04 березня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 753/22278/24
номер провадження №22-ц/824/3101/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року /суддя Каліушко Ф.А./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді аліментів, -
Позивач звернувся з вимогами про стягнення з ОСОБА_2 безпідставно отриманих коштів у вигляді аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 168 150,72 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 46-50/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову в повному обсязі, стягнення з відповідачки 168 150,72 грн безпідставно отриманих аліментів.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що з 20 червня 2021 року дитина ОСОБА_3 постійно проживає з позивачем, перебуває на його повному утриманні, а відповідачка з того часу перебуває за кордоном за власним бажанням, участі у вихованні та утриманні дитини не бере, не цікавиться її життям, не вживає заходів щодо відмови від аліментів чи їх повернення, що свідчить про її недобросовісність та використання аліментів не за цільовим призначенням. Позивач посилається на те, що з 17 липня 2022 року (дата, встановлена постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у справі №753/23900/21) до січня 2023 року сплачено 51 109,84 грн аліментів, які підлягають поверненню як безпідставно набуті. Суд безпідставно вказав на відсутність звернення до органу опіки та піклування щодо контролю за витрачанням аліментів, тоді як такий лист від Служби у справах дітей та сім'ї від 22.05.2024 №101/42-1843 наявний у матеріалах справи (арк. 9), хоча служба відмовила у перевірці через досягнення дитиною повноліття. Суд не дослідив розмір аліментів за період з 17 липня 2022 року, хоча довідка про доходи та утримані аліменти підтверджує сплату після цієї дати. Апелянт посилається на порушення ст.ст. 76-82, 89, 263 ЦПК України, ст.ст. 179, 180, 181, 1212, 1215 ЦК України, практику ВС (постанови ВП ВС від 16.01.2019 №753/15556/15, від 02.07.2014 №6-91цс14, від 04.11.2020 №382/1728/18) про повернення аліментів за недобросовісності набувача, презумпцію добросовісності.
Відповідачка ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформована належним чином, шляхом направлення судового повідомлення на електронну адресу, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не зверталася.
Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що на підставі судового наказу Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2018 року (справа №753/12648/18) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягувалися аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу. Загальна сума утриманих аліментів склала 168 150,72 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року (справа №753/23900/21) стягнення аліментів припинено.
Позивач посилався на те, що з 20 червня 2021 року дитина проживає з ним, а відповідачка не бере участі у її утриманні, використовує аліменти не за призначенням, що є підставою для повернення сплачених коштів як безпідставно набутих (ст. 1212 ЦК України).
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 179 СК України про те, що аліменти є власністю дитини, а той з батьків, на ім'я якого вони виплачуються, розпоряджається ними виключно в інтересах дитини; ст. 1212 ЦК України про те, що особа, яка безпідставно набула майно за рахунок іншої, зобов'язана його повернути; ст. 1215 ЦК України про те, що безпідставно набуті аліменти не підлягають поверненню, крім випадків рахункової помилки або недобросовісності набувача.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що позивач не довів недобросовісність відповідачки та використання аліментів не за призначенням, відсутні докази звернення до органу опіки та піклування щодо контролю за витрачанням, аліменти є власністю дитини, їх повернення можливе лише за виняткових обставин, які не встановлено, тому підстав для задоволення позову немає.
Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження фактів, апеляційним судом відхиляються, оскільки апелянт не надав належних та допустимих доказів недобросовісності відповідачки, зокрема, конкретних дій щодо витрачання аліментів не на дитину, а лише припущення та посилання на факт проживання дитини з ним. Презумпція добросовісності набувача аліментів (ст. 1215 ЦК України) не спростована: аліменти є власністю дитини (ст. 179 СК України), їх повернення можливе лише за рахункової помилки або доведеної недобросовісності набувача, тягар доказування якої лежить на платнику (постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі №753/15556/15, постанова ВС від 04.11.2020 у справі №382/1728/18).
Лист Служби у справах дітей від 22.05.2024 №101/42-1843 не підтверджує недобросовісність, оскільки служба відмовила у перевірці через досягнення дитиною повноліття (ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»), а звернення відбулося після припинення стягнення аліментів. Суд першої інстанції правильно вказав на відсутність своєчасного звернення до органу опіки та піклування щодо контролю за витрачанням під час проживання дитини з апелянтом.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року (справа №753/23900/21) встановлено, що з березня 2022 року донька проживала разом з відповідачкою в Німеччині, після чого повернулася до України 17 липня 2022 року, та з цього часу постійно проживає разом з батьком за адресою АДРЕСА_1 ,
За вказаним судовим рішенням стягнення аліментів припинено з дати набрання ним законної сили - 02.02.2023 р.
ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_3 стала повнолітньою.
З позовом позивач звернувся у листопаді 2024 року, на момент повноліття доньки і припинення стягнення аліментів з лютого 2023 року.
При цьому, заявляючи про безпідставність отриманих 168 150, 72 грн, за розрахунком, наданим позивачем з жовтня 2021 року по січень 2023 року, позивач вказаних обставин не враховує і жодним чином не доводить недобросовісності отримувача, не рахує різні періоди проживання доньки то з ним, то з матір'ю.
Отже, аліменти до припинення стягнення виплачувалися на підставі чинного судового наказу від 30.07.2018 (справа №753/12648/18), їх повернення як безпідставно набутих (ст. 1212 ЦК України) не передбачено за відсутності доведеної недобросовісності, а тому, доводи апелянта є формальними та не спростовують висновків суду.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: