04 березня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 756/7585/25
провадження номер № 22-ц/824/3667/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року у складі судді Диби О.В., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного 09 лютого 2024 року з товариством обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») договору про споживчий кредит №7979925 відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 6 200 грн 00 коп. із строком кредитування 100 днів з 09 лютого 2024 року до 19 травня 2024 року, з процентною ставкою 0,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом - 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, та комісією у розмірі 5% від суми кредиту одноразово у розмірі 310 грн 00 коп.
Позивач вказував, що ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредиті кошти, однак відповідач умови кредитного договору не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми позики та нарахованих процентів, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 12 945 грн 00 коп., яка складається із: 4 278 грн 00 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 8 357 грн 75 коп. - заборгованість за відсотками; 310 грн 00 коп. - заборгованість за комісією.
Зазначав, що 29 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №108-МЛ з відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого право грошової вимоги за договором про споживчий кредит, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
З урахуванням наведеного, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму кредитної заборгованості у розмірі 12 945 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суму кредитної заборгованості у розмірі 12 945 грн 00 коп., яка складається із: 4 278 грн 00 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 8 357 грн 75 коп. - заборгованість за відсотками; 310 грн 00 коп. - заборгованість за комісією.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», посилаючись на неповне з'ясування судом фактичним обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про наявність у ОСОБА_1 зобов'язання перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та про доведеність розміру заборгованості не відповідають фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Вказує, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення його як боржника про укладення договору відступлення права вимоги між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як того вимагають ст. 516, 517 ЦК України, а тому у нього не виник обов'язок виконувати зобов'язання перед новим кредитором, тоді як виконання первісному кредитору за відсутності такого повідомлення вважається належним.
Також зазначає, що суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, попри те, що питання правонаступництва є спірним та потребувало дослідження з урахуванням його пояснень, унаслідок чого він був позбавлений можливості надати заперечення щодо факту переходу права вимоги до позивача.
Крім того, звертає увагу, що позивач не надав належних та допустимих доказів реальності заборгованості у заявленому розмірі, зокрема детального розрахунку боргу, виписок руху коштів, підтвердження врахування всіх здійснених платежів, а суд безпідставно визнав доведеними відповідні обставини
Наголошує, що суд поклав в основу рішення неналежним чином засвідчені копії документів, не витребував та не дослідив оригінали договору відступлення права вимоги та інших первинних бухгалтерських документів.
Також зазначає, що суд не перевірив фактичне виконання первісним кредитором своїх зобов'язань перед наданням кредиту, без належної доказової бази визнав правомірним нарахування процентів та комісій за весь період користування кредитом та не дослідив, чи були умови договору і додаткові нарахування прозорими, зрозумілими та доведеними до позичальника як споживача фінансових послуг.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 12 945 грн 75 коп., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що 09 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту на суму 6 200 грн 00 коп. Кредитні кошти були надані відповідачу належним чином. Однак ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів і комісії не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 12 945 грн 00 коп. 29 липня 2024 року право вимоги за договором відступлено ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Суд першої інстанції виснував, що розрахунок заборгованості підтверджено матеріалами справи, а доказів її погашення або належних заперечень відповідач не надав. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 09 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №7979925, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 200 грн 00 коп. із строком кредитування 100 днів з 09 лютого 2024 року до 19 травня 2024 року, з процентною ставкою 0,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом - 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, та комісією у розмірі 5% від суми кредиту одноразово у розмірі 310 грн 00 коп.
Згідно з п.2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Умовами договору передбачено пролонгацію строку кредитування, зокрема, п.п.2.3.1 визначено, що продовження строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.
Так, згідно з п.2.3.1 договору, позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах, за умови що кредитодавцем надана така можливість позичальнику. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчиняти дії передбачені цим договором та правилами, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту: на строк 3 дні - 3%, на строк 7 днів - 6%, на строк 15 днів - 10%.
Відповідно до п.3.3.2 договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1-1.5 та п.2.4 цього договору.
Вказаний договір був укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_2 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також установлено, що того ж дня, тобто 09 лютого 2024 року, позивачем було погоджено надання суми кредиту шляхом здійснення верифікаційного дзвінка.
Відповідно до п.4.1 договору, у разі прострочення зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування чи інших платежів позичальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу.
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець свої зобов'язання виконав належним чином та надавав відповідачу обумовлену кредитним договором суму грошових коштів.
Однак відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним договором належним чином не виконував, не здійснював платежів в рахунок погашення суми позики та нарахованих процентів, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за вказаним договором у розмірі 12 945 грн 00 коп., яка складається із: 4 278 грн 00 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 8 357 грн 75 коп. - заборгованість за відсотками; 310 грн 00 коп. - заборгованість за комісією.
29 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №108-МЛ з відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого право грошової вимоги за договором про споживчий кредит, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
У відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
У цій справі, укладений між ТОВ «Мілоан» іОСОБА_1 договір про споживчий кредит №7979925 від 09 лютого 2024 року містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором V28944, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.
У пункті 2.1 договору зазначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 414949*35.
Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Зокрема, згідно з пунктом 6.3 договору, приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору, позичальник також погодився з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтвердив, що вій ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил.
Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Також у анкеті-заяві на кредит №7979925 від 09 лютого 2024 року відображено процес оформлення та розгляду заяви з 07:24:48 год до 07:31:11 год від моменту заповнення заяви до підписання договору та його оброблення.
Платіжним дорученням №122526211 від 09 лютого 2024 року підтверджено факт перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у розмірі 6 200 грн 00 коп. на карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , зазначену у п. 2.1 договору.
В той же час, без реєстрації та здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Установивши наведені вище обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 09 лютого 2024 року було належним чином укладено договір про споживчий кредит як договір приєднання в електронній формі, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису, а кредитні кошти у розмірі 6 200 грн 00 коп. фактично перераховані на зазначений позичальником картковий рахунок, що підтверджується платіжним документом, у зв'язку з чим правовідносини сторін виникли на законних підставах, а обов'язок відповідача щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів є належно доведеним.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст.1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Згідно зі ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Установлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язань за договором споживчого кредиту та не здійснював платежів у рахунок погашення суми кредиту, нарахованих процентів і комісії. Внаслідок цього утворилася заборгованість у розмірі 12 945 грн 00 коп., яка складається із: 4 278 грн 00 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 8 357 грн 75 коп. - заборгованість за відсотками, 310 грн 00 коп. - заборгованість за комісією. Доказів, які б спростовували заявлений розмір боргу, відповідач суду не надав.
Так само ОСОБА_1 не надав суду доказів належного виконання зобов'язань за кредитом, зокрема доказів здійснення платежів на користь первісного кредитора.
Згідно з договором відступлення прав вимоги від 29 липня 2024 року № 108-МЛ/Т, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», та витягу з реєстру боржників до цього договору, ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 09 лютого 2024 року № 7979925.
23 квітня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на поштову адресу відповідача ОСОБА_1 претензію про погашення заборгованості за кредитним договором від 09 лютого 2024 року № 7979925 протягом 3 днів, в якій також повідомило про відступлення йому прав вимоги за вказаним кредитним договором первісним кредитором.
Однак така вимога кредитора боржником виконана не була.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбаченихст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.
Згідно з ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв'язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов'язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.
Оскільки ОСОБА_1 не оскаржував договір відступлення прав вимоги від 29 липня 2024 року №108-МЛ/Тв частині відступлення права вимоги за його кредитним зобов'язанням, а тому з урахуванням презумпції правомірності правочину колегія суддів вважає, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за цим договором не суперечить ст.514 ЦК України, а відтак суд першої інстанції правомірно вважав права позивача порушеними та наявними підстави для стягнення з відповідача заборгованості.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не набуло статусу належного кредитора, а договір відступлення права вимоги не відповідає вимогам закону, оскільки матеріалами справи підтверджено укладення між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т та перехід до позивача права вимоги за кредитним договором №7979925 від 09 лютого 2024 року, що відповідає положенням ст.ст. 512, 514, 516 ЦК України, згідно з якими заміна кредитора здійснюється без згоди боржника та не припиняє зобов'язання.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність належного повідомлення про перехід права вимоги також є безпідставними, оскільки такі обставини не спростовують факту переходу прав до нового кредитора і не звільняють боржника від обов'язку виконання грошового зобов'язання.
Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів виконання зобов'язання перед первісним кредитором, зокрема здійснення відповідних платежів.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: