справа № 2а-6802/09/0670
категорія 2.11.1
31 травня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В.,
при секретарі - Новицькому Є.А., Господарчук І.В.,
за участю позивача, представника позивача, представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Баранівському районі
про визнання недійсними податкових повідомлень- рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог), в якому зазначає, що на підставі акту № 22/17/НОМЕР_1 від 17.04.2009 року "Про результати виїзної планової документальної перевірки підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року" Державною податковою інспекцією в Баранівському районі винесені податкові повідомлення - рішення № 0001060017/0 від 29.04.2009 року, яким визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 350749,5 грн., № 0001070017/0 від 29.04.2009 року, якими йому було визначено розмір податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 10824,44 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001080017/0 від 29.04.2000 р., яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 680 грн.. В зв'язку з апеляційним оскарженням вказаних рішень, податковим органом його скарги залишились без задоволення та винесені нові податкові повідомлення - рішення № 0001060017/1 від 16.07.2009 р., № 0001060017/2 від 18.09.2009 р., якими сума податкового зобов"язання з податку на додану вартість залишена без змін. Крім того, прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001070017/1 від 16.07.2009 р. , № 0001070017/2 від 18.09.2009 р., якими податкове зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб залишено без змін, а також прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004480017/2 від18.09.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 36882,91 грн.. Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001080017/1 від 16.07.2009 р. та № 0001080017/2 від 18.09.2009 р., яким застосована штрафна (фінансова) санкція зі збору за забруднення навколишнього природного середовища залишена без змін в сумі 680 грн..
Вказує, що перебуваючи на спрощеній системі оподаткування в період, який перевірявся, отримав доходи понад 500 тис.грн., тобто перевищив гранично допустимий обсяг виручки на рік встановлений Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", у зв'язку з чим відповідачем сума перевищення була оподатковувана у порядку, встановленому нормами Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Вважає, що рішення № 0001070017/0 від 29.04.2009 р., № 0001070017/1 від 16.07.2009 р. , № 0001070017/2 від 18.09.2009 р., № 0004480017/2 від18.09.2009 р. є безпідставними, мотивуючи тим, що вказане перевищення доходу відбулося в період його перебування на єдиному податку, який був сплачений за цей період, і, на думку позивача, вищевказаним Указом Президента України не передбачено обов'язок підприємця сплачувати податок з доходів з фізичних осіб на суму перевищення граничного обсягу виручки понад 500 тис. грн. Щодо рішень № 0001060017/0 від 29.04.2009 р., 0001060017/1 від 16.07.2009 р., № 0001060017/2 від 18.09.2009 р. вважає їх безпідставними, оскільки застосовував спрощену систему оподаткування та не повинен був реєструватися платником податку на додану вартість. З рішеннями № 0001080017/0 від 29.04.2000 р., № 0001080017/1 від 16.07.2009 р. та № 0001080017/2 від 18.09.2009 р. не погоджується, оскільки розмір застосованої штрафної санкції не відповідає розміру санкції, передбаченої Законом України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Тому просить визнати вказані рішення протиправними та їх скасувати.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених в позові і просять його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву. Просять в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі направлення від 23.03.2009 року № 32 працівниками Державної податкової інспекції в Барановському районі була проведена планова документальна перевірка приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, про що був складений акт № 22/17/НОМЕР_1 від 17.04.2009 року (далі - акт перевірки).
На підставі вказаного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001060017/0 від 29.04.2009 року, яким визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 350749,5 грн., № 0001070017/0 від 29.04.2009 року, якими йому було визначено розмір податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 10824,44 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001080017/0 від 29.04.2000 р., яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 680 грн.. За наслідками апеляційного оскарженням вказаних рішень, податковим органом його скарги залишились без задоволення та винесені нові податкові повідомлення - рішення № 0001060017/1 від 16.07.2009 р., № 0001060017/2 від 18.09.2009 р., якими сума податкового зобов"язання з податку на додану вартість залишена без змін. Крім того, прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001070017/1 від 16.07.2009 р. , № 0001070017/2 від 18.09.2009 р., якими податкове зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб залишено без змін, а також прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004480017/2 від18.09.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 36882,91 грн.. Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001080017/1 від 16.07.2009 р. та № 0001080017/2 від 18.09.2009 р., яким застосована штрафна (фінансова) санкція зі збору за забруднення навколишнього природного середовища залишена без змін в сумі 680 грн..
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію № 450460 позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Відповідно до поданих до ДПІ в Барановському районі заяв позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., з 01.04.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 01.04.2008 р. по 01.10.2008 р. та сплачував єдиний податок. За період з 01.01.2007 р. по 31.03.2007 р., з 01.01.2008 р. по 31.03.2008 р. та з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. перебував на загальній системі оподаткування.
В акті перевірки зазначено, що СПД-ФО ОСОБА_1 в порушення вимог статтей 1,5 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" при перевищенні виручки понад 500 тис. грн. в 4 кварталі 2006 р. та у відповідні періоди 2007 -2008 рр., перебуваючи на спрощеній сстемі оподаткування, самостійно не включив до оподатковуваного доходу суму перевищення, тому по результатам перевірки із врахуванням витрат підприємця встановлено заниження оподатковуваного доходу за перевіряємий період в сумі 72162,96 грн., в т.ч. за 2007 р. - 28371,37 грн., за 2008 р. - 43791,59 грн., чим порушено вимоги статтей 13,14 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". Внаслідок даного порушення, з урахуванням ставки податку, визначеної ст..7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" , позивачу нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 10824,44 грн..
З листа Державної податкової адміністрації України в Житомирській області від 18.09.2009 р. № 17524/Р-С/25-009 вбачається, що під час розгляду повторної скарги позивача встановлено, помилку при визначенні податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб та збільшено нарахований податок в сумі 36882,91 грн..
Суд вважає висновок відповідача щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб помилковим з наступних підстав.
Згідно з пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
До спеціального законодавства належить, зокрема, спеціальна (спрощена) система оподаткування обліку і звітності, порядок провадження якої здійснюється фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за правилами, встановленими Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 р. (в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 №746).
Відповідно до положень ст.1 вказаного Указу, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг,) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Частиною 1 ст. 5 Указу передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Згідно із ст. 6 Указу, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.
Пунктом 5 постановою Кабінету Міністрів України №507 від 16.03.2000 року "Про роз'яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 р. №727" також роз'яснено, що на суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. №13 "Про прибутковий податок з громадян".
За таких обставин, коли перевищення обсягу виручки від реалізації продукції було допущено позивачем, тобто коли останній знаходився на спрощеній системі оподаткування і був платником єдиного податку, суд вважає, що така сума перевищення не повинна включатися до загального сукупного оподатковуваного доходу.
Враховуючи те, що Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 р. та постановою Кабінету Міністрів України № 507 від 16.03.2000 року "Про роз'яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 р. №727" не визначено механізму оподаткування суми перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) отриманого платником єдиного податку та не встановлена інша відповідальність крім, як перейти на загальну систему оподаткування, тому на даний час це питання є спірним.
Також в акті перевірки, в податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що позивачем допущено порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", який регулює підприємницьку діяльність фізичних осіб, що перебувають саме на загальному порядку оподаткування, а не на спрощеній системі оподаткування, як в даному випадку перебував позивач. Вказані дві системи оподаткування регулюються різними нормами права та відповідно одна норма не може регулювати інший вид оподаткування. До того ж ні зазначеним Указом ні іншими нормативними актами не встановлено, що у разі перевищення граничного обсягу виручки від реалізації товарів, робіт /послуг/, такі суми підлягають оподаткуванню за правилами встановленими статтею 13 розділу ІУ вказаного Декрету.
Згідно пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином, в даному випадку має місце конфлікт інтересів, і відповідно до пп. 4.4.1 вказаного Закону, рішення повинно бути прийняте на користь платника податків, тому суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ., № 0001070017/0 від 29.04.2009 р., № 0001070017/1 від 16.07.2009 р. , № 0001070017/2 від 18.09.2009 р., № 0004480017/2 від18.09.2009 р., винесені ДПІ в Барановському районі з порушення вимог закону, є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо нарахування позивачу зобов"язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, суд вважає їх правомірним виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач займався підприємницькою діяльністю, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р..
У ході проведення перевірки встановлено, що позивач, перевищивши обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за установленою ст..1 Указу Президента № 727/98 від 03.07.1998 р., не зареєструватися платником податку на додану вартість.
Зокрема, Указом № 727/98 запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб"єктів малого підприємництва, п.1 ст.1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн.. Окрім зазначеного Указу, положення про умови та порядок набуття права на здійснення підприємницької діяльності за такою системою оподаткування містяться в Закону України "Про податок на додану вартість" № 168\97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами і доповненнями) (далі-Закон про ПДВ).
Відповідно до пп.. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Водночас підставою для перереєстрації платника єдиного податку платником податків є також обсяг його виручки від реалізації продукції (виконання робіт, послуг).
Згідно з положеннями ч.4 ст.1 Указу № 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб"єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Статтею 5 Указу встановлено, що що у разі порушення вимог, встановлених ст..1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування.
З огляду на викладене вбачається, що позивач, отримавши в 4 кварталі 2006 р. обсяг виручки, яка перевищує дозволений Указом № 727\98 , а саме 500 тис.грн., повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість у 2007 р. протягом 20 календарних днів.
Зокрема, відповідно до п 9.4 ст.9 Закону про ПДВ, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію платником ПДВ протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно було визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення-рішення № 0001060017/0 від 29.04.2009 р., № 0001060017/1 від 16.07.2009 р., № 0001060017/2 від 18.09.2009 р. не підлягають скасуванню.
Щодо нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при списанні пального на пересувні джерела забруднення (автомобіль) у 1-2 кварталах 2007 р. позивачем не подано до ДПІ в Барановському районі розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища по фактичних обсягах викидів використаного пального, що призвело до заниження збору в сумі 8 грн.63 коп., в тому числі за 1 квартал 2007 р. в сумі 5 грн.49 коп., за 2 квартал 2007 р. в сумі 3 грн.14 коп..
За 3 квартал 2007 р. СПД-ФО ОСОБА_1 подав до податкового органу розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища, з врахуванням фактичних обсягів викидів використаного пального з початку 2007 р., внаслідок чого за 3 квартал 2007 р. завищено збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 8 грн.63 коп.. У з зв"язку самостійним виправленням помилки, штраф в розмірі 5 відсотків від суми заниження зобов"язання, передбачених п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. не нараховувався.
Відповідно до пп.. 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Пунктом 17.1.2 даного Закону визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, штрафні (фінансові) в розмірі 680 грн. за неподання у 1-2 кварталах 2007 р. розрахуноку збору за забруднення навколишнього природного середовища до позивача застосовано правомірно, тому податкові повідомлення-рішення № 0001080017/0 від 29.04.2009 р., № 0001080017/1 від 16.07.2009 р. та № 0001080017/2 від 18.09.2009 р. скасуванню не підлягають .
Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного суду України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету. Якщо позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Позивачем при звернені до суду з позовом сплачено судовий збір в сумі 34 грн., що підтверджується платіжним дорученям № 91 від 30.09.2009 р.. Оскільки позов задоволено частково, тому судовий збір підлягає відшкодуванню на кристь позивача в сумі 13 грн. 60 коп., тобто відповідно до частини задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 94,158-162 Кодексу адміністративного судочиства України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Баранівському районі № 0001070017/0 від 29.04.2009 р., № 0001070017/1 від 16.07.2009 р., № 0001070017/2 від 18.09.2009 р., № 0004480017/2 від 18.09.2009 р..
Відшкодувати ОСОБА_1 з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 13 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 04 червня 2010 р.