку, працевлаштований, однак не проявляє достатньої активності у виховній та соціально-виховній роботі установи, що не дає підстав дійти переконання про сформованість у нього стійкої правослухняної поведінки.
Посилання сторони захисту на наявність у засудженого інвалідності третьої групи та перелому ноги не підтверджені належними доказами. Крім того, навіть у разі наявності таких обставин вони не свідчать про виправлення особи, а також не можуть розглядатися як безумовна підстава для застосування умовно-дострокового звільнення, оскільки закон пов'язує можливість застосування такого інституту виключно з доведеністю виправлення засудженого.
Окрім цього, з матеріалів судового провадження встановлено, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, що свідчить про стійку кримінальну налаштованість у минулому та також підлягає врахуванню при вирішенні питання про можливість його дострокового звільнення.
Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що на даний час відсутні переконливі та беззаперечні дані, які б свідчили про те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, що є обов'язковою умовою застосування положень ст.81 КК України.
Крім того, відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 умовно-дострокове звільнення має важливе значення для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети покарання, передбаченої ст.50 КК України.
Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів як ними, так і іншими особами.
При цьому умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване лише після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного за умисний особливо тяжкий злочин, і за умови доведеності його виправлення.
Зазначена норма надає суду право, але не покладає на нього обов'язку щодо застосування умовно-дострокового звільнення.
При прийнятті такого рішення суд зобов'язаний враховувати не лише поведінку засудженого, а й необхідність забезпечення мети покарання - запобігання вчиненню нових злочинів, як цим засудженим, так і іншими особами.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що мета покарання щодо виправлення ОСОБА_6 на даний час не досягнута, а тому підстав для задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення немає.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.50, 74, 81 КК України, керуючись ст.ст.371, 372, 537, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим з моменту вручення йому копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 03.03.2026 о 17:00.
Суддя: ОСОБА_1