справа № 2а-7559/09/0670
категорія 2.11.1
19 листопада 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В. ,
при секретарі - Господарчук І.В.,
за участю представників позивача, представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Шляхи Полісся"
до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Новоград - Волинської ОДПІ від 23.10.2009 року по податку на прибуток № 0010202320/0, по податку на додану вартість №0010192320/0. Вимоги мотивує тим, що підставою для винесення вище зазначених податкових повідомлення-рішень є акт перевірки від 13.10.2009 р. № 1588/05-53/23-20/03448563, яким при проведенні перевірки було встановлено, порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зокрема, відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, 208 ст.215 ст.216 та ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України ВАТ "Шляхи Полісся" безпідставно віднесено витрати по операціям проведеним на підставі нікчемного правочину при придбанні товаро-матеріальних ціностей у ТОВ "Торгова фірма "Фінком і К" на суму 3497643 грн. та деталей у квітні 2009 року у ПП "Дортехкомплект" в розмірі 63020 грн. по ланцюгу взаємовідносин з яким визнано угоди поставок нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Крім того, на порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, 208 ст.215 ст.216 та ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ в розмірі 712133 грн., в тому числі за вересень 2008 року в сумі 89544 грн. за жовтень 2008 року в сумі 162150 грн., за листопад 2008 року в сумі 94670 грн., за грудень 2008 року в сумі 335159 грн., за січень 2009 року в сумі 18006 грн., за березень 2009 року в сумі 12604 грн., оскільки ВАТ "Шляхи Полісся" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціям проведеним на підставі господарських операцій по придбанню ТМЦ від ТОВ "ТФ "Фінком і К" та ПП "Дортехкомплект" у вересні 2008 року, жовтні 2008 року, листопаді 2008 року, грудні 2008 року, січні 2009 року та березні 2009 року. З даними порушеннями позивач не погоджується, вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення неправомірними і безпідставними та такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права й невірним застосуванням положень законодавства України.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Просять позов задовольнити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що при проведенні перевірки були дотримані вимоги Закону України "Про державну податкову службу в Україні", при цьому посилається на те, що виявлені в ході проведеної перевірки факти порушень податкового законодавства мали місце та зафіксовані у акті перевірки від 13.10.2009 р. № 1588/05-53/23-20/03448563. Просить в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.10.2009 р. Новоград - Волинською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Шляхи Полісся" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р., про що складено акт № 1588/05-53/23-20/03448563 від 13.10.2009 р. (далі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки Новоград - Волинською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 23.10.2009 року № 0009822320/0, яким підприємству нараховано податку на прибуток на загальну суму 1654881,00грн., в т.ч. за основним платежем 851903,00грн., за штрафними санкціями 802978,00грн., та №0009812320/0, яким нараховано податку на додану вартість на загальну суму 1424266,00грн., в т.ч. за основним платежем 712133,00грн., за штрафними санкціями 712133,00грн..
03.11.2009 року відповідачем було направлено ВАТ "Шляхи Полісся" лист №28293/23-20 від 30.10.2009р., згідно з яким відповідач просить вважати податкові повідомлення-рішення від 23.10.2009р. по податку на прибуток № 0009822320/0, по податку на додану вартість №0009812320/0 недійсними. Відповідно до цього ж листа відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення, які мають бути взяті позивачем до виконання: від 30.10.2009 р. по податку на прибуток підприємств № 0010202320/0 на загальну суму 1536603,00 грн. (в тому числі за основним платежем 789631,00 грн. та штрафними санкціями 746952,00 грн.), по податку на додану вартість № 0010192320/0 на загальну суму 1068200,00 грн. (в тому числі за основним платежем 712133,00 грн. та штрафними санкціями 356067,00 грн.)
Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок відповідача про недотримання позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Суд не погоджується з даними висновками, виходячи з наступного.
Щодо податку на прибуток підприємств.
В пункті 3.1.2 розділу 3 акту перевірки відповідач визнав неправомірним віднесення позивачем до складу валових витрат суми господарських операцій з придбаннятоваро-матеріальних цінностей у ТОВ "Торгова фірма "Фінком і К" в розмірі 3497643 грн.. За твердженнями відповідача, правочин між позивачем та ТОВ "Торгова фірма "Фінком і К" суперечить п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1,5 ст. 203 ЦК України і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Аналогічне твердження викладене в пункті 3.1.2 розділу 3 акту перевірки стосовно взаємовідносин позивача з ПП "Дортехкомплект" щодо віднесеня до валових витрат 63020 грн . при придбанні деталей у квітні 2009 р..
Таким чином, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР), в результаті чого останнім:
занижено податок на прибуток всього у сумі 851 903,00 грн.;
завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (збитки) в розмірі 651 066,00 грн.
З такими висновками відповідача суд не погоджується.
Так, за перевіряємий період позивач на підставі усної домовленості з ТОВ "Торгова фірма "Фінком і К" придбав у останнього продукцію (товарно - матеріальні цінності) на суму 3492373,00 грн..
Відповідач в акті перевірки стверджує про порушення позивачем п.п. 1, 2 ст. 215; п.п. 1, 5 ст. 203; ч. 1 ст. 207; ч. 1 ст. 208; ст. ст. 215-216; ч. 2 ст. 228 ЦК України і як наслідок визначає правочин (придбання продукції) недійсним (нікчемним).
Однак, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Стаття 215 ЦК України визначає підставу недійсності правочину, а саме: недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Пункти 1, 5 ст. 203 ЦК України встановлюють такі вимоги, які необхідно дотримуватись при вчинені правочинів: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну бо припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж (глава 54) не встановлена обов'язкова письмова форма щодо укладення договорів купівлі-продажу продукції. Водночас, ст. 208 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Крім того, ст. 215 ЦК України містить загальні правила про недійсні правочини, при цьому поділяє їх на 2 види: нікчемні та оспорюванні. Зокрема, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюванний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну дію.
Позивач у відповідності до чинного законодавства уклав усну угоду на придбання продукції з метою подальшого використання її у своїй господарській діяльності, а саме: для виконання підрядних робіт з будівництва (реконструкції) доріг. Домовленість сторін була виконана повністю. Продукція була передана позивачу, а останнім, як того вимагають ст. ст. 689, 692 ЦК України, прийнята і оплачена. Тобто, для позивача і ТОВ "Торгова фірма "Фінком і К" з моменту досягнення домовленості наступили відповідні правові наслідки, які були реалізовані сторонами.
Отже, твердження відповідачем про недійсність (нікчемність) є безпідставними.
Разом з тим, відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи, не надано рішення суду про визнання правочину недійсним, а також не зазначено норми закону, на підставі якої правочин є нікчемним.
Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" господарська операція пов'язана з рухом активів і не залежить від цивільно-правових підстав такого руху. Тобто, податкові наслідки витікають саме з факту господарської операції, а не з укладення цивільно-правової угоди і виникнення договірних відносин (зобов'язань). Отже, дійсність цивільно-правових угод сама по собі не обґрунтовує правильність відображення в податковому обліку господарських операцій, проведених на підставі угод.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону до валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Оскільки правила ведення податкового обліку з податку на прибуток законодавством окремо не визначені, до уваги береться загальна вимога відповідності податкового обліку - бухгалтерському, ведення якого передбачає обов'язкову наявність первинних документів, що підтверджують ту чи іншу господарську операцію.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція- це факт підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Підтвердженням факту отримання позивачем продукції є належним чином завірені копії видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, що містяться в матеріалах справи.
Таким чином, саме вказані документи підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Торгова фірма "Фінком і К" продукції, яка використовувалась ним в господарській діяльності і оплачена вартість якої складає валові витрати підприємства.
Зокрема, позивач використовував отриману продукцію для здійснення господарської діяльності, а саме: за перевіряємий період виконував підрядні роботи по будівництву й реконструкції доріг на автодороги Київ-Ковель-Яготин на ділянці км 191,4-км 196,4 КПП Майдан Копищанський-Олевськ-Котлярка км 90+215+525 (договір № 368-1 від 01.09.2008р.); будівництво полігону побутових відходів в місті Новограді-Волинському (договір № 9 від 12.12.2008 р.); поточний ремонт м'якого покриття на окраїнах м. Новоград - Волинський (договір № 95-Т від 02.10.2008 р.); будівництво автомобільної дороги (Мар"янівка-Рокитне) (договір від 12.2008 р.) та інші. Фінансування зазначених робіт проводилось замовниками, які відповідно до законодавства є розпорядниками бюджетних коштів (Служба автомобільних робіт Житомирської, Рівненської, Івано-Франківської областей, управління ЖКГ і КВ Новоград-Волинської міської ради; держуправління охорони навколишнього природного середовища в житомирській області). Продукція, яка закуповувалась у ТОВ "Торгова фірма "Фінком і К" використовувалась для реалізації державних замовлень. Підтвердженням факту виконання робіт та прийняття їх замовниками є підписані сторонами акти приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3). Підписання зазначених документів замовниками свідчить про дійсність закупівель з боку позивача, а також факт виконання останнім робіт.
Таким чином, позивачем відповідно до Закону України "Про податкування прибутку підприємств" правомірно віднесено суму вартості отриманої продукції до складу валових витрат.
Крім того, за перевіряємий період позивач на підставі усної домовленості з ПП "Дортехкомплект" придбав у останнього деталі для асфальтно-бетонного заводу (АБЗ) на суму 63 020,00 грн. Підтвердженням фактичного отримання (купівлі) деталей є видаткова накладна.
Відповідач в акті перевірки стверджує про порушення позивачем п.п. 1, 2 ст. 215; п. п. 1, 5 ст. 203; ч. 1 ст. 207; ч. 1 ст. 208; ст. ст. 215-216; ч. 2 ст. 228 ЦК України і як наслідок визначає правочин (придбання продукції) недійсним (нікчемним).
Однак, враховуючи безпідставність твердження відповідача про нікчемність угод, суд вважає висновок про непідтвердження валових витрат в цій частині безпідставним.
Також, як на підставу непідтвердження валових витрат в сумі 63020,00 грн. відповідач посилається на результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з ПДВ акт № 156/15-322/32451048 від 28.07.09 р., щодо достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з січня по травень 2009 р. по ПП "Дортехкомплект", яким встановлено порушення останнім п. 1.7. ст. 1; п.п. 7.2.6. п. 7.2; п п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Однак, суд вважає неправомірним посилання відповідача на акт перевірки контрагента, оскільки відповідальність за порушення податкового законодавства має нести та особа, яка безпосередньо порушила норми Закону.
Разом з тим, порушення позивачем п. 1.7. ст. 1; п.п. 7.2.6. п. 7.2; п п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" актом перевірки не встановлено.
Щодо податку на додану вартість.
Згідно акту перевірки в порушення п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, 208, ст. 215, ст. 216 та ч. 2 ст. 228 ЦК України позивачем занижено суму до сплати ПДВ в розмірі 712 133,00 грн., оскільки останнім безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціям проведеним на підставі господарських операцій по придбанню продукції в ТОВ "Торгова фірма "Фінком і К" та ПП "Дортехкомплект".
Суд не погоджується з даними висновками, виходячи з наступного.
Віддповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4. ст. 4 закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею Закону, протягом такого звітного періоду.
Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Тобто, право на податковий кредит існує за податковою накладною, яка надається продавцем товарів (робіт, послуг).
Таким чином, враховуючи висновок про безпідставність доводів відповідача про нікчемність угод з ТОВ "Торгова фірма "Фінком і К" та ПП "Дортехкомплект", суд вважає, що позивач не порушував пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та не завищував суму податкового кредиту.
Також, таке право підприємства на податковий кредит підтверджено належно оформленими податковими накладними.
Крім того, факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди у вигляді валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Однак, таких доказів суду відповідачем надано не було і вказані факти не доведені.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.10.2009 року прийняті з порушенням норм чинного законодавства є протиправними та підлягають скасуванню.
Однак, враховуючи, що дані податкові повідмлення-рішення були відкликані відповідачем та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення № 0010202320/0 від 30.10.2009 р. та № 0010192320/0 від 30.10.2009 р., суд, відповідно до приписів ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав позивача виходить за межі позовних вимог, вважає, що скасуванню підлягають саме зазначені рішення відповідача.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 6 грн.80 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 822 від 04.11.2009 р..
Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Новоград - Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення № 0010202320/0 від 30.10.2009 р. та № 0010192320/0 від 30.10.2009 р..
Відшкодувати Відкритому акціонерному товариству "Шляхи Полісся" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 6 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 24 листопада 2010 р.