04 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/16292/21 пров. № А/857/38301/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення у справі за її адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Костюкевич С.Ф.,
час ухвалення судового рішення не зазначено,
місце ухвалення судового рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 02 вересня 2025 року,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2022, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 15.06.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ; зобов'язано ГУ ПФУ провести ОСОБА_1 з 15.06.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
У серпні 2025 року позивачкою подано до суду заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду від 14.03.2022 щодо припинення нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру з січня 2025 року.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №140/16292/21 вказану заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. При цьому суд виходив із того, що з 01.01.2025 змінилося правове регулювання правовідносин у цій справі, а тому відсутні правові та фактичні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення суду.
У апеляційній скарзі позивачка просить таку ухвалу скасувати та задовольнити її заяву. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що нарахування та виплату підвищення до пенсії з 01.01.2025 відповідач припинив здійснювати, чим не виконує рішення суду у цій справі. Звертає увагу, що відповідач провів неповну звірку лише з відомостями в Єдиному державному демографічному реєстрі про постійне місце проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення. На думку скаржника, у відповідача є можливість взяти дані із інших офіційних реєстрів і баз даних, зокрема таких як Державний земельний кадастр; Державний реєстр актів цивільного стану громадян; Державний реєстр виборців; Державний реєстр обтяжень рухомого майна; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр фізичних осіб - платників податків; Електронний реєстр листків непрацездатності; Електронний реєстр нотаріальних дій; Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги; Єдиний державний реєстр отримувачів житлових субсидій; Єдиний державний реєстр транспортних засобів; Єдиний реєстр довіреностей; Єдиний соціальний реєстр; Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг; Реєстр прав власності на нерухоме майно; Централізований банк даних з проблем інвалідності. Ці та інші відомості із вищевказаних та інших державних реєстрів і баз даних також підтверджують факт постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до частини 3 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Абзацом 1 статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Зі змісту статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частинами 1, 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином, застосування судом до суб'єкта владних повноважень-відповідача у справі приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише в разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Позивач вважає, що відповідач починаючи з 01.01.2025 протиправно припинив їй виплату підвищення до пенсії, встановленого статтею 39 Закону №796-XII, оскільки право на таке підвищення визнане судовим рішенням.
Апеляційний суд враховує, що 19.11.2024 прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (далі - Закон №4059-IX), статтею 45 якого установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється (частина 2 статті 45 Закону №4059-IX).
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Тобто, з 01.01.2025 змінено порядок нарахування і виплати підвищення до пенсії, визначеного статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З викладеного слідує, що обставини щодо припинення виплати позивачці з 01.01.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру на виконання Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" свідчать про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами. Таким спірним правовідносинам суд не надавав правову оцінку у межах розгляду даної справи.
Таким чином, наведені скаржником доводи апеляційної скарги не спростовують правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального закону.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у справі №140/16292/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар