справа № 2а-8022/10/0670
категорія 2.11.15
30 листопада 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іваненко Т.В. ,
при секретарі - Духновській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню сум ПДВ в розмірі 847075,00 грн.,-
встановив:
14.10.2010 рок позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі №0001172304/0 від 06.10.2010р.; стягнути з Державного бюджету України заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за квітень 2010 р. - 141964,00 грн., за червень 2010р. - 705222,00 грн. та стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати. В позовній заяві зазначив, що працівниками ДПІ у м.Житомирі було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ " Житомирський меблевий комбінат" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ), заявленого на розрахунковий рахунок за квітень та червень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні та травні 2010 р., за результатами якої складено акт № 7285/23-2/32744172 від 22.09.2010 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001172304/0 від 06.10.2010 року, згідно якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 847075,00 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення суперечить нормам чинного законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримав, з підстав викладених в позовній заяві.
Представники ДПІ у м. Житомирі в судовому засіданні позов не визнали. Свою правову позицію обґрунтували тим, що в порушення п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" платником неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які виникли в минулих податкових періодах.
Представник Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області в судове засідання не з'явився. Надіслав письмові заперечення, в яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Житомирі було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень та червень 2010 року, що виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах: березні та травні 2010 року. По результатах перевірки був складений акт № 7285/23-2/32744172 від 22.09.2010 року.
У відповідності до зазначено акту податковим органом зроблено висновок про те, що ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" порушено п.п.7.4.1 п.7.4., п.п.7.2.1, п.п.7.2.3., п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", шляхом завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за червень 2010 р. на 212647,00 грн.; порушено п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", шляхом завищення суми ПДВ, заявленої до відшкодування з бюджету за квітень 2010р. в розмірі 141964,00 грн. та за червень в розмірі 705111,00 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ в м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010 № 000172304/0, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 847075,00 грн. за квітень і червень 2010 року.
Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Щодо бюджетного відшкодування.
Відповідно до абзацу 1 пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Позивач надав ДПІ податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за квітень 2010 р. в сумі 141964 грн.
Аналогічно було подано позивачем податкову декларацію з ПДВ з додатками за червень 2010 р. і заявлено про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за червень 2010 року в сумі 705111,00 грн.
Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Приписами п.п.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
По закінченні законодавчо встановлених строків невідшкодовані платнику податків суми вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Право на повернення цих сум з бюджету гарантоване також п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Даною нормою Закону встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.
З аналізу зазначених норм Закону, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п.1.8 ст. 1 даного Закону, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 2.07.1997 р. за № 209/72 / надалі - Порядок/ суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.
Таким чином, бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України підлягає 847075,00 грн.
Відповідно до п.4.1 Порядку відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного Казначейства України за висновками податкових органів або за рішеннями суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
У розумінні пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні" покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Встановлений підпунктами 7.7.4 -7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.
Є безпідставним посилання контролюючого органу як на підставу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на те, що на підприємстві не ведеться відокремленого аналітичного обліку податкових накладних в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення, виходячи з наступного.
Згідно до ч.2 ст.3 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" / надалі Закон № 996/ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону № 996 підприємство самостійно:
визначає облікову політику підприємства;
обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.
Враховуючи вимоги Закону України " Про податок на додану вартість" для визначення правильності нарахування податку на додану вартість слід досліджувати податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість з додатками та уточнюючими розрахунками, банківські виписки.
При встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг/ у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів /послуг/, а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.
За таких обставин безпідставними є доводи контролюючого органу про те, що за відсутності аналітичного бухгалтерського обліку він не міг підтвердити правильність формування позивачем у перевіряємому періоді складу податкового кредиту, правильність розрахунку від'ємного значення по ПДВ та заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ, а також не мав можливості підтвердити сплату за наданими до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.
Також є безпідставними доводи відповідача / ДПІ у м. Житомирі/ про нібито неможливість підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем через відсутність за місцем реєстрації деяких фірм-контрагентів по ланцюгу.
Факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.
ДПІ у м.Житомирі, не заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування, помилково трактує норми податкового законодавства, внаслідок чого порушуються права позивача.
Також є безпідставними доводи відповідача / ДПІ у м. Житомирі/ про нібито неможливість підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем через відсутність за місцем реєстрації деяких фірм-контрагентів по ланцюгу.
Факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.
ДПІ у м.Житомирі, не заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування, помилково трактує норми податкового законодавства, внаслідок чого порушуються права позивача.
Щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, отриманих в попередніх звітних періодах слід зазначити наступне.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону, вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 даного Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.
Судом встановлено, що позивач подав до ДПІ у м. Житомирі податкові декларації з податку на додану вартість за квітень та червень 2010 р. разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та проведено коригування сум ПДВ за попередні періоди, в якій вказало суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок підприємства в розмірі 847075 грн., тобто позивачем були дотримані вимоги пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно було заявлено до відшкодування 847075,00 грн., тому позов підлягає задоволенню.
Позивач має право на відшкодування з Державного бюджету України понесених судових витрат в сумі 1703,40 грн.
Відповідно до вимог ст.267 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Головне управління Державного Казначейства України в Житомирській області, який повинен вчинити дії щодо перерахування коштів на рахунок позивача, подати до суду звіт про виконання судового рішення в строк 2 місяці з дня набрання постановою законної сили .
Керуючись Законами України "Про податок на додану вартість", " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001172304/0 від 06.10.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за квітень 2010 року в сумі 141964 грн. та згідно декларації за червень 2010 року в сумі 705111 грн., а всього 847075 грн. на рахунок № 26002280000404 в Київській міській філії АКБ " Укрсоцбанк", МФО 322012.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь ПАТ " Житомирський меблевий комбінат" 1703,40 грн. понесених судових витрат.
Зобов'язати Головне управління Державного Казначейства України в Житомирській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в 2-хмісячний строк з дня набрання постановою законної сили.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Т.В. Іваненко
Повний текст постанови виготовлено: 03 грудня 2010 р.