справа 278/1062/25
04 березня 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в якій просила визнати виконавчий лист Житомирського районного суду Житомирської області з примусового виконання рішення суду по справі № 278/1062/25 таким, що не підлягає до виконання.
У обґрунтування заявленого ОСОБА_1 повідомила, що у провадженні Житомирського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа № 278/1062/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спожичий Центр» (далі - ТзОВ «Споживчий Центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
23 грудня 2025 року за наслідками розгляду цієї справи судом ухвалено рішення про часткове задоволення позову ТзОВ «Споживчий Центр» та стягнення із ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитним договором № 21.03.2024-100006482 від 21 березня 2024 року в загальній сумі 5 017,37 грн й судового збору в сумі 1 030,73 грн.
З метою добровільного виконання зазначеного рішення суду ОСОБА_1 на рахунок ТзОВ «Споживчий Центр» сплачена вищевказана заборгованість за кредитним договором та судовий збір.
Однак, попри добровільне виконання відповідачкою вищезгаданого рішення суду, ТзОВ «Споживчий Центр» на підставі відповідної заяви отримало виконавчий лист з примусового виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 грудня 2025 року по справі № 278/1062/25.
Ураховуючи викладене вище, а також зважаючи на можливість ТзОВ «Споживчий Центр» звернути зазначений виконавчий лист до виконання, що фактично призведе до подвійного виконання рішення суду, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду із цією заявою.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином. Разом із тим, від представника ОСОБА_1 - адвоката Приведьона В.М. до суду надійшла заява про здійснення судового розгляду справи без його участі. Причини неявки представника ТзОВ «Споживчий Центр» суду невідомі.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи судом установлені наступні фактичні обставини й відповідно ним правовідносини.
23 грудня 2025 року рішенням Житомирського районного суду Житомирської області по справі № 278/1062/25 стягнено із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий Центр» заборгованості за кредитним договором № 21.03.2024-100006482 від 21 березня 2024 року в загальній сумі 5 017,37 грн й судовий збір в сумі 1 030,73 грн. Зазначений судовий акт набув законної сили 23 січня 2026 року (а.с. 99-109).
16 січня 2026 року згідно з квитанцією до платіжних інструкцій № 0.0.4718994098.1 та 0.0.4718996727.1, що видані Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 перераховано на рахунок ТзОВ «Споживчий Центр» 1030,73 грн та 5 017,37 грн із призначенням платежу «оплата по кредиту згідно договору 21.03.2024-100006482 від 21 березня 2024 року» та «судовий збір» (а.с.118-119).
11 лютого 2026 року ТзОВ «Споживчий Центр» звернулося до Житомирського районного суду Житомирської області із заявою про видачу виконавчого листа по справі № 278/1062/25 (а.с. 114).
Відповідно до відомостей, які містяться у автоматизованій системі документообігу суду комп'ютерній програмі Д-3, 16 лютого 2026 року на підставі вищевказаної заяви Житомирським районним судом Житомирської області видано ТзОВ «Споживчий Центр» виконавчий лист по справі № 278/1062/25.
Нормами процесуального законодавства вказані правовідносини врегульовані наступним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Водночас, у постанові Верховного Суду по справі № 824/2/22 від 21 грудня 2023 року викладений правовий висновок відповідно до якого сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами процесуального законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, та судовою практикою з приводу врегулювання подібних правовідносин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї заяви із огляду на наступне.
Як встановлено у ході розгляду вищевказаної заяви 25 грудня 2025 року судом в межах цивільної справи № 278/1062/25 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий Центр» заборгованості за кредитним договором № 21.03.2024-100006482 від 21 березня 2024 року в загальній сумі 5 017,37 грн й судового збору в сумі 1 030,73 грн.
Водночас, 16 січня 2026 року ОСОБА_1 добровільно виконано вищевказане рішення суду шляхом перерахування ТзОВ «Споживчий Центр» суми заборгованості за кредитним договором та суми судового збору.
Відтак, можливо дійти висновку, що станом на день видання виконавчого листа з примусового виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області по справі № 278/1062/25 таке рішення вже було добровільно виконано ОСОБА_1 у повному обсязі.
Ураховуючи викладене, суд зазначає, що у цьому випадку відсутня необхідність у примусовому виконанні рішення суду, а відтак виконавчий документ, який виданий з метою примусового виконання цього рішення має бути визнаний таким, що не підлягає до примусового виконання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 432 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати виконавчий лист Житомирського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2026 року, що виданий задля примусового виконання рішення суду по справі № 278/1062/25 від 25 грудня 2025 року, таким, що не підлягає виконанню повністю на підставі ч. 2 ст. 432 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складений 04 березня 2026 року.
Суддя Віктор Мокрецький