11.2
Ухвала
про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі
"10" січня 2011 р.№ 2а-147/11/1270
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Цицюра О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до прокурора міста Стаханова Луганської області про скасування постанови від 09.08.2010 про відмову в призначенні розслідування нововиявлених обставин у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України, зобов'язання призначити розслідування нововиявлених обставин у кримінальній справі,-
05 січня 2011 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до прокурора міста Стаханова Луганської області, в якому просив:
- скасувати постанову прокурора міста Стаханова Луганської області від 09.08.2010 про відмову в призначенні розслідування нововиявлених обставин у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України;
- зобов'язати прокурора міста Стаханова Луганської області призначити розслідування нововиявлених обставин у кримінальній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на таке.
У період з 26.12.1993 по 06.06.2000 позивач - ОСОБА_1 працювала головним державним податковим інспектором Державної податкової інспекції міста Стаханова Луганської області. Вироком Стахановського міського суду Луганської області від 27.03.2002 ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи на строк один рік з відрахуванням в дохід держави 10% з заробітної плати щомісячно, від відбування покарання була звільнена за амністією. Через наявність судимості позивачу було відмовлено у працевлаштуванні на державну службу, а її сину під час навчання у вищому навчальному закладі відмовлено у поїздці за кордон. Так, після ознайомлення у 2009 році з матеріалами кримінальної справи та отримання юридичної консультації позивачу в даній адміністративній справі ОСОБА_1 стало відомо, що у кримінальній справі за її обвинуваченням мають місце нововиявлені обставини, які полягають в наступному. В обвинувальному висновку, складеному старшим помічником прокурора м.Стаханова Луганської області, зазначено, що відповідно до Указу Президента України №167/98 та розпорядженням ДПІ в Луганській області №33 від 28.04.1999 «Про порядок отримання повідомлень про відкриття додаткових рахунків» за наявності у платника податкової заборгованості по платежам до бюджету, його додатковий рахунок підлягає негайному закриттю, в той час, як відповідно до пункту 8 зазначеного Указу, у випадку погашення платником податкової заборгованості протягом 5-ти робочих днів з дня її виникнення, органи державної податкової служби на 6-тий робочий день приймають рішення про припинення операцій за всіма рахунками (за винятком основного) такого платника до повного погашення податкової заборгованості та направляють таке рішення установам банків, у яких обслуговується платник податків, а також, інформують в письмовій формі платника податків про прийняте рішення. За час роботи позивача в державній податковій інспекції, до його службових обов'язків входило зупинення додаткових рахунків підприємств за наявності в них заборгованості до бюджету. Так, 04.02.2000 підприємство ЖЕУ №4 відкрило додатковий рахунок, маючи при цьому заборгованість перед бюджетом, та одночасно направило листа на ім'я начальника державної податкової інспекції з проханням не зупиняти рахунок, оскільки підприємство займається вивозом сміття з міста та має потребу у паливі. Вказаний лист керівництвом ЖЕУ №4 спочатку був завізований міським головою за змістом: «Клопочу з проханням не зупиняти операції по відкритому додатковому рахунку». У зв'язку із цим, 09.02.2000 начальником відділу державної податкової інспекції позивачу були розписані додаткові рахунки, які надійшли з банків, та доведено про зупинення рахунків тих підприємств, які мають заборгованість до бюджету. На виконання вказаної вимоги, позивач у даній адміністративній справі зупинила додаткові рахунки підприємств (крім по ЖЕУ №4, оскільки відносно нього питання залишалося відкритим згідно листа від 04.02.2000), хоча протягом шести днів повинна була зупинити цей рахунок відповідно до п.8 Указу Президента України №167/98. 12 та 13 лютого 2000 були вихідними днями, 14.02.2000 наказом по ДПІ ОСОБА_1 було переведено до іншого відділу і функції по зупиненню додаткових рахунків підприємств і установ було покладено на інших працівників. У обвинувальному вироку кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 зазначено, що остання тільки 14.07.2000 зупинила додатковий рахунок ЖЕУ №4, тоді як станом на 14.02.2000 вона вже не працювала на попередній посаді та до її обов'язків вже не входило зупиняти рахунки, а 06.06.2000 була звільнена з державної податкової інспекції через скорочення чисельності працівників, та за таких обставин фізично не мала змоги зупинити рахунок, тим більше, що у вироку не вказано особу, яка саме зупинила його дію.
Разом із цим позивачем зазначено, що помічник прокурора, який проводив досудове слідство, та головуючий у кримінальній справі суддя, перекрутили в обвинувальному висновку та вироку положення Указу Президента України №167/98 і розпорядження ДПА в Луганській області №33 від 28.04.1999 «Про порядок отримання повідомлень про відкриття додаткових рахунків» та зазначили, що відповідно до чинного законодавства додатковий рахунок підлягає негайному закриттю, а оскільки позивачем додатковий рахунок ЖЕУ №4 було закрито тільки 14.07.2000, вважає, що незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності. Так, у порядку ст.400-8 Кримінально-процесуального кодексу України ОСОБА_1 звернулась з відповідною заявою до відповідача про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, однак 09.08.2010 отримала постанову про відмову в призначенні розслідування нововиявлених обставин. Вважає вказану постанову прокурора м.Стаханова Луганської області від 09.08.2010 незаконною, оскільки відповідач у порядку ст.400-8 Кримінально-процесуального кодексу України зобов'язаний провести розслідування зазначених позивачем нововиявлених обставин, а він обмежився лише оглядом матеріалів кримінальної справи, на підставі чого й прийшов до висновку про відмову в призначенні розслідування нововиявлених обставин у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України.
Дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, підстав для відкриття провадження за нею не вбачається з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму (частина 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Відповідно до ст.1 Кримінально-процесуального кодексу України призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах. Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (стаття 2 Кримінально-процесуального кодексу України).
У рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) Конституційний Суд України зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості і не належить до сфери управлінської. Положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.
Таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
Відповідно до ст. 400-5 Кримінально-процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються: 1) фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких грунтується вирок; 2) зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі; 3) всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного. Фальсифікація доказів, завідомо неправильний переклад, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, завідомо неправильний висновок і пояснення судового експерта, зловживання прокурорів, дізнавачів, слідчих і суддів є підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження лише в тому разі, коли вони встановлені вироком, що набрав законної сили, а при неможливості постановлення вироку - матеріалами розслідування.
Статею 400-6 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено:
Перегляд виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи за нововиявленими обставинами допускається лише протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і не пізніше одного року з дня виявлення нових обставин.
Днем виявлення нових обставин є день набрання законної сили вироком суду щодо свідка, потерпілого, судового експерта, перекладача у зв'язку з дачею ними завідомо неправдивих показань, завідомо неправильного висновку, пояснень чи перекладу, щодо прокурора, дізнавача, слідчого, судді у зв'язку з допущеним ними зловживанням, а також щодо інших осіб у зв'язку з фальсифікацією ними доказів, а при неможливості постановлення вироку - день складання прокурором за матеріалами розслідування висновку про наявність нововиявлених обставин.
Днем виявлення нових обставин у вигляді дій певних осіб, які не підпадають під ознаки злочинів, а також інших обставин є день складання прокурором висновку про підтвердження таких обставин матеріалами розслідування.
За наявності доказів, які підтверджують, що особа вчинила більш тяжкий злочин, ніж той, за який вона була засуджена, справа може бути відновлена у зв'язку з нововиявленими обставинами тільки протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин.
За наявності доказів, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого злочину, відновлення справи за нововиявленими обставинами строками не обмежено.
Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в інтересах його реабілітації.
Статею 400-8 Кримінально-процесуального кодексу України заяви про перегляд справи заінтересовані особи, підприємства, установи, організації і посадові особи подають прокуророві. З метою перевірки заяви прокурор вправі витребувати справу із суду.
Прокурор у всіх випадках, коли йому стануть відомі нові обставини в справі, зобов'язаний особисто або через органи дізнання чи слідчих провести необхідне розслідування цих обставин.
Про призначення розслідування нововиявлених обставин виноситься постанова, і розслідування провадиться за правилами, встановленими цим Кодексом для проведення досудового слідства.
Закінчивши розслідування нововиявлених обставин, районний, міський прокурор при наявності підстав для відновлення справи направляє її разом з матеріалами розслідування або вироком, що набрав законної сили, яким винні у зловживанні або фальсифікації доказів у справі уже засуджені, і своїм висновком відповідно прокуророві Автономної Республіки Крим, прокуророві області, прокуророві міст Києва чи Севастополя, військовому прокурору (на правах прокурора області), який і вирішує питання про подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами до апеляційного суду.
Справи, в яких вирок винесено апеляційним судом, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області або прокурор міст Києва, Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) направляє Генеральному прокурору України, який вирішує питання подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами до касаційного суду.
Коли прокурор не вбачає підстав для призначення розслідування в зв'язку з нововиявленими обставинами, він відмовляє в цьому своєю вмотивованою постановою, про що повідомляє осіб та підприємства, установи, організації, які подали заяви. Ця постанова прокурора може бути оскаржена вищестоящому прокуророві.
Таким чином, суддя вважає за необхідне зазначити, що діяльність органів прокуратури щодо перевірки заяв про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, не є управлінською діяльністю, бо вчиняється в межах кримінально-процесуального законодавства. За наслідками такої діяльності приймається постанова про призначення розслідування нововиявлених обставин або про відмову в цьому. Оскарження цих документів відбувається за правилами та в порядку, передбаченому Кримінально-процесуального кодексу України. Необхідність проведення тих чи інших дій не можливо перевірити в порядку адміністративного судочинства.
Відсутність в кримінально-процесуальному законодавстві правової норми, яка б дозволяла оскаржити до суду певні дії, (бездіяльність) чи рішення суб'єкта кримінально-процесуального процесу, не означає наявності можливості оскарження до суду в порядку адміністративного судочинства.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач - ОСОБА_1 - в порядку ст.400-8 Кримінально-процесуального кодексу України звернулась до відповідача з відповідною заявою про перегляд вироку Стахановського міського суду від 27.03.2002 за нововиявленими обставинами, однак, 09.08.2010 отримала постанову прокурора м.Стаханова Луганської області про відмову в призначенні розслідування нововиявлених обставин у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України, - тобто позивачем оскаржується діяльність, яка регламентована нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що, в свою чергу, виключає можливість розгляду поданого позивачем позову в порядку адміністративного судочинства.
Питання щодо оскарження постанови про відмову в призначенні розслідування нововиявлених обставин вирішується в порядку кримінально-процесуального законодавства відповідно до вимог ст.400-8 Кримінально-процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що правовідносини, які склались між сторонами, не є публічно-правовими, а є кримінально-правовими, оскільки витікають з кримінального та кримінального процесуального законодавства, а тому не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства. Крім того, дані правовідносини не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових і з тих підстав, що їх виникнення не пов'язано з будь-якими рішеннями, діяльністю або бездіяльністю органів владних повноважень в сфері управлінської діяльності.
Враховуючи те, що позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та відсутні інші вимоги щодо вирішення публічно-правового спору, суддя вважає за необхідне у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до прокурора міста Стаханова Луганської області про скасування постанови від 09.08.2010 про відмову в призначенні розслідування нововиявлених обставин у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України, зобов'язання призначити розслідування нововиявлених обставин у кримінальній справі відмовити.
Згідно зі ст. 109 ч.1 п.1 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження за позовною заявою до прокурора міста Стаханова Луганської області про скасування постанови від 09.08.2010 про відмову в призначенні розслідування нововиявлених обставин у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України, зобов'язання призначити розслідування нововиявлених обставин у кримінальній справі, у зв'язку з тим, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу право на звернення з вказаними вимогами до місцевого загального суду в порядку кримінального судочинства.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя О.О. Цицюра