Категорія №2.29
Іменем України
17 грудня 2010 року Справа № 2а-7806/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Бражник В.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Мельника О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до голови Луганської обласної державної адміністрації Голенка Валерія Миколайовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання розглянути скарги від 29.07.2010 та від 26.08.2010, стягнення моральної та матеріальної шкоди,-
14 жовтня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до голови Луганської обласної державної адміністрації Голенка Валерія Миколайовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання розглянути скарги від 29.07.2010 та від 26.08.2010, стягнення моральної шкоди.
17.12.2010 позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд визнати протиправною бездіяльність, зобов'язати розглянути скарги від 29.07.2010 та від 26.08.2010, стягнути моральну шкоду у сумі 25 000 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 17 грн.
Позивач в обґрунтування адміністративного позову зазначив, що 29 липня 2010 року він звернувся до відповідача із скаргою на бездіяльність посадових осіб управління транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації, просив розглянути вказану скаргу та надати письмову відповідь за результатами її розгляду.
В порушення ст. 40 Конституції України, ст. ст. 18-20 Закону України «Про звернення громадян», у встановлений законодавством строк, скаргу розглянуто не було.
Листом Луганської обласної державної адміністрації від 27.08.2010 позивачу було повідомлено, що управлінням транспорту та зв'язку облдержадміністрації в межах своїх повноважень буде проведено перевірку фактів викладених у зверненні ОСОБА_2
26 серпня 2010 року позивач повторно звернувся до відповідача із скаргою на незаконні дії перевізників та водіїв приміських автобусних маршрутів, однак у встановлений законом строк відповідач вказану скаргу не розглянув.
Позивач зазначає, що бездіяльністю відповідача йому нанесено матеріальну та моральну шкоду. Моральна шкода виражається в стражданнях та переживаннях, що позивач зазнав у зв'язку з бездіяльністю відповідача та зобов'язанням оплачувати проїзд при наявності права на пільговий проїзд. Також позивачем понесені витрати на відправку телеграми 09.11.2010 на ім'я Голенка В.М.
Позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язати розглянути скарги від 29.07.2010 та від 26.08.2010, стягнути моральну шкоду в сумі 25 000 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 17 грн..
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях на адміністративний позов, вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні дані, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.07.2010 позивач звернувся до відповідача із скаргою на порушення водіями приміського транспорту законодавства щодо пільгової перевозки пасажирів на приміському транспорті (а.с. 5-6).
Листом від 27.08.2010 за вих.. № 03 К03391-20306 заступником голови - керівником апарату обласної державної адміністрації О.С. Остапенко була надана відповідь на звернення позивача від 29.07.2010 та повідомлено, що буде проведено перевірку фактів, викладених у скарзі позивача та додатково проінформовано про результати проведеної перевірки (а.с. 8-9).
Зазначену відповідь було направлено поштою на адресу позивача та отримано ним про що не заперечується позивачем.
26.08.2010 ОСОБА_2 була подана на ім'я голови Луганської обласної державної адміністрації Голенка В.М. скарга на незаконні дії перевізників та водіїв приміських автобусних маршрутів (а.с. 52).
26.09.2010 відповідачем була направлена на адресу позивача відповідь стосовно скарги від 26.08.2010 (а.с. 49), яка була отримана поштою позивачем про ти чого не заперечує і сам позивач.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання практичної реалізації громадянами України, наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг передбачено ст. ст.19, 20 Закону України „Про звернення громадян”. Так, зазначені органи мають, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
У відповідності до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Згідно із ст. 16 вказаного Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Як вбачається із матеріалів справи, 29.07.2010 та 26.08.2010 позивачем на адресу відповідача були направлені скарги щодо порушення водіями приміського транспорту діючого законодавства щодо надання пільгової перевозки пасажирам на приміському транспорті.
Листами від 27.08.2010 за вих.. № 03 К03391-20306 та від 26.09.2010 за вих.. № 03-К-03419-2 відповідачем були надані відповіді позивачу на його скарги, які були направлені поштою та отримання позивачем, що не заперечується сторонами (а.с. 62-67).
Таким чином, суд вважає, що відповідачем у відповідності до норм Закону України «Про звернення громадян» були розглянуті скарги позивача від 29.07.2010 та від 26.08.2010 та у строк встановлений Законом надані відповіді.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не було в повній мірі розгянуті скарги від 29.07.2010 та від 26.08.2010 та прийнятті відповідні міри, суд зазначає, що згідно приписам статті 19 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/39-вр передбачено, що зазначений закон не регламентує порядок розгляду скарг громадян, тобто не встановлює обов'язковість вчинення тих чи інших дій при розгляді скарги громадян, а вимагає лише об'єктивної і всебічної перевірки скарги та вчасного надання відповіді.
Щодо вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди, суд не находить підстав для її задоволення, оскільки телеграма, направлена на адресу відповідача 09.11.2010, на яку посилається позивач не стосується предмету розгляду справи, оскільки направлена телеграма позивачем містить вимоги щодо надання матеріалів перевірок скарг від 29.07.2010 та 26.08.2010, а не вимог щодо надання відповіді стосовно вказаних скарг.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно частини 2 статті 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Як встановлено ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Виходячи з аналізу зазначених норм, випливає, що однією з умов відшкодування моральної шкоди необхідна наявність незаконних рішень, дій чи бездіяльності вказаної посадової або службової особи, у разі їх відсутності, підстав для такого відшкодування немає.
У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки у судовому засіданні не було встановлено підстав для визнання бездіяльності голови Луганської обласної державної адміністрації Голенка Валерія Миколайовича протиправною, підстав для відшкодування моральної шкоди у позивача немає.
Крім того, позивачем не було надано суду доказів у чому саме полягає моральна шкода, завдана відповідачем своєю бездіяльністю та чим позивач керувався встановлюючи розмір моральної шкоди - 25 000 грн.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача розглянути скарги від 29.07.2010 та від 26.08.2010, суд вважає її безпідставною, оскільки представником відповідача у судовому засіданні було доведено та підтверджено доказами щодо своєчасного розгляду вказаних скарг та надання поштовою кореспонденцією відповіді позивачу у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що позивачем не були доведені обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності голови Луганської обласної державної адміністрації Голенка Валерія Миколайовича, зобов'язання розглянути скарги від 29.07.2010 та від 26.08.2010, стягнення матеріальної та моральної шкоди, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову за необґрунтованістю.
Питання щодо судових витрат судом не вирішується, оскільки позивачем не було заявлено вимоги про стягнення судових витрат з відповідача.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про звернення громадян», суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до голови Луганської обласної державної адміністрації Голенка Валерія Миколайовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання розглянути скарги від 29.07.2010 та від 26.08.20 10, стягнення моральної та матеріальної шкоди відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 22 грудня 2010 року
Суддя Н.В. Кравцова