Справа № 496/6937/25
Провадження № 2/496/216/26
16 лютого 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Рябової А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: індекс 02090, Київська область, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, оф. 310а, до
відповідачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
вимоги позивача: про стягнення заборгованості,
представник позивача - повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явився, але в прохальній частині позовної заяви, зокрема, зазначив про можливість розгляду справи за його відсутності,
відповідачка - повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, -
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.
1. 16.10.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»(далі - позивач та/або ТОВ «ФК «ЕЙС»), в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка та/або позичальник) з вимогами про стягнення суми заборгованості у розмірі 11086,00 гривень за Кредитним договором № 00-9799141 від 28.05.2024 року та понесені позивачем судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
2. Свої вимоги мотивує тим, що 28.05.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 00-9799141 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 99677, який було направлено позичальнику. 28.05.2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів, шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну карту № НОМЕР_2 . 17.12.2024 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого та Реєстру боржників № б/гн від 17.12.2024 року, а також Акту приймання-передачі останньому було відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором. 02.06.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 02/06/25-Е, відповідно до умов якого та Реєстру боржників № б/н від 02.06.2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором на загальну суму 11086,00 гривень. Всупереч умов Договору відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість у розмірі 11086,00 гривень, яка складається з: 5500,00 - заборгованість по кредиту; 5586,00 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість не погашена. У зв'язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.
3. Відповідачка відзив на позов не надала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. До матеріалів позовної заяви представником позивача було долучено клопотання про витребування доказів. (а.с. 8-9)
5. Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в прохальній частині позовної заяви, зокрема, зазначив про можливість розгляду справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи. (а.с. 5)
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 року цивільна справа № 496/6937/25 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 11)
7. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
8. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 30.10.2025 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Окрім того, відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 14-17)
9. Відповідачка, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подала до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленою належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
10. Оскільки відповідачка була належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 Цивільно-процесуального кодексу України - направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке поврнулося на адресу суду з відміткою «адресат відмовився» (а.с. 22), в судове засідання не з'явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.
11. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
12. Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 13.05.2024 року у справі № 755/4829/23, останній зазначив, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відміткою «адресат відмовився» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).
13. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
14. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.
15. Судом встановлено, що 28.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «МАКС КРЕДИТ» з метою отримання фінансових послуг, у зв'язку з чим ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту (ЕС) та підписала Договір кредитної лінії № 00-9799141 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 99677. (ЕС)
16. Сторонами був узгоджений Графік платежів, що є Додатком № 1 до Договору про споживчий кредит № 00-9799141 від 28.05.2024 року. (ЕС)
17. Відповідно до умов Договору кредитної лінії сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 5000,00 гривень. Тип кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування) - 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 23.05.2025 року. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 1,47%. Знижена процентна ставка становить 1%. Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 500,00 гривень.
18. Згідно з копією довідки про ідентифікацію, виданою ТОВ «МАКС КРЕДИТ», акцепт договору позичальником у формі одноразового ідентифікатора - 99677; час відправки ідентифікатора позичальнику - 28.05.2024 13:01:50; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_5. (ЕС)
19. Відповідно до копії довідки від 20.12.2024 року, через платіжний сервіс «Platon» 28.05.2024 року була успішно проведена транзакція № 41689-05655-16724 на суму 5000,00 гривень, маска картки клієнта НОМЕР_3 . (ЕС)
20. Листом від 17.12.2025 року АТ «КБ «ПриватБанк» повідомило суду, що на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 та номер телефону НОМЕР_5 був фінансовим номером телефону за вказаною платіжною карткою, а також знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с. 23)
21. З руху коштів по картці ОСОБА_1 від 17.12.2025 року вбачається, що 28.05.2024 року на її картковий рахунок надійшли кошти в розмірі 5000,00 гривень. (а.с. 24)
22. З детального розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 00-9799141 від 28.05.2024 року вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «МАКС КРЕДИТ» станом на 17.12.2024 року становить 11086,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням; 5586,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 500,00 гривень - заборгованість за нарахованими комісіями. (ЕС)
23. 17.12.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. (ЕС)
24. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» свої зобов'язання за Договором факторингу виконало в повному обсязі, що підтверджується копією платіжної інструкції № 358 від 06.01.2025 року. (ЕС)
25. Відповідно до копії Акту прийому-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 року, від 17.12.2024 року (ЕС) та Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до Договору факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 року, від 17.12.2024 року (ЕС), до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 00-9799141 від 28.05.2024 року в розмірі 11086,00 гривень.
26. 02.06.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 02/06/25-Е, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. (ЕС)
27. ТОВ «ФК «ЕЙС» свої зобов'язання за Договором факторингу виконало в повному обсязі, що підтверджується копією платіжної інструкції № 370 від 30.09.2025 року. (ЕС)
28. Відповідно до копії Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 року, від 02.06.2025 року (ЕС) та Реєстру боржників до Договору факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 року, від 02.06.2025 року (ЕС), до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 00-9799141 від 28.05.2024 року в розмірі 11086,00 гривень.
29. З копії Виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 00-9799141 від 28.05.2024 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 01.10.2025 року (включно) становить 11086,00 гривень, яка включає в себе прострочену заборгованість за сумою кредиту - 5500,00 гривень, прострочену заборгованість за процентами - 5586,00 гривень. (ЕС)
V. Оцінка Суду.
30. В ч. 1 ст. 14 ЦК України закріплено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
31. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
32. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
33. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
34. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов'язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов'язана особа - як боржник.
35. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
36. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
37. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
38. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
39. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
40. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
41. Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
42. Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
43. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
44. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
45. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
46. За змістом ч. 2 ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
47. Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
48. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
49. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
50. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
51. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
52. Обґрунтовуючи право на стягнення заборгованості, позивач надав суду копію Договору кредитної лінії № 00-9799141 від 28.05.2024 року, копію Договору факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 року, копію Договору факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 року та лист АТ «КБ «ПриватБанк» з випискою про рух коштів.
53. З наданих позивачем документів вбачається, що первісним кредитором на картковий рахунок № НОМЕР_2 28.05.2024 року було перераховано 5000,00 гривень.
54. Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Такого висновку 07.06.2023 року дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22).
55. Враховуючи наведене, Суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню в розмірі 10586,00 гривень.
56. Щодо стягнення заборгованості за комісією суд дійшов наступного висновку.
57. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
58. Відповідно до п. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
59. Розрахунково-касове обслуговування та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту, фактично є безоплатною оскільки прямо встановлена ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування».
60. Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язанні з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
61. Також, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 року по справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) викладено позицію: «судом установлено, що умовами кредитного договору від 07.08.2020 року передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за супроводження кредиту, яка складає 2,90 % від суми кредиту. Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена в Графіку платежів. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 1380,79 грн щомісяця. При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). На підставі викладеного, суд зробив висновок, що АТ «Таскомбанк» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Тому позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 24854,22 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає;».
62. Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
63. Також, відповідно до Договору кредитної лінії № 00-9799141 від 28.05.2024 року, комісія була встановлена банком за надання кредиту, тобто комісія є платою за послуги, що супроводжує кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними. Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у Постанові від 19.08.2020 року у справі № 641/11984/15-ц.
64. Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
65. Окрім того, у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Частинами 1, 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № 500958141 від 28.08.2014 року про сплату позичальником на користь банку комісій є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» і п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні ЗУ «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16.10.2011 року до внесення змін на підставі ЗУ «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року».
66. Окрім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, суд зауважує, що ВП ВС констатувала, що позовні вимоги про визнання недійсними положень пунктів 1.4 та 6 кредитного договору не підлягають задоволенню саме у зв'язку з обранням неналежного способу захисту порушеного права. Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також сформульовані в цій постанові висновки, в порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину Велика Палата ВС зобов'язала ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості позивачки з огляду на нікчемність визначених пунктів договору. Це забезпечить захист інтересу позивача у правовій визначеності.
67. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.
68. У постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).
69. Сам лише бездоказовий факт констатації наявності заборгованості не може слугувати підставою для задоволення позову. Перехід права вимоги та формалізація певного розміру заборгованості у Договорі факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 року та Договорі факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 року, не звільняє позивача від доказування наявності у відповідачки заборгованості та її розміру. Відповідачка не є стороною Договору факторингу, тобто визначений у витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу розмір заборгованості із нею не узгоджувався, її обґрунтованість ним не перевірялося.
70. У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
71. Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах- зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).
72. Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
73. Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
74. Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
75. За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
76. Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
77. Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
78. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
79. Оскільки розмір заборгованості за використаними коштами отриманими в кредит підтверджено не в повній мірі, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
80. Також, відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
81. Частинам 10, 11 ст. 265 ЦПК України кореспондують норми ч.ч. 11, 12 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
82. Правила ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення. Правова мета приписів ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення. Формулювання вказаних норми процесуального права визначають право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
83. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
84. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
85. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року справа № 826/1216/16, від 12.09.2019 року справа № 9901/350/18.
86. Представник позивача надав копію Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року з додатком (ЕС), копію Додаткової угоди № 25771173507 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, від 11.09.2025 року (ЕС) та копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року (ЕС).
87. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
88. Як вбачається з наданих копій документів, позивачу було надано правничої допомоги на 7000,00 гривень. Суд позов позивача задовольнив частково на загальну суму 10586,00 гривень. Відповідно на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6684,30 грн (10586,00 грн (задоволені позовні вимоги) х 100% : 11086,00 грн (заявлені позовні вимоги) = 95,49% (процент задоволених позовних вимог); 7000,00 грн (загальні судові витрати) х 95,49% : 100% = 6684,30 грн).
89. Також, як вбачається з наданої копії платіжної інструкції № 26632 від 13.10.2025 року (а.с. 6), позивач за позовні вимоги, сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, а тому, у зв'язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 2313,15 гривень (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 10586,00 грн. ? 2422,40 грн. ? 11086,00 грн.). При цьому суд враховує роз'яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 79, 50, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: індекс 02090, Київська область, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, оф. 310а, заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-9799141 від 28.05.2024 року у розмірі 10586,00 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6684,30 гривень та судовий збір у розмірі 2313,15 гривень, всього 19583,45 гривні.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, після припинення або скасування в Україні воєнного стану та спливу тридцятиденного строку з дня його припинення (скасування), нараховувати на суму заборгованості інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України з дня набрання рішенням суду законної сили до дня фактичного виконання рішення за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків; розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3 % річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».
5. Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
6. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
8. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
9. Повний текст рішення складено 16.02.2026 року.
Суддя О.П. Портна