справа № 2а-7473/09/0670
категорія 2.11.3
24 вересня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В. ,
при секретарі - Господарчук І.В., Новицькому Є.А.,
за участю представниківа позивача, представників відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства "Еней"
до Державна податкова інспекція у Романівському районі
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-
встановив:
Дочірнє підприємство "Еней" звернулося до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інсекції в Романівському районі № 0000412301/0 від 14.10.2009 р. в частині нарахованого податку на прибуток в сумі 196 828,25грн. та штрафних санкцій в сумі 98 414,62грн.. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що в період з 10.08.2009 р.по 21.09.2009 р. ДПІ в Романівському районі проведена планова виїздна документальна перевірка ДП "Еней" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2009 р.. За результатами проведеної перевірки складено акт №586/23130077313 від 28.09.2009 р. згідно якого ДП "Еней" порушено п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4; п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5; п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та зроблено висновок про необгрунтоване завищення валових витрат на суму 797 313,00 грн.. На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412301/0 від 14.10.2009р. про визначення позивачу податкових зобов"язань зі сплати податку на прибуток підприємств за основним платежем 197057,00грн. та штрафних санкцій в сумі 98529,00грн.. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки воно не грунтується на конкретній нормі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Перевірка підприємства проведена з порушеннями вимог "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р.. Крім того, вказав, що понесені валові витрати пов"язані з господарською діяльністю підприємства.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили його задоволити.
Представники відповідача проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні. Вказали, за результатами проведеної перевірки на ДП "Еней" встановлено порушення п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4; п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5; п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого відбулося завищення валових витрат на суму 797 313,00грн. за перевіряємий період та занижено податок на прибуток в сумі 197 057,00 грн.. Відповідач вважає, що завищення валових витрат відбулося внаслідок необгрунтованого віднесення позивачем до складу валових витрат фактичних витрат підприємства на закупівлю послуг та робіт, які не мають відношення до господарської діяльності підприємства, а тому у відповідності до закону не можуть бути віднесені до складу валових витрат та брати участь у зменшенні оподатковуваного валового доходу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У відповідності до п.2 ст.71 КАС Уукраїни в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо той заперечує проти заявленого позову.
Судом встановлено, що працівниками ДПІ в Романівському районі з 10.08.2009 р. по 21.09.2009 р. проведено виїздну планову документальну перевірки ДП "Еней" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2009 р.. За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки №586/23130077313 від 28.09.2009 р. (далі-акт перевірки), згідно якого встановлено порушення позивачем п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4; п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5; п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого за перевіряємий період допущено завищення валових витрат на суму 797 313,00грн. та занижено податок на прибуток в сумі 197 057,00 грн., з яких 196 828,00 грн. за допущені порушення при формуванні валових витрат.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ в Романівському районі, у відповідності до незазначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні підпункту пункту 4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" винесло рішення про донарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 197057,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 98 529,00грн.
Разом з тим, підпунктом 4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на який послався відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення, встановлено вичерпний перелік випадків, коли суб"єкт владних повноважень має право самостійно визначити платнику податків суму податкового зобов'язання шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення, а саме у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Як вбачається з податкового повідомлення-рішення № 0000412301/0 від 14.10.2009 р. , в ньому, всупереч Закону, відсутнє належне посилання на конкретний один із чотирьох підпунктів (а, б, в, г) п.п.4.2.2 ст.4 Закону, як на правову підставу прийняття відповідачем відповідного податкового повідомлення-рішення. Тобто, на момент його прийняття, рішення не грунтувалось на нормі матеріального права, як того вимагає закон.
Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р., відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні", затверджено "Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (далі-Порядок).
У відповідності до п.1.7. Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно п.2.3.2. Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно відібрати письмові пояснення посадових осіб підприємства, а факти відмови в наданні пояснень, якщо такі мали місце - слід відобразити в акті перевірки.
Всупереч затвердженому Порядку, виявлені порушення викладені в акті перевірки нечітко та не в повній мірі, без посиланння на первинні бухгалтерські чи інші документи. Відносно виявлених фактів порушень письмові пояснення від посадових осіб підприємства не відбиралися, в акті перевірки також відсутні належні посилання на відмову посадових осіб від дачі пояснень по встановлених фактах порушень закону, якщо такі факти мали місце, що також свідчить про неповноту та необ"єктивність проведеної перевірки.
З матеріалів справи та наданих позивачем доказів вбачається, що ДП "Еней" протягом перевіряємого періоду замовляло та отримувало різні види послуги, в т.ч. страхові, інформаційно-консультаційні, маркетингові, юридичі, згідно укладених господарських договорів на загальну суму 797 313,00грн, що відображено на стор.4 та 5 акта перевірки. Факти укладення даних договорів із зазначеними в акті контрагентами та понесення згідно них підприємством грошових витрат податковим органом під сумнів не ставиться, позивачем визнається, а тому у відповідності до п.3 ст.72 КАСУ додаткового доведення не потребують.
Однак, відповідачем зазначено, що ДП "Еней" в порушення п.4.1.2 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищено валові витрати, пов'язані з маркетинговими, інформаційно-консультативними, юридичними та іншими послугами, отриманими від ПП "Рекламна агенція "Симон-СПВ", ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3, на суму 787313 грн..
Однак, суд не погоджується з таким висновком відповідача з наступних підстав.
Правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб"єктів господарювання різних форм власності, відповідно до Конституції України встановлює Господарський кодекс України.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Статтею 67 ГК України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Зокрема, виходячи з визначення терміну „маркетинг", вказаному в Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1 - інновація "Обстеженню технологічних інновацій промислового підприємства", затвердженої Наказом Держкомстату України № 382 від 28.11.2005 р., можна зробити висновок, що маркетинг проводиться з метою вдосконалення збуту продукції на ринку.
Відповідно до п.8 ст.19 ГК України усі суб"єкти господарювання зобов"язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.
Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно ст.1 вказаного Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - бухгалтерський облік є обов"язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.1 зазначеного Закону - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно п.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов"язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ст.1 вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов"язань, власному капіталі підприємства.
Крім того, відповідно до вимог пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обов"язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Таким чином, бухгалтерський облік є обов"язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві і на даних якого грунтується податкова звітність. Крім того, бухгалтерський облік ведеться на підприємстві лише на підставі первинних документів, що містять обов"язкові реквізити та фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов"язкові реквізити.
Надання маркетингових, інформаційних, консультативних та інших послуг з просування товару (продукції) не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв або обмежував таку діяльність.
Як встановлено судом, підприємством укладені договори про надання маркетингових, страхових, інформаційно-консультативни, юридичних та інших послуг. Послуги, передбачені договорами, пов"язані з продажем та придбанням продукції (сировини) позивача, та стосуються продукції (товару), виробництво та постачання якого є його господарською діяльністю, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.
Так, згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Пункт 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових витрат, в якому витрати позивача, відсутні. Крім того, п.5.11 ст. 5 вказаного Закону не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.
З матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавались позивачу, стосувалися товарів, виробництво, поставка (продаж) яких є господарською діяльністю підприємства. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності підприємства, зокрема придбання сировини для виробництва, з продажу виготовленої продукції та були направлені на отримання доходу. Крім того, вказані послуги мали регулюляний характер.
Також необхідно зазначити, що висновок щодо права позивача на віднесення до складу валових витрат вартості вказаних послуг зроблений також в листі ДПА України від 08.04.2008 р. № 3146/6/15-016.
Відповідно до п. 4.4.1. ст.4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до підпункту г) п. 4.4.2 ст.4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.
Відповідачем також безпідставно зазначено, що в актах виконаних робіт не конкретизовано які саме послуги надавались, тобто акти виконаних робіт не містять інформацію про фактично понесені витрати на виконання вказаних послуг. Однак, наявні в матеріалах справи документи, а саме: договори, акти робіт, звіти, рахунки, відповідають вищевикладеним вимогам первинних бухгалтерських документів, та підтверджують понесені позивачем витрати.
Крім того, понесені ДП "Еней" витрати по придбанню послуг включають в себе суми ПДВ і у відповідності до ст.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" вони включаються до податкового кредиту.
Як встановлено судом ці витрати були включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені у відповідних податкових деклараціях. Правомірність такого віднесення податковий орган визнав і ця обставина стверджується актом перевірки, а саме абз.4 арк.21; абз.5, 6 арк.24; абз4 арк.26, та не заперечувалася представниками відповідача в судовому засіданні. Тому, в розумінні п.7.4.4 ст.7.4 Закону про ПДВ придбані позивачем послуги, які були включені до складу податкового кредиту та відносно яких актом перевірки не заперечується правомірність їх включення до податкового кредиту, свідчить що податковий орган визнав факт придбання вище вказаних послуг та їх використання саме у власній господарській діяльності ДП "Еней",а отже й обгрунтованість та законність їх віднесення до складу валових витрат.
З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що дані послуги безпосередньо стосувалися предмету статутної діяльності підприємства та були безпосередньо пов"язані із предметом його господарської діяльності - виробництвом та реалізацією молочної продукції, і у відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ДП "Еней" обгрунтовано та законно віднесло їхню вартість на валові витрати.
Таким чином, відповідачем безпідставно зроблено висновок про те, що такі послуги неправомірно віднесені до валових витрат, а відтак підприємством занижено податок на прибуток підприємств по таким операціям.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0000412301/0 від 14.10.2009р. про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток в сумі 196828,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 98414,62,00 грн., підлягають задоволенню, а зазначене рішення скасуванню в цій частині.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 1432/з20 від 27.10.2009 р..
Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекцієї у Романівському районі №0000412301/0 від 14.10.2009р. в частині нарахованого Дочірньому підприємству "Еней" податку на прибуток в сумі 196828,25 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 98414,62 грн..
Відшкодувати Дочірньому підприємству "Еней" з Держаного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 24 вересня 2010 р.