Справа № 11-кп/824/1033/2026
№ 368/1444/23
Категорія КК: ч.1 ст. 122 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
10 лютого2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кагарлик Київської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, -
Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, перебуваючи на перехресті вул. Трояндова та вул. Зоряна, що знаходяться в м. Кагарлик Обухівського району Київської області, де в цей час рухався ОСОБА_7 на велосипеді, попросив ОСОБА_7 зупинитися та розпочав з ним конфлікт, в ході якого умисно наніс удар кулаком правої руки в область щелепи зліва, від чого ОСОБА_7 разом із велосипедом впав. Не припиняючи своїх злочинних дій, ОСОБА_6 почав неодноразово наносити удари правою ногою по голові, обличчю та тілу ОСОБА_7 .
Своїми умисними, протиправними діями у вигляді нанесення ударів правою ногою по обличчю потерпілого в області нижньої щелепи зліва ОСОБА_6 заподіяв потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вказаний вирок змінити, пом'якшивши призначене покарання ОСОБА_6 , звільнивши від його відбування на підставі ст. 75 КК України, з встановлення іспитового строку тривалістю 1 рік.
В обґрунтування таких вимог вказує, що призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. Суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_6 покарання, фактично врахував лише позицію потерплого. Натомість поза увагою суду залишилися сукупність даних про особу ОСОБА_6 , який повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, намагався зв'язатися з потерпілим для відшкодування завданої шкоди, раніше не судимий, має позитивні характеристики за місцем проживання, на його утримання перебуває мати, яка потребує стороннього догляду. Поза увагою суду залишилась позиція сторони обвинувачення, а саме призначення ОСОБА_6 покарання не пов'язаного з позбавленням чи обмеженням волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, провівши судові дебати, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за обставин, викладених у вироку, доведена дослідженими судом першої інстанції доказами і ніким не заперечується.
Кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України є правильною.
Відповідно до статті 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вказані вище вимоги закону України про кримінальну відповідальність.
Так, при призначенні обвинуваченому покарання судом належним чином враховані тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він має постійне місця проживання та реєстрації, за яким характеризується посередньо, притягувався раніше до кримінальної відповідальності, хоча в силу ст. 89 КК України раніше не судимий. Судом враховано наявність обставини, яка обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку. Враховано судом відсутність обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 .
При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про наявність щирого каяття та визнання своєї вини. З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_6 під час судового розгляду свою вину у вчиненні злочину не визнавав. Надані обвинуваченим показання під час судового розгляду свідчать про відсутність каяття. Під час судового розгляду потерпілий вказував про відсутність відшкодування йому заподіяної шкоди. Доказів того, що обвинувачений у повній мірі відшкодував заподіяну потерпілим шкоду стороною захисту не надано.
Врахувавши сукупність зазначених обставин та фактичні обставини скоєного ОСОБА_6 правопорушення, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України, яке слід відбувати реально, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Тому колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги захисника про пом'якшення покарання ОСОБА_6 та звільнення від його відбування з випробуванням, із застосуванням положень 75 КК України є безпідставними.
Порушень вимог кримінального процесуального закону в ході судового розгляду допущено не було.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції, як законний та обґрунтований, - без зміни.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України, - без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.
______________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/1033/2026
№ 368/1444/23
Категорія КК: ч.1 ст. 122 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
10 лютого2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кагарлик Київської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, -
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України, - без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголосити 16 лютого 2026 року о 14 годині.
______________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3