Справа № 279/848/26
Провадження 2-а/279/17/26
03 березня 2026 року місто Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Пацко О.О., з секретарем судового засідання Зубковою І.М., розглянувши в м.Коростень адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА 6596362 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, подана в порядку ст. 286 КАС України,
До Коростенського міськрайонного суду Жимтомирської області надійшов адміністративний позов, у якому позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову поліційського Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області старшого сержанта поліції Виговського Владислава Миколайовича серії ЕНА №6596362 від 31.01.2026, якою його ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких була винесена постанова ЕНА №6596362 від 31.01.2026 відсутні належні та допустимі докази про те, що він 31.01.2026 о 19:20 в м. Коростень порушив п.9.2.6. ПДР, а тому його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, не доведена працівниками поліції у законний спосіб.
Зазначив, що постанова ЕНА №6596362 від 31.01.2026 була винесена з порушенням вимог статей 251,268,285 КУпАП, пунктів 8,9 розділу III, пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, та з недотриманням поліцейським Виговським В.М. процедури розгляду справи про адміністративне правопрушення, а саме: поліцейський Виговський В.М. не проводив розгляд справи взагалі; не ознайомив його з правами та з наявними доказами по справі; самостійно, без його присутності, виніс вище вказану постанову, після чого не ознайомив з її змістом та не оголосив її, а лише показав де потрібно поставити підписи, та повідомив, що всі клопотання з даного приводу можна заявити у суді. не надав можливість на залучення захисника та не надав можливість на подання письмового пояснення з даного приводу.
Справу розглянуто в порядку спрощенного позовного провадження без виклику сторін.
02.03.2026 року на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на його необґрунтованість. Вказав, що 31.01.2026 о 19 годині 20 хвилин по вулиці Грушевського, 22, в місті Коростень, Житомирської області, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «VOLVO ХС90», номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку під час перестроювання ліворуч, чим порушив п. 9.2 б Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому були роз'яснені його права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Позивачу роз'яснено строки сплати штрафу, порядок оскарження постанови та порядок примусового виконання постанови про стягнення штрафу. Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Тому, ОСОБА_1 жодним чином не був обмежений у своїх правах та обов'язках. Будь яких клопотань у ході винесення постанови про
адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , не заявляв.
Одночасно з відзивом відповідач надав оптичний диск із відеозаписом із нагрудного відео-реєстратора поліцейського, на якому зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушення.
02.03.2026 представником позивача адвокатом Майданик А.О. подано відповідь на відзив , в якому останній зазначає, що на долученому відеозаписі відображено лише спілкування позивача з працівниками поліції, однак даний відеозапис не доводить вину ОСОБА_1 .. Інших доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, відповідачем не надано, а тому просить суд позовні вимоги задоволити з підстав викладених в позові.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та впорядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху.
З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2026 року старший сержант поліції Виговський В.М. виніс постанову серії ЕНА №6596362 від 31.01.2026, якою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до тексту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 31.01.2026 о 19 годині 20 хвилин по вулиці Грушевського, 22, в місті Коростень, Житомирської області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «VOLVO ХС90», номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку під час перестроювання ліворуч, чим порушив п. 9.2 б Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у частині першій статті 222 КУпАП.
За змістом цієї статті органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення, які виникають внаслідок порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. До переліку таких адміністративних правопорушень включено, зокрема, правопорушення, відповідальність за які встановлена статтею 126 КУпАП.
Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною ч.2 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно із ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху (далі - ПДР) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Так, відповідно п.п. (б) п. 9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Тобто під час руху водій зобов'язаний завчасно вмикати сигнал повороту. Це стосується і руху по головній дорозі, особливо у ситуаціях, коли головна дорога змінює напрямок. Якщо головна дорога робить поворот, водій у такому випадку зобов'язаний увімкнути покажчик повороту, щоб інші учасники дорожнього руху зрозуміли подальші дії водія. Це зменшує ризик зіткнення із транспортними засобами, що рухаються другорядною дорогою.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Нормами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п.1, п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У оскаржуваній постанові наявне посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис події, що мала місце 31.01.2026. Відповідачем надано вказаний відеозапис.
З наданаго відповідачем відеозапису вбачається, що працівниками поліції зафіксовано спілкування з ОСОБА_1 , самого руху та зупинки не зафіксовано. Проте в процесі розмови з поліцейським ОСОБА_1 говорить "пробачте будь ласка, що я не включив поворот", тобто не заперечує факт вчиненого ним правопорушення.
Посилання представника позивача на порушення прав ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, спростовується відеозаписом з якого вбачається, що поліцейський чітко та зрозуміло роз'яснив позивачеві підстави своїх дій та права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядок оскарження постанови, забезпечив використання таких прав позивачем, у тому числі можливість скористатися правничою допомогою та оглянути докази правопорушення. Від підписання постанови та позивач відмовився. В подальшому ОСОБА_1 було доставлена за його згодою до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, надані відповідачем докази свідчать про порушення позивачем вимог п. 9.2б ПДР України, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.122 КУпАП.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення процедури розгляду справи або порушення прав позивача під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та/або будь-яким чином свідчили про перевищення службових повноважень інспектором поліції відносно позивача. Зміст постанови відповідає вимогам ст.ст.283,284КпАП України
З огляду вищезазначеного, викладені позивачем обставини є недоведеними, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Інші зазначені відповідачем на обгрунтування своїх заперечень доводи не мають правового значення у цій справі та судом не розглядаються.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 139, 286 КАС України, суд
В задоволенні ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №6596362 від 31.01.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, подана в порядку ст.286 КАС УКраїни, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо скаргу не було подано. У випадку оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О.Пацко