Справа № 159/2044/25 Головуючий у 1 інстанції: Губар В. Є.
Провадження № 22-з/802/18/26 Доповідач: Карпук А. К.
04 березня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Федонюк С. Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву представника відповідачів ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу у Волинській області Данилевич О.І., приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Клехо А.Є., про визнання недійсним договору дарування будинку та земельної ділянки, застосування наслідків недійсності правочину та поновлення запису про право власності,-
У квітні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу у Волинській області Данилевич О.І., приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Клехо А.Є., про визнання недійсним договору дарування будинку та земельної ділянки, застосування наслідків недійсності правочину та поновлення запису про право власності.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 02.07.2025 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України відповідно до поданої позивачем заяви.
Кожен із представників сторін - представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Загородній Є.О., а також представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_1 подали заяви про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 08.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Загороднього Є.О., а також у задоволенні заяв представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просила скасувати ухвалу в частині відмови у задоволенні поданої нею заяви та ухвалити в цій частині нове судове рішення , яким стягнути на її користь понесені судові витрати, в решті ухвалу суду залишити без змін.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у поданих відзивах на апеляційну скаргу спростовували доводи позивача, зазначали, що у зв'язку з поданою позивачем заявою про залишення позову без розгляду суд не досліджував обставин, підставності позову. Просили здійснити розподіл судових витрат, у тому числі в зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні поданих кожним із відповідачів заяв, просили ухвалити в цій частині нове судове рішення , яким стягнути на користь кожного із відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, розподілити судові витрати понесені в суді апеляційної інстанції, в решті ухвалу суду залишити без змін.
Постановою Волинського апеляційного суду від 19.02.2026 апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_5 , апеляційні скарги відповідача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 подані їх представником ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 січня 2026 року в цій справі залишити без змін.
25.02.2026 через систему Електронний суд за підписом представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_1 надійшла заява, іменована як «Заява про стягнення понесених судових витрат» з клопотанням про приєднання доказів понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції.
За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1 і 2 статті 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову на відповідача;
2) у разі відмови в позові на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 суд зазначив, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21.
З наведеного слідує, що необхідною обставиною для ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат є неможливість подання стороною доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до відзиву на апеляційну скаргу позивача подали орієнтований розрахунок судових витрат, в апеляційних скаргах, які подані через систему «Електронний суд» 06.02.2026 навели орієнтований розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу та зробили заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, повідомивши про подання таких доказів в строки, визначені ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Проте відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в адресованих апеляційному суду відзивах, апеляційних скаргах, заявах не зазначали про існування будь-яких поважних причин неможливості подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу чи розрахунку таких витрат разом із апеляційними скаргами, відзивами на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 , чи до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції.
У судовому засіданні 19.02.2026 представник відповідача не повідомляла про існування поважних причин неможливості подання цих доказів до судових дебатів.
Подана 24.02.2026 заява про стягнення понесених судових витрат з клопотанням про приєднання доказів понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції також не обґрунтована поважними причинами неможливості подання доказів до судових дебатів.
До заяви додано ордери на надання правової допомоги відповідачу ОСОБА_3 , відповідачу ОСОБА_4 адвокатом Самулевич О.М. від 30.01.2026, незважаючи на те, що такі ордери є в матеріалах справи. Також подано Детальний опис робіт (наданих послуг)(розрахунок наданої правничої допомоги ( юридичних послуг) від 23.01.2026 по кожному із відповідачів - ОСОБА_4 , Остапчук Б.В.
У зазначеному описі робіт вказано обсяг виконаних робіт, зокрема, зазначено, що адвокат виконав : аналіз актуальної практики для визначення правової позиції та обґрунтування апеляційної скарги, складання апеляційної скарги, ознайомлення, аналіз апеляційної скарги позивача на ухвалу від 08.01.2025, складання відзиву на апеляційну скаргу, складання заяви на участь у відео конференції та збирання доказів, затрата часу на участь у відео конференції від 19.02.2026, участь в судовому засіданні 19.02.2026, затрата часу на контроль та вчинення інших процесуальних дій, оплата праці технічного персоналу.
Аналізуючи зміст поданих представником процесуальних документів до суду апеляційної інстанції, колегія суддів встановила, що відзиви подавались 30.01.2026, апеляційні скарги подані 06.02.2026, клопотання про участь в режимі відеоконференції подано 17.02.2026 та цього ж дня розглянуто апеляційним судом, тобто увесь обсяг зазначених робіт був виконаний задовго до судового засідання апеляційного суду, що надавало представнику час скласти опис робіт та подати його до закінчення судових дебатів, тому сама по собі вказівка про складання його після закінчення судового засідання не слугує підставою для висновку про поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, оскільки в договорі про надання правової допомоги від 30.04.2025 сторони не передбачили умови про те, що акт приймання-передачі виконаних робіт, детальний опис робіт, тощо складається після закінчення останнього судового засідання.
Також 18.02.2026 від позивача та її представника надійшло клопотання через систему Електронний суд про розгляд справи у їх відсутності, що вказує на те, що представник відповідача мала можливість передбачити час, який буде витрачено останньою для участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції і відповідно визначити як вартість виконаних робіт, яка визначена виходячи із участі в судовому засіданні не менше однієї години, так і скласти акт приймання-передачі наданої правової допомоги.
Надані докази у формі Детального опису робіт по надання правової допомоги відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокатом Самулевич О.М. , Актів приймання-передачі наданої правої допомоги відповідачам не містять ні посилань на докази, які б виправдовували неможливість складання актів та детального опису робіт закінчення судових дебатів , ні вказівки про долучення до вказаних документів доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які були сплачені після закінчення судового засідання.
Ураховуючи, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доданими доказами витрат на професійну правничу допомогу не обґрунтована поважними причинами неможливості подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів, такі поважні причини не встановлено і судом апеляційної інстанції, а тому у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.
Керуючись статтями 133, 137, 141, 246, 270, 381 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника відповідачів ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу у Волинській області Данилевич О.І., приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Клехо А.Є., про визнання недійсним договору дарування будинку та земельної ділянки, застосування наслідків недійсності правочину та поновлення запису про право власності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді