Справа № 357/17933/25
Провадження № 2/357/623/26
( ЗАОЧНЕ )
03 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Вдовика А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2025 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» Марія Ткаченко через систему «Електронний суд» звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором № 4656675 у загальному розмірі 88600.00 грн., судові витрати у сумі 2422,40 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4656675, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит 16000.00 грн., строком на 12 днів зі сплатою відсотків відповідно до умов договору. У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого загальний розмір заборгованості становить 88600.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 16000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 71000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; заборгованість за комісіями - 1600.00 грн.; інфляційні збитки - 0.00 грн.; нараховані 3% річних -0.00 грн.
13.01.2022 було укладено договір № 13-01/2022-79 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4656675.
У свою чергу, 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4656675.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4656675.
Загальна заборгованість відповідача станом на день формування позовної заяви за вказаним кредитним договором становить 88600.00 грн, що і просить позивач стягнути з відповідача, а також, відшкодувати понесені судові витрати та витрати на правову допомогу.
Протоколом авторозподілу судової справи від 03.11.2025 року справу передано судді Ярмолі О.Я.
19.11.2025 року ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду було відкрито провадження з повідомленням учасників справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, про день і час розгляду справи була повідомлена належним чином. 26.01.2026 року відповідач направила суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату. Однак 24.02.2026 року в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не інформований, відзив на позовну заяву не надходив, тому суд визнає причину неявки відповідача неповажною і провів розгляд справи у відсутності сторін, з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи.
Встановлено, що 10.10.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4656675, згідно умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 16000.00 грн., строком на 12 днів, тобто до 22.10.2021.
Відповідно до пункту 2.1. договору, кредит надається позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.
Згідно із пунктом 3.3.2. договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).
Згідно із пунктом 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту.
Анкета-заява на кредит № 4656675 від 10.10.2021 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан».
Згідно квитанції “ФК “ЕЛАЄНС», 10.10.2021 здійснено переказ коштів у розмірі 16 000,00 грн., кошти згідно договору № 4656675 від 10.10.2021, платник ТОВ «Мілоан», отримувач картка НОМЕР_1 .
Встановлено, що 13.01.2022 було укладено договір № 13-01/2022-79 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4656675.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4656675.
Відповідно до розрахунку заборгованості сума заборгованості за вказаним вище договором № 4656675 станом на день звернення із позовом до суду, становить 88600.00 грн, з яких: 16000.00 грн. -заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту); 71000.00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1600.00 грн. - заборгованість за комісіями.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, права вимоги за договором про споживчий кредит № 3951160 від 17.08.2021, №103218423 від 17.08.2021 перейшло до позивача.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст.10,11Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вищевказані договори про споживчий кредит підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Згідно з ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як передбачено частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст.81, ч. 1 ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Згідно з ч. 8 чт. 18 ЗУ «Про захист прав споживача» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит за договором № 4656675 у сумі 16000.00 грн., про що надано відповідні квитанції.
Відповідач порушила взяті на себе зобов'язання за договорами внаслідок чого утворилась заборгованість. Однак, суд не погоджується із періодом нарахування відсотків за даним договором.
Відповідно до п. 2.3.1.1. вказаних договорів, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику, відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Матеріали справи не містять доказів ініціювання відповідачем пролонгації строку кредиту.
Суд має право прийняти посилання та твердження сторони лише у випадку їх належного доведення в ході розгляду справи, за виключенням випадків, коли такі обставини не потребують окремого доведення. При цьому сам лише факт відсутності заперечень іншої сторони проти таких посилань та тверджень не може вважатися їх визнанням.
Враховуючи, що договір № 4656675 укладений 10.10.2021 на 12 днів, то строк дії договору завершився 22.10.2021 року.
З наявної в матеріалах справи відомості вбачається, що відповідачем було сплачено на користь ТОВ «Мілоан» 17.11.2021 - 13000 грн.
У суду відсутні дані, що саме відповідач вказував призначення платежу, під час здійснення оплат, такі як «сплата за пролонгацію», «сплата тіла кредиту», «сплата процентів». А саме первісний кредитор здійснював зарахування коштів та розмежовував кошти на погашення тіла, відсотків та інші платежі. А тому вказаний розрахунок, який створений первісним кредитором, не відображає волевиявлення відповідача на зазначення призначення платежу та відповідно пролонгацію договору.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає безпідставне нарахування первісним кредитором відсотків за прострочену заборгованість по кредиту за період з 10.10.2021 по 21.12.2021. Суд вважає правомірним нарахування заборгованості лише у межах строку кредитування та у розмірі погодженому сторонами у договорі, графіку платежів, паспорті споживчого кредиту.
А тому, обґрунтованим розміром заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача за договором № 4656675 є сума 7000,00 грн. (20000.00грн./загальна вартість кредиту - 13000 грн./оплати відповідача/).
Враховуючи викладені обставини, суд вважає безпідставним нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами, а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме за договором № 4656675, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, підлягає стягненню загальний розмір заборгованості у сумі 7000,00 грн.
Судові витрати.
Згідно ч.2, ч. 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. (Постанова ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16)
Відповідно до статей 133, 134, 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. (…) Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Встановлено, що позивач в позовній заяві зазначив розмір витрат на правову допомогу 25 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» на підставі договору про надання правової допомоги від №02-07/2024 від 02 липня 2024 року.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду наступні документи: прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги №1689 від 01.09.2025р. та витяг з акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025р. (детальний опис робіт).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Враховуючи надані представником позивача докази в підтвердження здійснення відповідних витрат, а також, враховуючи розгляд справи в спрощеному провадженні, обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність цієї справи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 7,90 % (7000,00 грн. х 100 : 88600,00 грн.), то судові витрати (судовий збір 2422,40 грн. + витрати правничої допомоги 3000 грн.) становитимуть 428,37 грн. (5422,40 х 7,90 % :100).
Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором № 4656675 від 10.10.2021 року в сумі 7000,00 грн. ( сім тисяч гривень, 00 копійок ) та судові витрати по справі в сумі 428,37 грн. ( чотириста двадцять вісімть гривні, 37 копійок ).
В решті позову - відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» / код ЄДРПОУ: 44276926/ місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м.Київ, 01133/.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
З урахуванням норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України, повний текст рішення складено 03.03.2026року.
Суддя О. Я. Ярмола