справа № 2а-8823/09/0670
категорія 2.11.1
12 жовтня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В. ,
при секретарі - Господарчук І.В.,
за участю представників позивача, представників відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Житомирському районі
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Житомирському районі від 25.03.2009 р. № 001225/2 , яким йому нараховано податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 7003,50 грн., з яких 4669 грн. основного платежу та 2334,50 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 25.03.2009 р. № 000364/17/2, яким визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 2511 грн., з яких 1674 грн. основного платежу та 837 грн. штрафних санкцій. Свої вимоги мотивує тим, що ним правомірно сформовано податковий кредит на підставі отриманих податкових накладних, а всі понесені ним витрати на придбання товаро-матеріальних цінностей пов"язані з його господарською діяльністю. Вважає, що висновки податкового органу зроблені без урахування фактичних обставин справи, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з вищевикладених підстав. Просять позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив. Вказав, що проведеною перевіркою ПП ОСОБА_1 встановлено, що в порушення вимог пп..7.4.1 п.7.4, пп..7.2.1, пп..7.2.6, п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем до складу податкового кредиту включений податок на додану вартість по придбаних товарах, які не використовувались в його господарській діяльності, в операціях, які не є об"єктом оподаткування. Крім того, встановлено, що підприємцем до складу податкового кредиту включено 1568,00 грн. податку на додану вартість із 9406,80 грн. кредиторської заборгованості останнього за отримані від Приватного підприємства "Вінінтерлюкс", державну реєстрацію якого скасовано рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.03.2007 р. та анульовано реєстрацію свідоцтва платника податку на додану вартість згідно акту ДПІ в м.Вінниці № 154/15 від 19.03.2007 р.. Просить в позові відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією в Житомирському районі проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.03.2006 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої складено акт № 1557 від 25.22.2008 р. (далі-акт перевірки).
На підставі акту перевірки ДПІ в Житомирському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 001225/17-0 від 01.12.2008 р., яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 7003,50 грн., з яких 4669 грн. основного платежу та 2334,50 грн. штрафних санкцій.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПІ в Житомирському районі та ДПА в Житомирській області. Рішенням від 25.03.2009 р. № 5694/М-С/25-009 ДПА В Житомирській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в Житомирському районі, яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 7003,50 грн., та збільшила суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість на 2511 грн., з яких 1674 грн. основного платежу та 837 грн. штрафних санкцій.
За наслідками апеляційного оскарження ДПІ в Житомирському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2009 р. № 001225/2 , яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 7003,50 грн., з яких 4669 грн. основного платежу та 2334,50 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 25.03.2009 р. № 000364/17/2, яким визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 2511 грн., з яких 1674 грн. основного платежу та 837 грн. штрафних санкцій.
Як вбачається з акту перевірки ПП ОСОБА_1 на порушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту включений податок на додану вартість в сумі 3101 грн. по придбаних матеріалах для ремонту приміщення за адресою АДРЕСА_1 яке належить гр.ОСОБА_1 на праві приватної власності, що не пов"язано з її господарською діяльністю. Також, до складу податкового кредиту віднесено 1568 грн. податку на додану вартість із 9406,80 грн. кредиторської заборгованості за отримані товари від ПП "Вінінтерлюкс", яка утворилася станом на 25.11.2008 р. у зв"язку із припиненням останнього рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.03.2007 р. та анульованням свідоцтва платника податку на додану вартість згідно акту ДПІ в м.Вінниці № 154/15 від 19.03.2007 р..
За наслідками повторного розгляду скарги позивача збільшено нарахований податок на додану вартість в сумі 1674 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 837 грн. по декларації від 01.11.2006 р. № 186, отриманої від ПП "Вінінтерлюкс".
З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, господарська діяльність ПП ОСОБА_1 полягає у здійсненні гуртово-роздрібної торгівлі промисловими товарами (автозапчастинами) та ремонті автозапчастин. Для здійснення господарської діяльності нею використовується власне складське приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1. В липні 2006 р. приватним підприємцем прийнято рішення про побудову критого майданчика за вказаною адресою для покращення якості обслуговування та розширення асортименту послуг з ремонту вантажних автомобілів. Для виконання даних робіт позивачем придбані необхідні матеріали та виготовлено технічну документацію. Суми ПДВ по накладних за отримані товари та послуги ним було включено до складу податкового кредиту, частину з яких визнано податковим органом, а частину безпідставно не взято до уваги.
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, враховуючи, що послуги Комунального підприємства "Житомирське БТІ" по виготовленю технічної документації та матеріали для будівництва і обладнання критого майданчика позивачем були придбані для покращення умов виробництва, суд вважає, що дані витрати безпосередньо пов"язані з його господарською діяльністю. Крім того, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на придбання холодильника, також відносяться до його господарської діяльності, оскільки дане обладнання було придбане ним для покращення трудових умов найманих працівників. Всі суми ПДВ підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, що не заперечується відповідачем, тобто позивачем правомірно віднесені дані суми до податкового кредиту.
Щодо взаємовідносин з ПП "Вінінтерлюкс" суд зазначає наступне.
З акту перевірки вбачається, що ПП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту 5148 грн. податку на додану вартість включено вартість отриманих від ПП "Вінінтерлюкс" автозапчастин на загальну суму 25739 грн. по податковій накладній від 01.11.2006 р. № 186. На думку відповідача, дана податкова накладна оформлена з порушенням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: згідно реєстраційних даних ПП "Вінінтерлюкс" знаходиться за іншою адресою, невірно вказаний номер свідоцтва платника ПДВ та не вказано прізвище відповідальної особи, яка склала накладну. Крім того, рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.03.2007 р. припинено діяльність вказаного підприємства та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість згідно акту ДПІ в м.Вінниці № 154/15 від 19.03.2007 р.. Тому, ПП ОСОБА_1 не мала права включати до складу податкового креду вказані суми.
Суд не погоджується з даним висновком відповідача з наступних підстав.
Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено обов'язковий перелік реквізитів, що має містити податкова накладна, а саме порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст.7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
З наданої позивачем для підтвердження податкового кредиту та приєднаної до справи податкової накладної № 186 від 01.11.2006 р. встановлено, що у ній були зазначені усі реквізити, передбачені вимогами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Крім того, зважаючи на те, що податковою інспекцією не заперечується факт здійснення позивачем господарських операцій з тією особою, яка видала згадану в акті перевірки податкову накладну, суд вважає, що наявна у позивача податкова накладна у повній мірі виконує функції, покладені на неї Законом України "Про податок на додану вартість", оскільки з її змісту можливо ідентифікувати учасників господарської операції, визначити їх податкові номери, з'ясувати ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, а також загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Тобто, ця податкова накладна підтверджує фактичність здійснення господарських операцій. Недоліки, на які посилається відповідач, не роблять вказаний звітний документ недійсними та не можуть свідчити про її неналежність та недопустимість як підстави для формування податкового кредиту, а тому суд вважає, що позивачем правомірно віднесено згадану суму до складу податкового кредиту.
Безпідставним є посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", так як вказана норма стосується продавця, а не покупця. Крім того, станом на 01.11.2006 р., тобто на дату виписки податкової накладної, ПП "Вінінтерлюкс" мав статус платника податку на додану вартість. Також, на запит суду ДПІ в м.Вінниці листом від 24.06.2010 р., які міститься в матеріалах справи, підтвердила, що ПП "Вінінтерлюкс" перебуває на обліку в даному податковому органі та є платником податку на додану вартість.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом протиправно прийняті рішення про визначення позивачу суми податкового зобов"язання з ПДВ на суму 4669 грн. та 1674 і застосовані штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 2334,50 грн та 837 грн. відповідно, а тому скасовує податкові повідомлення-рішення №001225/2 від 25.03.2009 р. та № 000364/17/2 від 25.03.2009 р..
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Позивач має право на відшкодування з Державного бюджету України 6грн. 80 коп. понесених судових витрат, що підтверджується платіжним дорученням № 723 від 22.12.2009 р..
Керуючись ст.ст.86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 25.03.2009 р. № 001225/2 та від 25.03.2009 р. № 000364/17/2.
Відшкодувати ОСОБА_1 з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 6 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 15 жовтня 2010 р.