Житомирський апеляційний суд
Справа №274/2684/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/209/26
Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
23 лютого 2026 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
потерпілої: ОСОБА_8
представників потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10
прокурора: ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальне провадження № 12023060480001901 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2025 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Козятин Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
- за ч. 2 ст. 286 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.
Початок строку відбуття призначеного основного покарання ОСОБА_6 вирішено обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки підлягає реальному виконанню. Строк додаткового покарання вирішено обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - вирішено не застосовувати.
Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в якості відшкодування матеріальної шкоди (витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника) 148830,8 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в якості відшкодування моральної шкоди 300000 (триста тисяч) грн.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в якості відшкодування матеріальної шкоди на лікування 165453 (сто шістдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_12 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди, пов'язаної із пошкодженням автомобіля, моральної шкоди, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в якості відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної із пошкодженням автомобіля 210649 (двісті десять тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 60 коп.
Стягнуто з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в якості відшкодування моральної шкоди 150000 (сто п'ятдесят) грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави витрати на проведення Житомирським науково дослідним експертно-криміналістичним центром судових експертиз, які становлять 13631 (тринадцять тисяч шістсот тридцять одну) гривню 04 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави витрати на проведення експертних досліджень Житомирським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, які становлять 11359 (одинадцять тисяч триста п?ятдесят дев?ять) гривень 20 копійок.
Після набрання вироком законної сили арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.12.2023 на: автомобіль марки «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_4 , власником якого являється ОСОБА_6 та автомобіль «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_5 , власником якого являється ОСОБА_12 - вирішено скасувати.
Питання про речові докази судом вирішено відповідно до ст. 100 КПК України та у апеляційній скарзі не оспорюється.
Згідно вироку, 13.12.2023 року близько 12 год. 45 хв. ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Subaru Forester» д.н.з. НОМЕР_4 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить останньому, рухався по проїзній частині вул. Козацька в м. Бердичеві в напрямку до с. Романівка та наближався до нерегульованого перехрестя вулиць Козацька - Господарська.
На перехресті вказаних вулиць, водій ОСОБА_6 проявив безпечність та неуважність, ігноруючи вимоги пункту 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, під час руху в межах населеного пункту рухався зі швидкість, яка перевищувала максимально дозволену, у зв'язку із цим допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля із передньою частиною лівої бокової поверхні автомобіля марки «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_12 , який здійснював виїзд із другорядної вулиці Господарська на головну вулицю Козацька в напрямку до вул. Чуднівська, розпочавши свій рух в той момент, коли автомобіль «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6 знаходився на відстані, яка є достатньою для зупинки.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді переломо-вивиху 6-го шийного хребця з ушкодженням спинного мозку та темно-червоними крововиливами в оточуючі м'які тканини в місці перелому, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. В подальшому 23.12.2023 року ОСОБА_13 , перебуваючи на лікуванні у КНП «Лікарня № 2 імені В.П. Павлусенка» Житомирської обласної ради, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер.
Крім цього, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми з залученням декількох ділянок тіла: забою головного мозку; відкритого перелому правої великогомілкової кістки, закритого перелому правої малогомілкової кістки, закритого перелому шийки лівого стегна, перелому лівих поперечних відростків L1-L5 хребців зі зміщенням; розриву брижі тонкої кишки, заочеревинної гематоми, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пункту 12.4 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок та постановити рішення про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Сторона захисту не погоджується з вироком суду, на думку захисника, який ухвалений через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежної правової оцінки обставин події.
Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину в інкримінованому йому злочині частково, висловив щирий жаль з приводу загибелі чоловіка, вибачився перед потерпілою за спричинені збитки.
Часткове визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_6 мотивував тим, що він дійсно перевищував допустиму в населеному пункті швидкість, рухаючись по вулиці Козацька, але, при перетині ресторації "Золота підкова" при виявленні автомобіля Хюндай на перехресті з вул. Господарська зменшив швидкість до 80 км/год, змістивши свій автомобіль частково на смугу зустрічну смугу. Керувався вимогою п. 1.4 Правил дорожнього руху, за змістом якого кожен учасник руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Вважає, що водій ОСОБА_12 в даній дорожній ситуації зобов'язаний був пропустити його, перебуваючи на другорядній вулиці.
Посилається на те, що згідно протоколу огляду місця події від 13.12.2023 року по вулиці Господарська перед виїздом на вулицю Козацькам. Бердичів встановлений дорожній знак 2.1"Дати дорогу", який зобов'язував водія ОСОБА_12 бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та її змінами, убезпечити свій маневр вліво, дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі.
Зазначає, що зважаючи на покази ОСОБА_12 щодо обставин ДТП та місце зіткнення, яке за його показами відбулось поза перехрестям, захист клопотав перед судом щодо перевірки ґрунтовності його показів, адже за показами потерпілого, мало б місце лобове зіткнення, що кардинально протирічить висновкам судової транспортно- трасологічної експертизи №СЕ-19/106-24/301-ІТ від 19.02.2024.
Так, за висновками наведеної експертизи на момент первинного контакту кут між повздовжньою віссю СУБАРУ та Хюндай Тюсон складав 117 градусів, тобто відбулось перехресне-кутове зіткнення.
Згідно слідової інформації предметної обстановки, зафіксованій в протоколі місця ДТП та додатку-схемі, розташування рідини технічного характеру, зіткнення автомобілів відбулось на перехресті вулиць Козацька-Господарська, а не в місці, де вказує ОСОБА_12 , проте суд його покази без належної оцінки взяв за основу як достовірні.
На думку захисника, визначальне питання, хто мав перевагу в русі в даній дорожній ситуації судом залишилось поза увагою.
Наголошує, що за видимості, зазначеній ОСОБА_12 при виїзді не міг не бачити автомобіль обвинуваченого. Проте у вироку суд необґрунтовано зазначив, що автомобіля, як це зазначив ОСОБА_12 , «Субару» по вулиці Козацька не було і це об'єктивно підтверджено, а тому зазначає, що, в основу взяті не об'єктивні дані, а суб'єктивні покази зацікавленої особи
Посилається на те, що сторона захисту клопотала про призначення комплексної судової фототехнічної, трасологічної, автотехнічної експертизи, де ставилось питання на достовірність показів ОСОБА_12 , проте суд невмотивовано відмовив у його задоволенні.
Вважає, що суд не взяв до уваги свідчення очевидців події ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , що їхні покази щодо місця зіткнення не співпадають з показами обвинуваченого, потерпілого та висновками транспортно - трасологічної експертизи про місце зіткнення. Ці обставини на думку захисту не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що у всіх процесуальних документах (постановах) слідством зазначалось, що небезпека для руху була створена саме водієм ОСОБА_12 з моменту виїзду на головну дорогу перехресть вулиць.
Стверджує, що судом залишено поза увагою свідчення експерта фототехніка Житомирського НДЕКЦ МВС ОСОБА_16 в частині його висновку№ КСЕ-19/106-24/485 від 26.02.2024.
На думку захисника, докази вини ОСОБА_6 , які наведені у вироку їх неналежна оцінка, не є вагомі і переконливі та несуть вибірковий характер.
Крім того, сторона захисту вказує, що сума 210 000 грн. на виготовлення надгробного пам'ятника завищена та потерпілою не надано витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, КВЕД для даного ФОП.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого які підтримали подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора, потерпілої та її представника, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення ним як особою, яка керувала транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_13 та тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_12 , є обґрунтованим, його зроблено на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст.23 КПК України й оціненими відповідно до ст.94 КПК України.
Разом з тим, доводи сторони захисту, які зводяться до відсутності в діях ОСОБА_6 порушень вимог ПДР України, які знаходились у причинному зв'язку з виникненням ДТП, також твердження апелянта щодо недопустимості, недостовірності й неналежності доказів сторони обвинувачення, наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону по справі є надуманими з огляду на таке.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину не визнав та пояснив, рухався на автомобілі разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 по вул. Козацькій в м. Бердичеві. Литвиненко сидів на місці переднього пасажира, а Козлюк на місці заднього. Дорожнє покриття в той день було мокре, а на узбіччі лежав сніг. Поблизу ресторації «Золота підкова» він зменшив швидкість до приблизно 80 км/год. В цьому ж місці він перетнув суцільну смугу, виїхавши частково на зустрічну смугу, оскільки біля ресторації стояли люди і він не хотів їх оббризкати. Раптово, приблизно за 50-70 метрів перед його автомобілем, пізніше вказав, що за 30 метрів, на дорогу вискочив автомобіль Hyundai, з яким він здійснив зіткнення. Безпосереднє зіткнення відбулось посередині дороги, де наявний слід мастила. З моменту виїзду автомобіля Hyundai на дорогу до моменту зіткнення пройшла 1 секунда. Після події він втратив свідомість. Визнав, що перевищив дозволену швидкість.
Незважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції безпосередньо дослідивши докази, навівши їх у вироку спростував вказані показання обвинуваченого, та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Потерпілий ОСОБА_12 показав, що 13.12.2023 року приблизно о 12-13 год. він приїхав у справах додому до ОСОБА_19 (загиблого). Після вирішення справ він повіз ОСОБА_19 на роботу. Рухались вони на автомобілі Hyundai Туксон - він був за кермом, а ОСОБА_19 сидів на передньому пасажирському сидінні. На дворі була сира погода, асфальтове покриття було вологе. Йому потрібно було виїхати з другорядної дороги на головну, повернувши наліво. Переди виїздом на головну дорогу він повністю зупинив свій автомобіль, подивився в обидва боки - перешкод не було. Вправо дорога проглядалась далеко, а вліво близько 150 метрів - до повороту. Він почав рух не квапливо. Коли вже частина його авто була на головній дорозі, в його смузі для руху, він побачив, як назустріч на великій швидкості, більше 100 км/год., наближалось авто темного кольору, яке рухалось по центру дороги таким чином, що 70%-80% автомобіля було на смузі зустрічного руху, тобто тій смузі, де рухався він. Побачив він цей автомобіль приблизно за 100 метрів, може трохи більше. Він гадав, що цей автомобіль повернеться в свою смугу руху. Безпосередньо перед зіткненням він намагався скерувати свій автомобіль вправо, щоб уникнути зіткнення. Далі сталась аварія. Безпосередній контакт відбувся в полосі для руху по головній дорозі, в якій він мав рухатись - зустрічна для автомобіля, що рухався до нього. Удар прийшовся в лівий бік його автомобіля.
- Згідно з даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.12.2023 р. з схемою та фототаблицею до нього, під час якого оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди - перехрестя вулиць Козацька - Господарська в м. Бердичеві. Під час огляду встановлено: проїзна частина - горизонтальна ділянка пряма в площі, покриття асфальтобетонне, мокре, число смуг для руху одна в кожному напрямку, дорожня розмітка 1.1., 1.7 ПДР слабо проглядається, на вологому асфальтобетонному покритті майже непомітна. Загальна ширина проїзної частини вулиці Козацька становить 9.1 м., смуга для руху до с. Романівка - 4.8 м, в зворотному напрямку - 4.3 м. До проїзної частини праворуч та ліворуч примикають узбіччя (праворуч 0,1м, ліворуч 3,4 м.), які засніжені. Об'єкти, які обмежують оглядовість відсутні. При виїзді з вул. Господарської на вул. Козацьку встановлено дорожній знак 2.1 «Дати дорогу». Зафіксована обстановка та фактичне розташування слідової інформації на місці події, а саме загальний вигляд місця дорожньо-транспортної пригоди, загальний вигляд слідової інформації, зокрема сліди юзу, сліди технічних рідин, осип уламків з обох транспортних засобів, розташування транспортних засобів, локалізація пошкоджень на транспортних засобах, зокрема: на автомобілі Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_4 , пошкоджена передня частина - бампер, капот, моторний відсік, переднє ліве колесу без тиску, інші під тиском. В автомобілі Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_6 , пошкоджена передня ліва частина: переднє ліве крило, водійські двері, переднє ліве колесо без тиску, інші під тиском (т. № 1 а.п. 230 - 248);
- даними висновку експерта від 14.02.2024 № СЕ-19/106-24/303-ІТ з ілюстративною таблицею до нього, згідно з яким на момент дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмова система, рульове керування та ходова частина автомобіля Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_6 , знаходились в технічно працездатному стані. В процесі дослідження технічного стану автомобіля Hyundai Tucson не встановлено яких - небудь ознак технічного характеру, які могли б призвести до раптової відмови або втрати працездатності систем, що впливають на безпеку дорожнього руху (т. № 2 а.п. 1-9);
- даними висновку експерта від 13.02.2024 № СЕ-19/106-24/299-ІТ, відповідно до якого на момент дорожньо-транспортної пригоди, робоча гальмова система, рульове керування та ходова частина автомобіля Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_4 , знаходились в технічно працездатному стані. В процесі дослідження технічного стану автомобіля Subaru Forester не встановлено яких - небудь ознак технічного характеру, які могли б призвести до раптової відмови або втрати працездатності систем, що впливають на безпеку дорожнього руху (т. № 2 а.п. 11 - 19);
- даними висновку експерта від 19.02.2024 № СЕ-19/106-24/301-ІТ, відповідно до якого первинний контакт досліджуваних транспортних засобів відбувся між передньою частиною автомобіля Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_4 , та передньою частиною лівої бокової поверхні автомобіля Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_6 . В момент первинного контакту кут між повздовжньою віссю автомобіля Subaru Forester та повздовжньою віссю автомобіля Hyundai Tucson складав близько 117°±5°. Місце зіткнення автомобілів Subaru Forester та Hyundai Tucson розташоване по вул. Козацька в м. Бердичів, на деякій відстані перед ближньою межею утворення осипу уламків обох ТЗ (позиція № 6 на схемі) та сліду технічних рідин (позиція № 5 на схемі) відносно напрямку руху до с. Романівка (т. № 2 а.п. 21 - 32);
- даними відеозапису та протоколу огляду предметів від 02.01.2024 (цього ж відеозапису) з фототаблицею до нього, відповідно до якого 02.01.2024 в період часу з 14:20 до 14:50 в приміщенні кабінету № 28 Бердичівського РВП було проведено огляд оптичного диску «CD-R», на якому знаходиться відеозапис «1_04_М_20231213115852.h265» з камери відеоспостереження, яка знаходиться на зовнішній частині будівлі ресторації «Золота Підкова», що за адресою: м. Бердичів, вул. Козацька, 32. При відкритті вказаного відеофайлу за допомогою програвача «Рlаyer» на екрані з'являється відеозапис, в огляд якого потрапляє проїзна частина вул. Козацька в м. Бердичів, поряд приміщення ресторації «Золота Підкова», тротуари по обидва боки вказаної вулиці. Відеозапис розпочинається із позначенням «2023-12-13 11:59:05». В нижній лівій частині вказаного відеозапису наявне системне позначення «САМ 04». В системний час «2023-12-13 12:03:07» в огляд відеокамери потрапляє рух автомобіля «Subaru Forester», який рухається по проїзній частині в напрямку до с. Романівка. На момент появи його в огляді камери відеоспостереження помітно, що він рухається по зустрічній смузі для руху та в процесі руху зміщується ще лівіше до узбіччя зустрічної смуги для руху. В системний час «2023-12-13 12:03:09» автомобіль «Subaru Forester», рухаючись в напрямку до с. Романівка, зникає з огляду вказаної камери відео спостереження (т. № 2 а.п. 36, 38 - 40);
- даними протоколу огляду від 05.01.2024 з фототаблицею, в ході проведення якого оглянуто ділянку місцевості, яка знаходиться поряд з будівлею ресторації «Золота Підкова» за адресою: м. Бердичів, вул. Козацька, 32. Оглядом встановлено, що навпроти центрального входу до ресторації «Золота підкова» знаходиться бетонна опора, на якій встановлена камера відео спостереження. Огляд вказаної камери спрямований у бік с. Романівка Бердичівського району. В подальшому під час проведення вказаного огляду проведено заміри відстаней, які мають значення для кримінального провадження, у зв'язку із чим встановлено: відстань від краю проїзної частини (краю карману для паркування) до будівлі ресторації «Золота підкова» становить 5.6 м.; відстань від дальнього кута приміщення ресторації «Золота підкова» до краю сходинок для входу до вказаного закладу становить 15.8 м.; ширина карману для паркування, який знаходиться навпроти входу до ресторації «Золота підкова» становить 2.1 м.; відстань від дальнього кута приміщення ресторації «Золота підкова» до ближньої межі перехрестя вул. Козацька-Гослодарська становить 49.0 м.; відстань від дальнього кута приміщення ресторації «Золота підкова» до крайньої межі, яка входить в огляд камери відеоспостереження становить 29.6 м. (т. № 2 а.п. 41 - 42);
- даними висновку експерта від 26.02.2024 № КСЕ-19/106-24/485, відповідно до якого в даній дорожній обстановці автомобіль «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_4 під час його проїзду повз ресторацію «Золота підкова», виходячи з даних файлу з відеозаписом «1_04_М_20231213115852.h265», рух якого зафіксовано у проміжок часу з 12:03:07 по 12:03:08, рухався зі швидкістю 132,3 км/год. Відповідно до зафіксованого положення автомобіля «Subaru Forester» до моменту його виїзду з поля огляду камери відеоспостереження, виходячи з даних файлу з відеозаписом «1_04_М_20231213115852.h265», рух якого зафіксовано у проміжок часу з 12:03:07 по 12:03:08, останній розташовувався на відстані від правого краю проїзної частини на відстані, що становить 76% від загального значення ширини проїзної частини, тобто - в смузі для зустрічного напрямку руху. Виходячи з досліджених параметрів руху автомобіля «Subaru Forester» за вказаним відеозаписом, проведених в двох попередніх питаннях впроваджувальної експертизи, слід зазначити, що з технічної точки зору, у даній дорожній обстановці, водієві ОСОБА_6 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 11.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, зміст яких зазначений в дослідницькій частині.
Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту головний судовий експерт відділу автотехнічних досліджень ОСОБА_16 підтвердив висновки, надані ним у експертизі та пояснив, що дослідження відеозапису проводилось за допомогою ліцензованого американського спеціалізованого криміналістичного програмного комплексу AmpedFive. Загалом для визначення швидкості руху автомобіля достатньо двох або навіть і одного кадру. В даному випадку швидкість визначалась виходячи з шести повних кадрів та по півкадра на початку та кінці відео. В експертизі він визначив швидкість руху автомобіля Subaru в момент проїзду камери відеоспостереження, яка складала 132 км/год. В процесі провдення експертизи він не досліджує послідовність кадрів, а досліджує кадри окремо. Швидкість відтворення відеозапису ніяким чином не впливає на його висновки. Він є співавтором методик з визначення швидкості руху транспортних засобів, які пройшли наукову експертну раду. (т. № 2 а.п. 44-55);
- даними висновку експерта № 1069 від 04.01.2024, встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті і ці обставини в апеляційному порядку не оспорюються. (т. № 2 а.п. 78-82);
- даними висновку експерта № 4 від 10.01.2024 у гр. ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження, які в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення, що не оспорюються в апеляційному порядку(т. № 2 а.п. 91 - 92);
- при проведенні слідчого експерименту зі свідком свідок ОСОБА_12 15.03.2024 той розповів про обставини дорожньо-транспортної пригоди та на місці показав, яким чином автомобіль Hyundai Tucson під його керуванням рухався та здійснив зупинку перед перехрестям, розміщувався відносно меж проїзної частини до початку виїзду на перехрестя, а саме встановив залучений до проведення слідчої дії автомобіль у смузі руху проїзної частини вул. Господарська в м. Бердичів в напрямку до вул. Козацька на відстані 0,3 м. до краю перехрестя вказаних вулиць та на відстані 0,2 м. до правого краю проїзної частини вул. Господарська. Також, свідок ОСОБА_12 показав, що автомобіль Subaru Forester, коли він його помітив, рухався у смузі в напрямку до вул. Чуднівська на відстані 0,7 м. до розмітки 1.1. ПДР України, напрямок його руху був до с. Романівка. Показав місце зіткнення, яке знаходиться в смузі для руху вул. Козацька в м. Бердичеві в напрямку до вул. Чуднівська на відстані 2,6 м. від дорожньої розмітки 1.1. ПДР України. Також встановлено, що відстань від місця зіткнення до правого краю перехрестя вулиць Господарська - Козацька становить 12,0 м. Також свідок вказав траєкторію руху автомобіля Hyundai Tucson, яка є дугоподібною. Проведеними замірами встановлено, що відстань вказаної траєкторії руху з моменту виїзду на перехрестя до місця зіткнення становить 14,3 м. Використовуючи залучений до проведення слідчої дії автомобіль свідок долав дану траєкторію з моменту виїзду на перехрестя до місця зіткнення Т.1 - 3,03 с., Т.2 - 3,86 с., Т.3 - 3,53 с. (Т. сер. - 3,47 с. ), при цьому він зазначив, що саме в такому темпі рухався автомобіль Hyundai Tucson під його керуванням на момент дорожньо-транспортної пригоди (т. № 2 а.п. 83 - 90);
За висновком експерта від 14.03.2024 № 284/24-25, відстань, яка потрібна для поперечного зміщення автомобіля «Subaru Forester» д.н.з. НОМЕР_4 з положення, яка складає 76% від загального значення ширини проїзної частини (від правого краю проїзної частини) до місця зіткнення, яке вказане свідком ОСОБА_14 , яке знаходиться у смузі для руху в напрямку до с. Романівка на відстані 1.8 м. від дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, при швидкості автомобіля 132,3 км/год., буде складати 55...65м. Відстань, яка потрібна для поперечного зміщення автомобіля «Subaru Forester» д.н.з. НОМЕР_4 з положення, яка складає 76% від загального значення ширини проїзної частини (від правого краю проїзної частини) до місця зіткнення, яке вказане свідком ОСОБА_15 , яке знаходиться у смузі для руху в напрямку до с. Романівка на відстані 1.3 м. від дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, при швидкості автомобіля 132.3 км/год., буде складати 55...65м.
Покази свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в частині руху автомобіля «Subaru Forester» д.н.з. НОМЕР_4 у смузі для руху в напрямку до с. Романівка є технічно неспроможними. Визначити ґрунтовність показів свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в частині місця зіткнення транспортних засобів не представляється за можливе, так як неможливо надати категоричну відповідь стосовно місця зіткнення даних транспортних засобів (т. № 2 а.п. 94 - 99);
Згідно з висновком експерта від 20.03.2024 № 319/24-25, в даній дорожній обстановці, відповідно до заданих вихідних даних, зазначених в постанові про призначення даної експертизи, водій автомобіля «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху, при русі його транспортного засобу з максимально дозволеною швидкістю руху - 50 км/год.
В даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля «Subaru Forester» д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3. та 12.4. Правил дорожнього руху України.
З технічної точки зору та згідно проведених розрахунків в питанні №1, дії водія ОСОБА_6 не відповідали технічним вимогам пункту 12.4. Правил дорожнього руху України.
В даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_12 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 10.1. Правил дорожнього руху України.
З технічної точки зору та згідно проведених розрахунків в питанні № 1, в діях водія ОСОБА_12 невідповідностей технічним вимогам пункту 10.1. Правил дорожнього руху України не вбачається.
З урахуванням вихідних даних та проведеного дослідження, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, в даних умовах дорожнього руху, з технічної точки зору, слід вважати невідповідність дій водія автомобіля ОСОБА_6 технічним вимогам пункту 12.4. Правил дорожнього руху України.
Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту експерт ОСОБА_20 підтримав свої висновки та показав, що швидкість руху автомобіля Subaru була вказана в постанові про призначення експертизи та складала 132.3 км/год. При такій швидкості обвинувачений не мав можливості уникнути зіткнення з автомобілем Hyundai, а тому в його діях є невідповідність вимогам п.12.4 ПДР. В даній дорожні обстановці небезпека для руху автомобіля Subaru виникає з моменту перевищення ним швидкості і виїзду на зустрічну смугу для руху. В свою чергу, водій автомобіля Hyundai не міг розраховувати на те, що автомобіль Subaru рухається з такою швидкістю і тому в його діях немає невідповідності технічним вимогам ПДР. Відхилення розрахункового місця зіткнення в повздовжній або поперечній проекції вулиці на декілька метрів, при швидкості автомобіля Subaru 132.3 км/год. та незмінних вихідних даних в слідчих експериментах, ніяким чином не впливає на висновок експерта. Аналогічно не впливає на висновок і наявність снігу на узбіччі проїзної частини. Також експерт вказав, що в висновку експерта №319/24-25 вказано про пішохода, що є опискою. (т. № 2 а.п. 112 - 117).
З аналізу цих доказів у сукупності вбачається, що у цьому кримінальному провадженні місцевий суд провів розгляд з урахуванням положень ст. 337 КПК України в межах висунутого ОСОБА_6 обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дослідив і оцінив усі докази в сукупності та чітко встановив у вироку, що порушення ним правил безпеки дорожнього руху стали причиною ДТП та настання наслідків, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України.
Твердження сторони захисту, що суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які були пасажирами обвинуваченого, є помилковими, оскільки суд належним чином оцінив надані свідками покази, які є аналогічними показанням обвинуваченого у сукупності з іншими матеріалами справи та прийшов до обґрунтованого висновку про надання їм критичної оцінки, оскільки їх покази суперечать іншим доказам дослідженим судом, в тому числі висновкам експерта.
Слід врахувати, що вказані свідки є знайомими обвинуваченого.
За висновком судової автотехнічної експертизи №284/24-25 від 14.03.2024 р. покази свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в частині руху автомобіля «Subaru Forester» д.н.з. НОМЕР_4 у смузі для руху в напрямку до с. Романівка є технічно неспроможними.
Доводи апелянта, що потерпілий ОСОБА_12 повинен був пропустити ОСОБА_6 , оскільки відповідно до протоколу огляду місця події від 13.11.2023 р. при виїзді з вул. Господарської на вул. Козацьку встановлено дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», а тому це є причиною ДТП, є неспроможними з таких підстав.
З матеріалів справи слідує, що 13.12.2023 року близько 12-13 год. обвинувачений ОСОБА_6 рухався на автомобілі Subaru по вул. Козацькій в м. Бердичеві в напрямку до с. Романівка та наближався до нерегульованого перехрестя вулиць Козацька та Господарська.
Проїжджаючи повз ресторацію «Золота підкова», що по вул. Козацькій, 32, автомобіль обвинуваченого рухався від правого краю проїзної частини на відстані, що становить 76% від загального значення ширини проїзної частини, тобто - в смузі для зустрічного напрямку руху, при цьому його швидкість складала 132,3 км/год. До місця зіткнення залишалось приблизно 50 метрів.
Таким чином, приблизно за 50 метрів до дорожньо-транспортної пригоди автомобіль обвинуваченого в межах населеного пункту їхав зі швидкістю, що дорівнює приблизно 37 метрам на 1 секунду, що давало йому можливість проїхати відстань до місця зіткнення приблизно за 1,35 секунди. Варто зазначити, що гальмівний шлях автомобіля при такій швидкості складає від 161,9 до 219,5 метра, тобто з технічної точки зору зупинити свій автомобіль ані за 50, ані за 100 метрів обвинувачений вже не міг, хоча при дотриманні п.12.4 ПДР - це було технічно можливо.
Потерпілий ОСОБА_12 пояснив, що, перед виїздом на головну дорогу він повністю зупинив свій автомобіль, подивився в обидва боки та не виявив перешкод. Вправо дорога проглядалась далеко, а вліво близько 150 метрів - до повороту. Він почав рух не квапливо. Коли вже частина його авто була на головній дорозі, в його смузі для руху, він побачив, як назустріч на великій швидкості, більше 100 км/год., наближалось авто темного кольору.
Крім того, з доказів слідує, шо на момент початку виїзду ОСОБА_12 на головну дорогу автомобіля обвинуваченого взагалі не було в полі його зору, оскільки зафіксована заокругленість проїзної частини вул. Козацької перед ресторацією таким чином, що виїжджаючи з вул. Господарської, водій автомобіля не бачить вулиці далі ніж це заокруглення.
Це підтверджено показаннями самого потерпілого, протоколом огляду місця події, протоколом проведення слідчих експериментів з потерпілим та свідками.
Експертом ОСОБА_20 допитаним в судовому засіданні в суді першої інстанції, зазначено, що в даній дорожній обстановці небезпека для руху для автомобіля Subaru виникає з моменту перевищення водієм швидкості і виїзду на зустрічну смугу для руху, а водій автомобіля Hyundai - ОСОБА_12 не міг розраховувати на те, що автомобіль Subaru рухається з такою швидкістю. Саме з цих підстав експерт вказав, що в діях ОСОБА_12 відсутня невідповідність технічним вимогам п. 10.1 ПДР України.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що водій ОСОБА_12 не надав переваги в русі обвинуваченому, який рухався по головній дорозі, то слід зазначити, що за висновком експерта водій автомобіля Hyundai - ОСОБА_12 не міг розраховувати на те, що автомобіль Subaru рухається з такою швидкістю, яка майже втричі перевищує дозволену в межах населеного пункту і буде рухатися по зустрічній полосі, а тому саме водій ОСОБА_12 вправі був розраховувати на виконання обвинуваченим п.п. 1.4, 1.5 ПДР України, а не обвинувачений ОСОБА_6 , який свідомо наражав на небезпеку інших учасників руху.
З аналізу всіх доказів у сукупності слідує, що потерпілий ОСОБА_12 , виїжджаючи на головну дорогу з другорядної та розпочавши рух за відсутності перешкод міг розраховувати, що інші водії транспортних засобів дотримуються ПДР та рухаються в населеному пункті не більше ніж 50 км/год., що з врахуванням відстані оглядовості в обидва боки проїзної частини давало йому можливість безпечно виконати маневр лівого повороту, не створюючи при цьому небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, і об'єктивно не міг врахувати, що з-за повороту на швидкості не менше 132 км/год. по зустрічній смузі для руху їде автомобіль, який подолає відстань від повороту, за яким його не видно, до його транспортного засобу за лічені секунди.
Так, згідно з усталеною судовою практикою, диспозиція статті 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно-небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК України, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв'язку.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених статтею 286 КК України, тобто перебували у причинному зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 286 КК України.
Таким чином в причинно-наслідковому зв'язку між допущеними порушеннями правил безпеки дорожнього руху та суспільно небезпечними наслідками, що настали, є саме порушення водієм ОСОБА_6 п. 12.4 ПДР України.
Твердження захисника, що суд невмотивовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення додаткової автотехнічної експертизи (комплексної фототехнічної експертизи, транспортної-трасологічної експертизи) є хибними, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України, суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи лише у випадках, якщо висновки експерта є неповними або неясними, виникли нові питання, які мають значення для справи, для вирішення певних питань необхідні спеціальні знання, якими не володіє суд.
В матеріалах справи міститься висновок судової автотехнічної експертизи №284/24-25 від 14.03.2024 р., судової інженерно- транспортної експертизи №СЕ 19/106-24/301-ІТ від 19.02.2024 р., комплексної судової фототехнічної експертизи №КСЕ-19/106-24/485 від 26.02.2024 р., судової автотехнічної експертизи №319/24-25 від 20.03.2024 р., які є повними, чіткими та таким, що дають вичерпні відповіді на поставлені питання щодо механізму ДТП, що свідчить про відсутність передумов для застосування ст. 332 КПК України.
Також судом були допитані за клопотанням сторони захисту експерти ОСОБА_16 та ОСОБА_20 щодо висновків експертиз, які надали суду розгорнуті відповіді на всі поставлені їм запитання.
Крім того, суд відмовляючи у призначенні експертизи прийняв обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке відображено у вироку суду, що відповідь на більшість запитань, які просить з'ясувати сторона захисту, вже знайшли своє відображення в проведених судових експертизах, які наявні в матеріалах справи, на частину запитань неможливо дати відповідь, а решта питань не є вирішальними за обставин цієї справи, оскільки не впливають на доведеність вини або її спростування.
Апеляційний суд бере до уваги постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13.06.2023 року у справі № 461/5454/14-к, відповідно до якої повторна експертиза призначається тоді, коли є сумніви у правильності першого експертного висновку, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, зокрема порушень, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. Неможливість у деяких випадках дати відповідь на питання, поставлені перед експертом, через недостатність даних стосується оцінки сукупності доказів, наданих стороною обвинувачення, з погляду їх достатності для висновку експертизи, а не порушення правил проведення експертного дослідження.
Колегія суддів встановила, що за змістом висновки експертиз, проведених у даному кримінальному провадженні, відповідають вимогам ст. 102 КПК України, в них наведено докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані в дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка, обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.
Матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які би свідчили про необґрунтованість проведених експертиз або таких, що викликали б сумніви в їх правильності. Висновки проведених експертиз є достатньо обґрунтованими, логічними та об'єктивними, надані в межах компетенції експертів, істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертиз, встановлено не було, а тому їх обґрунтовано покладено в основу обвинувального вироку.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання, оскільки правових підстав для призначення додаткової експертизи не існувало, а сторона захисту не довела неможливості встановлення істини на підставі вже наявних у справі висновків.
Суд першої інстанції врахував показання обвинуваченого, потерпілих, свідків, експертів, а також дані, що містяться у протоколах, складених за результатами слідчих дій, висновках експертиз та інших письмових доказах, зміст яких детально наведено у вироку.
Суд діяв відповідно до положень КПК України, детально проаналізувавши усі експертизи, які були надані, тому доводи висловлені в апеляційній скарзі про неповноту судового розгляду не ґрунтуються на матеріалах справи.
У цьому кримінальному провадженні суд дослідив у повному обсязі всі надані сторонами докази, на підставі яких з'ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, мотивував неврахування окремих із них та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв'язку беззаперечно доводять вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення проти безпеки дорожнього руху.
Колегія суддів зауважує, що незгода захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими чи неналежними, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об'єктивно вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
З огляду на те, що винуватість ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена сукупністю вищенаведених доказів підстав для закриття кримінального провадження, як зазначено в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 немає.
Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням положень ст. 65 КК України.
Призначене ОСОБА_6 покарання є співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу винного.
Визначене покарання обвинуваченому відповідає принципу індивідуалізації, відповідно до якого суд на основі оцінки ряду загальних і спеціальних критеріїв, зазначених у законі, визначив особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, внаслідок якого настала непоправна втрата людини справедливу міру покарання, спрямовану на досягнення цілей виправлення засудженого та попередження вчинення аналогічних кримінальних правопорушення обвинуваченим так іншими особами.
Судом першої інстанції було враховано при призначенні покарання ОСОБА_6 характер і ступінь небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким необережним злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, неодружений, не працює, на спеціальних обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Крім того, суд взяв до уваги грубість порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України, який в межах населеного пункту рухався з непомірно високою швидкістю, наражаючи таким чином на небезпеку необмежене коло людей, в тому числі, і дітей, його ставлення до вчиненого, який вину не визнає, применшує і швидкість свого руху, намагаючись звинуватити у всьому потерпілого ОСОБА_12 , за півтора роки після події не здійснив жодних заходів на відшкодування завданих збитків, непоправні наслідки злочину у вигляді смерті ОСОБА_13 та тяжкі тілесні ушкодження у ОСОБА_12 , позицію потерпілої ОСОБА_8 , яка наполягала на суворому покаранні.
Підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.286 КК України очевидно несправедливим внаслідок його суворості апеляційний суд не вбачає.
Що стосується аргументів захисника, що сума 210 000 грн. на виготовлення надгробного пам'ятника завищена є помилковими.
Згідно зі ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Матеріали провадження містять копію квитанції, яка засвідчена адвокатом ОСОБА_9 , №49 від 01 квітня 2024 року, що видана підприємцем ОСОБА_21 , що містить печатку його та підпис.(т.1 а.с. 64)
Цей документ є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 84, 86 КПК України, оскільки він фіксує реальну фінансову операцію та фактично понесені потерпілою збитки.
Квитанція є первинним фінансовим документом, що підтверджує реальне здійснення витрат потерпілою. Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування розміру витрат покладається на сторону, яка їх подає. Наявність копії квитанції свідчить про виконання цього обов'язку.
Сторона захисту, стверджуючи про завищену вартість, має надати докази (прайси інших компаній, висновки оцінювачів), які б підтверджували можливість встановлення аналогічного пам'ятника за значно меншу суму.
Натомість захисником до апеляційної скарги не надано жодного доказу, які б доводили, що аналогічний пам'ятник коштує дешевше. Відтак, суб'єктивна думка апелянта про те, що сума є "завищеною", не може спростовувати офіційний фінансовий документ.
Сама лише незгода з сумою без документального обґрунтування не є підставою для визнання витрат на виготовлення надгробного пам'ятника завищеними та скасування рішення суду в цій частині.
Твердження захисника, що до цивільного позову не надано витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, КВЕД для даного ФОП, то колегія суддів зазначає, що відомості про державну реєстрацію ФОП є відкритими та загальнодоступними.
Якщо сторона захисту сумнівається в існуванні такого суб'єкта господарювання, вона, згідно з принципом змагальності (ст. 22 КПК), мала самостійно отримати таку інформацію. Невиконання захистом цього права не може трактуватися як недолік доказу потерпілого.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2025 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: