справа № 2а-6216/10/0670
категорія 2.16
26 листопада 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Черняхович І.Е. ,
при секретарі - Карасюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Земельно-кадастрове бюро м. Коростеня" до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання протиправним рішення,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом. Просив визнати протиправним і скасувати рішення № 83 від 09.07.2010 року про застосування економічних санкцій. Вимоги мотивує тим, що відповідач на підставі акта № 152 від 05.07.2010р., складеного за результатами перевірки дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на роботи із землеустрою та земельно-кадастрові роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, в тому числі, які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян України, прийняв рішення № 83 від 09.07.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у Приватного підприємства "Земельно-кадастрове бюро м. Коростеня" у дохід Державного бюджету 40554,00 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 81108,00 грн. штрафу. Зазначене рішення позивач вважає таким, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки підприємство не порушувало порядку формування та застосування розмірів плати за послуги із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Просили позов задовольнити.
Представники відповідача адміністративний позов не визнали. Просили відмовити в його задоволенні
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що в період з 21.06.2010 р. по 05.07.2010р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Житомирській області було проведено планову перевірку дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на роботи із землеустрою та земельно-кадастрової роботи, роботи та послуги пов'язані з оформленням документів, в тому числі, які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян України. За результатами даної перевірки складено акт № 152 від 05.07.10 року (а.с 14-20).
Відповідно до акту перевірки, внаслідок недотримання вимог ст. 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю", відповідно до якого вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадян України відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, не може перевищувати дев'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме за виготовлення документа , який посвідчує право власності на земельну ділянку справлялася плата в розмірах від 320 до 410 грн. замість 153,00 грн. Приватним підприємством "Земельно-кадастрове бюро м. Коростеня" за період з 05.08.2009р. по 31.05.2010р. необґрунтовано одержано виручки в сумі 40554,00 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки було прийнято рішення № 83 від 09.07.2010р. (а.с.21), яким визначено стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України незаконно одержану виручку в сумі 40554,00 грн. та штраф в розмірі 81108,00 грн.
Судом також встановлено, що позивач не є бюджетною установою чи організацією, яка належить до сфери управління державних органів земельних ресурсів та не підпорядковується ним.
Дані правовідносини регулюються Законом України "Про захист конституційних прав громадян на землю" від 20.01.05 року № 2375-ІV (далі - Закон), Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів" від 1 листопада 2000 року N 1619 (далі - Порядок), Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року N 97/298/124 "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за N 579/5770, із змінами і доповненнями (далі - Наказ).
Вищевказаним Порядком визначено основні вимоги щодо виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг державними органами земельних ресурсів, бюджетними установами та організаціями, які належать до сфери їх управління, на платній основі.
Відповідно до пункту 6 Порядку, виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлено, здійснюється за цінами, визначеними договорами.
Згідно з пунктами 1, 6 Загальних положень Наказу, розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг застосовуються державними органами земельних ресурсів та рекомендовані для застосування підприємствами, організаціями, проектними інститутами, вишукувальними експедиціями, госпрозрахунковими групами та іншими підприємницькими структурами незалежно від форм власності та відомчої належності на всій території України. Використання розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг не виключає застосування недержавними підприємствами та організаціями, за домовленістю сторін, договірних розцінок на виготовлення проектної та вишукувальної продукції та надання послуг.
Оскільки, Приватне підприємство "Земельно-кадастрове бюро м. Коростеня" не відносить до державних органів земельних ресурсів, то вимоги Наказу не являються обов'язковими для застосування при складанні кошторисів за виконання робіт.
На підставі частини 2 статті 43 Господарського кодексу України, позивач має право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Відповідно до частини 2 статті 67 Господарського кодексу України, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно з абзацом 2 ст. 1 Закону України «Про землеустрій», до видів робіт із землеустрою відносяться обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону, вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 121 Земельного кодексу України закріплено право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності та закріплені норми розмірів таких земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Таким чином, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадян, - є державний акт на право власності на земельну ділянку.
Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43 затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі.
Пунктом 2 зазначеної інструкції визначено, що роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку виконуються в такій послідовності:
- підготовчі роботи;
- встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки;
- складання кадастрового плану земельної ділянки;
- заповнення бланка державного акта.
При цьому згідно з п. 2.2. Інструкції підготовчі роботи включають: підготовку виписки з рішення відповідної ради або державної адміністрації про передачу у власність або надання у постійне користування земельної ділянки; аналіз договору купівлі-продажу земельної ділянки або іншого правоустановчого документа, що посвідчує перехід права власності на землю; аналіз матеріалів проекту відведення земельної ділянки; підготовку виписки з земельно-облікових документів про площу земельної ділянки; аналіз висновку державного органу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності); аналіз висновку органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки; підбір планово-картографічних матеріалів та збирання інформації про опорну геодезичну мережу; проведення рекогносцирування по зовнішній межі земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Закону України «Про землеустрій»встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Виходячи з того, що підготовчі роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку не передбачають у якості самостійного заходу розробку технічної документації та створення топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, а лише передбачають підбір планово-картографічних матеріалів, тоді як встановлення в натурі меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки, яке є наступним етапом роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку, передбачає використання вже розробленої технічної документації, суд вважає, що розробка такої документації виходить поза межі поняття «роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку»та є самостійним видом робіт із землеустрою. Крім того, зазначеною Інструкцією не передбачений порядок складання технічної документації та не визначений її зміст.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій»технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
Згідно з частиною 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.90 року № 507-ХІІ із змінами і доповненнями, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Щодо цін на роботи, які виконувало підприємство, не здійснюється державне регулювання, тому застосовуються вільні ціни, які визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.
Виходячи з викладеного вище вбачається, що підприємством не було допущено порушення державної дисципліни цін шляхом недотримання вимог Порядку у частині застосування тарифів за види послуг, які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг.
Враховуючи встановлене, суд вважає, що під час здійснення перевірки формування та застосування підприємством розмірів плати (тарифів) на послуги із землеустрою, відповідач помилково дійшов висновку про необґрунтоване стягнення позивачем коштів за надання послуг із замовників послуг із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам, плати у розмірі від 320,00 грн. до 410,00 грн., замість встановленого граничного розміру 153,00 грн., в результаті чого позивачем було отримано додаткову виручку у сумі 40554,00 грн., оскільки зазначені кошти стягувались за здійснення іншого виду робіт.
На підставі встановленого суд вважає, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області № 83 від 09 липня 2010 року є протиправним, а вимоги позивача щодо його скасування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9,11, 69 -71, 86, 160-163, 167, 254 КАС України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області № 83 від 09 липня 2010 року "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін".
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: І.Е.Черняхович
Повний текст постанови виготовлено: 01 грудня 2010 р.