Справа № 285/510/26
провадження у справі №2/0285/1027/26
04 березня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовної заяви
29.01.2026 ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 9 960 грн, а також судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп.
В обґрунтування позову зазначає, що 23.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 3 000 грн зі сплатою зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 1% в день, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, а також зі сплатою процентної ставки економ в розмірі 0,5% в день, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка стандарт. Строк користування кредитом до 25.11.2025. Кредитодавець належним чином виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах та в порядку, передбаченому кредитним договором. Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов'язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 9 960 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн, проценти за користування кредитом в розмірі 4 650 грн; комісія в розмірі 270 грн; додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 540 грн; неустойка в розмірі 1 500 грн, яку позивач просить стягнути на його користь.
Доводи сторін у справі
Представник позивача просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач право на подання відзиву на позов не скористалась.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 23.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 3 000 грн зі сплатою зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 1% в день, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, а також зі сплатою процентної ставки економ в розмірі 0,5% в день, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка стандарт. Строк користування кредитом до 25.11.2025 (а.с. 12).
Цього ж дня ТОВ «Споживчий центр» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 3 000 грн (а.с. 11).
Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов'язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 9 960 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн, проценти за користування кредитом в розмірі 4 650 грн; комісія в розмірі 270 грн; додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 540 грн; неустойка в розмірі 1 500 грн (а.с. 19).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
При цьому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позивач має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки (Постанова ВП ВС від 28.03.2018 № 444/9519/12, Постанова ВС від 01.09.2022 № 225/3427/15-ц).
Встановлено, що проценти за користування кредитом нараховані у розмірі і порядку, передбаченому кредитним договором та в межах строку кредитування.
Кредитодавець свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши кредит, а відповідач, у свою чергу, не повернув своєчасно кредитні кошти, і станом на день звернення позивача до суду із зазначеним позовом існує заборгованість за кредитним договором. Таким чином, невиконання відповідачем договірних зобов'язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит.
Позивачем на підтвердження погодження сторонами істотних умов кредитного договору, укладення сторонами кредитного договору, перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, надано належні, допустимі та достатні докази, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, пунктами 8, 9 заявки, яка є складовою частиною кредитного договору, також передбачено сплату комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту (а.с. 15 зворот). При цьому, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію (пов'язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо) (п. 31.18. Постанови Верховного Суду від 13.07.2022 № 496/3134/19).
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборговності за тілом кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, є обгрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги про стягнення пені (неустойки), оскільки відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Висновки за результатами розгляду позовної заяви
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково підтверджуються належними доказами, є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Сакссаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором в сумі в сумі 8 460 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн, проценти за користування кредитом в розмірі 4 650 грн; комісія за надання кредиту в розмірі 270 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 540 грн, а також судовий збір в розмірі 2 261 грн 43 коп.
У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (пені) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 04.03.2026.
Суддя Т.Б. Сташків