Кримінальне провадження № 703/516/26
1-кп/703/342/26
04 березня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
секретар судових засідань ОСОБА_2
за участі
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області кримінальне провадження №12026250350000019, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 січня 2026 року, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, інваліда ІІІ групи, розлученого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, з угодою про визнання винуватості від 23 січня 2026 року,
ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, введений в Україні на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, який неодноразово продовжений, а востаннє Указом Президента України від 22 жовтня 2025 року №793/2025 на строк 90 діб, 02 січня 2026 року близько 13 години 00 хвилин, перебуваючи в магазині «Моя - техніка», що розташований за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, бульвар Бобринського, буд.3, умисно, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, упевнившись, що потерпіла ОСОБА_6 , не бачить, шляхом вільного доступу, з поверхні стелажу, вчинив крадіжку мобільного телефону марки «Iphone 13», що належить ОСОБА_6 , вартість якого, згідно висновку товарознавчої експертизи, становить 15800 гривень 00 копійок.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані судом за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
23 січня 2026 року прокурор Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому, на підставі ст.37 КПК України, надані повноваження процесуального керівника у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026250350000019 від 06 січня 2026 року, та обвинувачений ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , у даному кримінальному провадженні, на підставі ст.468, 469, 470, 472 КПК України, уклали угоду про визнання винуватості, на укладення якої прокурору попередньо надана 23 січня 2026 року письмова згода потерпілою ОСОБА_6 .
Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України, обвинувачений зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення у повному обсязі у судовому провадженні в обсязі підозри.
Крім того, сторони угоди: погодили покарання, яке має бути призначене обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме - позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України; наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені ст.473 КПК України; наслідки невиконання угоди, які визначені у ст.476 КПК України, щодо умисного невиконання угоди про визнання винуватості.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримав, просив її затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за фактичними обставинами, вказаними у обвинувальному акті, просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому покарання, визначене вказаною угодою.
Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.
Потерпіла ОСОБА_6 звернулася із письмовою заявою, в якій не заперечує проти затвердження укладеної між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості.
Суд переконався, що укладення між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості, на що потерпілою надано добровільну згоду, є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань очевидна.
Відповідно до вимог ч.4 ст.474 КПК України, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, а також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Враховуючи вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.5 ст.65 КК України, у випадку затвердження угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно ч.3 ст.75 КК України визначаються виключно судом.
Враховуючи те, що сторони угоди узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням, суд, будучи зобов'язаним прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди, визначає тривалість іспитового строку на власний розсуд.
Підстави для зміни або скасування застосованого під час досудового розслідування кримінального провадження ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 січня 2026 року у справі №703/301/26, 1-кс/703/25/26 щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, до вступу вироку у законну силу, суд не вбачає.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати за проведення експертиз у загальній сумі 3565 гривень 60 копійок відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути з ОСОБА_4 у дохід держави.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.100, 124, п.1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, ст.374, 474, 475 КПК України, ст.65, ч.4 ст.185 КК України, суд
Затвердити у кримінальному провадженні №12026250350000019 від 06 січня 2026 року угоду про визнання винуватості, укладену 23 січня 2026 року між прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , згода на укладення якої надана прокурору потерпілою ОСОБА_6 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 у період іспитового строку наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.
Застосований щодо ОСОБА_4 запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, залишити попередній - особисте зобов'язання.
Стягнути з ОСОБА_4 у дохід держави 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок процесуальних витрат на залучення експерта.
Речові докази:
1). Мобільний телефон марки «Iphone 13» на 128 GB, чорного кольору, - залишити за належністю потерпілій ОСОБА_6 , звільнивши її від зобов'язань за зберігальною розпискою;
2). Диск DVD+R з відеозаписами з приміщення магазину «Моя-техніка» залишити при матеріалах кримінального провадження №12026250350000019 від 06 січня 2026 року.
Роз'яснити засудженому ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Вирок може бути оскаржений потерпілим, обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Головуючий: ОСОБА_1