Справа № 753/19895/24 Головуючий у суді І інстанції Котвицький В.Л.
Провадження № 22-ц/824/1384/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
про повернення апеляційної скарги
04 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_3 в інтересах Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а додатковим рішенням цього ж суду від 07 січня 2026 року задоволено клопотання позивачки про стягнення витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, 20 червня 2025 року та 21 січня 2026 року ОСОБА_3 в інтересах Військової частини НОМЕР_1 звернувся з апеляційними скаргами.
Неодноразово витребувані ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року матеріали справи № 753/19895/24 надійшли до апеляційного суду 17 лютого 2026 року.
Однак подані апеляційні скарги не можуть бути прийняті до розгляду апеляційним судом з таких підстав.
Відповідно до частини третьої, пункту першого частини четвертої статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
На підтвердження своїх повноважень представник відповідача - ОСОБА_3 до апеляційної скарги від 20 червня 2026 року додав копію довіреності від 17 січня 2025 року, а до апеляційної скарги від 21 січня 2026 року - копію довіреності від 16 січня 2026 року, на підставі яких командир Військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_2 уповноважує помічника командира частини з правової роботи капітана юстиції ОСОБА_3 представляти інтереси Військової частини НОМЕР_1 в тому числі у судових установах.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК).
Частиною четвертою статті 62 ЦПК визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Підписуючи апеляційні скарги від імені Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 діяв не як її представник, яким для юридичної особи може бути тільки адвокат. У апеляційного суду немає підтверджень того, що ОСОБА_3 є адвокатом. Однак належних доказів того, що він діє у порядку самопредставництва Військової частини НОМЕР_1 у матеріалах справи теж немає.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК).
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності) (див. постанову Верховного Суду від 28 серпня 2023 року у справі № 740/2873/22).
За змістом апеляційних скарг та доданих до них матеріалів, ОСОБА_3 не є керівником Військової частини НОМЕР_1 . У такому разі його повноваження діяти від імені Військової частини НОМЕР_1 у порядку самопредставництва можуть випливати виключно із закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Проте в матеріалах справи відсутня інформація про те, що ОСОБА_3 має право діяти у порядку самопредставництва Військової частини НОМЕР_1 на підставі саме вказаних актів.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, коли набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення», самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (пункт 18)).
Разом з тим, постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 уточнено попередній висновок та зазначено, що якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Отже, за наявності інформації щодо такої особи в ЄДР, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 58 ЦПК України, а саме статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з ЄДР як на достовірні.
Визначених відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України документів, які можуть підтвердити повноваження діяти від імені Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 не надано, як і відомостей з ЄДР щодо нього.
Таким чином, входження до кола власне трудових обов'язків ОСОБА_3 здійснення самопредставництва Військової частини НОМЕР_1 у суді апеляційної інстанції не підтверджено.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Отже, процесуальний закон імперативно визначає, що підписання апеляційної скарги особою, яка не має права її підписувати, є підставою для повернення такої апеляційної скарги.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про повернення апеляційних скарг ОСОБА_3, які подані в інтересах Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року та на додаткове рішення цього ж суду від 07 січня 2026 року з підстав, визначених пунктом 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Одночасно апеляційний суд роз'яснює, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із такою скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 356, 357 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_3 в інтересах Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 січня 2026 року року у справі № 753/19895/24 повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення апеляційних скарг надіслати скаржнику разом з апеляційними скаргами та доданими до них матеріалами. Копії апеляційних скарг залишити у справі.
Роз'яснити скаржнику, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в частині другій статті 389 ЦПК України.
Судді: С.А. Голуб
О.В. Борисова
Д.О. Таргоній