Справа № 295/2390/26 Номер провадження № 11-сс/4805/152/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія тримання під вартою Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
03 березня 2026 рокум. Житомир
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючої судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
підозрюваного: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 до 09 квітня 2026 року, без визначення розміру застави,
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2026 року задоволено клопотання слідчого. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 квітня 2026 року без визначення розміру застави.
Слідчий суддя дійшов висновку, що наведені у клопотанні обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України які є підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і що на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід, як взяття під варту, зможе дієво запобігти встановленим ризикам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме: не відлучатися з місця проживання з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв, або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі. Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , суд в ухвалі не навів докази та не обгрунтував наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Вказує, що підозрюваний свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю та активно сприяє розкриттю злочину, надав органу досудового розслідування детальні та послідовні показання з приводу обставин вчинення кримінального правопорушення, має на утриманні неповнолітнього сина, має зареєстроване та фактичне місце проживання, не судимий, будучи на свободі не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчиняти інші кримінальні правопорушення. На думку захисника, суд першої інстанції не взяв до уваги тяжкий стан здоров'я підозрюваного, який страждає психічним захворюванням. Звертає увагу на те, що в даному випадку є всі законні підстави для зміни запобіжного заходу на менш суворий.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів клопотання убачається, що слідчим відділом поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026060610000094 від 10.02.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
10.02.2026 о 10 год. 30 хв. ОСОБА_7 у порядку ст.208 КПК України затримано за підозрою у вчинені кримінального правопорушення.
10.02.2026 відповідно до ст.276-278 КПК України ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він 10 лютого 2026 року близько 08 год., перебуваючи за кермом автомобіля марки «Nissan Zero», державний номерний знак НОМЕР_1 , під'їхав до зупинки громадського транспорту, розташованої у селищі Новогуйвинське по вулиці Дружби Народів Житомирського району Житомирської області, де у той час перебували громадяни, які очікували громадський транспорт. Зупинивши автомобіль та відкривши переднє пасажирське вікно, ОСОБА_7 звернувся до присутніх із пропозицією сісти до його автомобіля з метою перевезення до міста Житомир, однак зазначена пропозиція була проігнорована та відхилена громадянами. Після цього у ОСОБА_7 , який вийшов з автомобіля, на ґрунті незадоволення відмовою та ігноруванням з боку оточуючих, виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 у вищевказаний день, час та місці почав висловлюватися нецензурною лайкою на адресу громадян, принижуючи їх честь і гідність та демонструючи зневагу до загальноприйнятих правил поведінки у громадських місцях. На зауваження одного з громадян щодо неприпустимості такої поведінки ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно, із хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, усвідомлюючи публічний характер своїх дій, які супроводжувалися особливою зухвалістю, з метою самоствердження та демонстрації зневаги до оточуючих, підійшов до свого автомобіля, звідки дістав предмет, зовні схожий на автоматичну вогнепальну зброю (автомат Калашнікова), після чого, утримуючи вказаний предмет у руках, спрямував його ствол у бік громадян, які перебували на зупинці, чим створив реальну загрозу їх життю та здоров'ю, викликав у присутніх обґрунтований страх та дестабілізував громадський порядок. У подальшому у вказану ситуацію втрутився громадянин ОСОБА_9 , який також перебував на зупинці громадського транспорту та намагався припинити протиправні дії ОСОБА_7 , у зв'язку з чим останній спрямував ствол предмета, схожого на автомат, у бік ОСОБА_9 та почав наближатися до нього, після чого, переклавши вказаний предмет у ліву руку, підійшов до ОСОБА_9 та наніс йому один удар правою рукою в область тулуба, внаслідок чого ОСОБА_9 впав на землю, чим було заподіяно фізичний біль та створено реальну небезпеку для його здоров'я. Після вчинення зазначених дій ОСОБА_7 сів до автомобіля та з місця події зник.
Підозра ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: рапортом-повідомленням на лінію 102 про вчинене кримінальне правопорушення ЄО №2646; протоколом огляду місця подій; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення; протоколами допитів потерпілого та свідків; речовими доказами, вилученими під час оглядів місця події; протоколом обшуку автомобіля; іншими доказами та документами в їх сукупності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його застосуванні.
Згідно зі ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно з вимогами ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутація, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання слідчого (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.184 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відомості та обставини, які враховуються при обранні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання слідчого, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Слідчий суддя достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно з положеннями ст.12 КК України інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.296 КК України, є тяжким злочином, та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
Колегія суддів зважає на те, що при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі підозрюваного. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Таким чином, існує ризик, передбачений п .1 ч.1 ст. 177 КПК України.
На підтвердження ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, зазначено те, що підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, враховуючи те, що усі свідки є місцевими мешканцями с-ща Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області, зазначена обставина створює об'єктивні передумови для здійснення підозрюваним незаконного впливу на свідків та потерпілого шляхом умовлянь, психологічного тиску, схиляння до надання неправдивих показань, узгодження позицій або відмови від надання показань.
З довідки про судимість, наявної в матеріалах справи, встановлено, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також до нього застосовувалося примусове лікування, що свідчить про наявність ризику, передбаченого ч. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 10.02.2026, остання зазначила, що її чоловік ОСОБА_7 спричиняє їй тілесні ушкодження два рази в тиждень, він наносить удари руками, обрізає волосся ножем. Це також є обставиною, яка має значення як для оцінки ризику, передбаченого ч. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так і для розгляду доводів апеляційної скарги про наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
З урахуванням того, що ОСОБА_7 зареєстрований та проживає з дружиною ОСОБА_10 за однією адресою, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, на думку апеляційного суду, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку на даній стадії досудового розслідування, та може посилити ризик вчинення правопорушень стосовно дружини.
Колегія суддів зважає на те, що при обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу відповідно до ст.178 КПК України слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінального правопорушення, вік підозрюваного, те, що він є одруженим і має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працює, але вказане не спростовує існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання підозрюваного під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що повністю виправдовує подальше утримання підозрюваного під вартою.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав згідно з вимогами ст. 194 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Також колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинуваченого, характером злочину, у якому він підозрюється, додатково свідчить про правильність висновків суду, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченим правоохоронними органами, в разі застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту, є ускладненим.
Таким чином, доводи захисника про те, що до підозрюваного ОСОБА_7 може бути застосований більш м'який запобіжний захід, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Будь-які медичні висновки про неможливість утримання ОСОБА_7 за станом його здоров'я в умовах слідчого ізолятору відсутні, а надана захисником до суду апеляційної інстанції медична довідка щодо знаходження ОСОБА_7 на лікуванні в КП «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради з 30.11.2024 по 02.01.2025 та копія висновку судово-психіатричного експерта від 08.11.2022 не містить інформації щодо стану його здоров'я на даний час.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано не визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, оскільки відповідно до п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, якщо кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням насильства або погрозою його застосування, що має місце в даному випадку.
Слідчий суддя дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 376, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 до 09 квітня 2026 року, без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4