Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/770/26
Провадження №2/711/1161/26
23 лютого 2026 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суддею встановлено, що заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Так, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Крім того, як зазначено у частинах 4 та 5 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Вивчивши подану позивачем позовну заяву, вбачається, що в ній позивачем зазначені відомості щодо відповідача - ОСОБА_2 , гр-на Ісламської Республіки Пакистан, як такого, що проживає (за останньою відомою) адресою: АДРЕСА_1 .
Між тим, за інформацією Єдиного державного демографічного реєстру та Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, яка отримана судом на виконання вимог ст. 187 ЦПК України, відомості щодо реєстрації місця проживання відповідача в Україні відсутні, зокрема і за вказаною позивачем адресою. Крім того, за даними паспорту ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 , номер паспорта НОМЕР_2 ), вбачається, що цей документ був дійсний до 03 січня 2011 року. Крім того, в ньому зазначено, що особа мала дозвіл на роботу для іноземних громадян, обмежено дозвіл на перебування у Великій Британії, дозвіл на тимчасове проживання НОМЕР_3 .
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (ч. 1 ст. 28 ЦПК України).
Частинами 9 та 10 статті 28 ЦПК України визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Між тим, ні в позовній заяві, ні до позову позивачем не надано інформації щодо підтвердження місця проживання відповідача, що вказане у вступній частині позову, місця його роботи, місця знаходження майна відповідача чи відомого зареєстрованого місця проживання чи перебування останнього в Україні.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Відповідно до ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі.
Як передбачено ст. 76 цього Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи- відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9)якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, є зокрема, якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні (п. 2 ч. 1 ст. 77 згаданого Закону).
У разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України (ч. 1 ст. 80 згаданого Закону).
Суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із сімейних відносин, враховуючи, що сімейні правовідносини з іноземним елементом пов'язані одразу з двома, а іноді й більше державами, і, відповідно, з двома або кількома правовими система, які часто по-різному врегульовують питання сім'ї, у тому числі і порядку стягнення аліментів на дитину та одного з подружжя тощо.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про міжнародне приватне право», зобов'язання щодо утримання, що виникають із сімейних відносин, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання. Сторони зобов'язання щодо утримання можуть обрати право, що застосовується до зобов'язання щодо утримання, відповідно до правил, визначених статтею 67-4 цього Закону.
Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним відповідно до частини першої статті 67 цього Закону, зобов'язання щодо утримання між батьками і дітьми регулюються правом держави суду. Якщо особа, яка має право на утримання, звернулася з вимогою про утримання до суду в державі, в якій особа, яка зобов'язана надати утримання, має місце проживання, зобов'язання щодо утримання між батьками і дітьми визначаються правом держави суду. Однак якщо одержати утримання відповідно до зазначеного права неможливо, застосовується право, передбачене частиною першою статті 67 цього Закону. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним відповідно до частин першої та другої цієї статті, зобов'язання щодо утримання між батьками і дітьми регулюються правом їхнього спільного особистого закону, якщо такий існує (ст. 67-1 цього Закону).
У справах з іноземним елементом можуть бути використані як докази будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються визначеними у ЦПК України засобами та регулюються Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) і Конвенцією про отримання за кордоном доказів у цивільних та торгових справах (Гаага, 1970).
Також, звертається увага на чинність Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах Гаазької конференції з МПП від 15 листопада 1965 року, (приєднання 19 жовтня 2000 року, діє в Україні з 01 грудня 2001 року), Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18 березня 1970 року (приєднання 19 жовтня 2000 року, діє в Україні з 21 липня 2001 року), Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, що затверджена наказом МЮУ та ДСАУ 27 червня 2008 року №1092/5/54, Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23 листопада 2007 року (діє в Україні з 01 листопада 2013 року), Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, що затверджена наказом МЮУ 29.12.2006 №121/5, яка зокрема, визначає порядок звернення із заявою про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном.
До зазначених вище Конвенцій приєднався й Пакистан.
Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8 Загальної декларації прав людини). Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, ? за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (частина перша статті 26 Конституції України).
Обсяг цивільних процесуальних прав та обов'язків визначається нормами ЦПК України. До цивільних процесуальних прав належить, зокрема, право на доступ до суду і засобів судового захисту, а також право на справедливий публічний розгляд у суді.
Згідно зі статтею 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
Таким чином, задля забезпечення учасникам справи, зокрема і відповідачу, який є громадянином Пакистана, права на справедливий суд, а також з огляду на зазначені норми чинного (міжнародного) законодавства, - позивачу слід обгрунтувати підсудність даної цивільної справи Придніпровському районному суду м. Черкаси, виконати вимоги законодавства щодо участі у справі іноземного елемента, при умові, що відомості стосовно місця проживання відповідача, які вказані у вступній частині позову, не знайшли свого підтвердження. Сам по собі факт реєстрації місця проживання позивача на території Придніпровського району міста Черкаси не свідчить про те, що справа підлягає розгляду саме Придніпровським районним судом м.Черкаси, з огляду на норми національного та міжнародного законодавства стосовно стягнення аліментів та певну процедуру, яка визначена Міністерством юстиції України, про що зазначено вище.
За таких підстав, позивачеві слід усунути зазначені недоліки та подати до суду позовну заяву з дотриманням всіх вказаних вимог закону. Без підтвердження вказаних обставин, суддя не може вирішити питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк на усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 27, 28, 174-177, 185, 259-261, 497 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, який продовжує навчання, - залишити без руху.
Позивачеві необхідно усунути, вказані в мотивувальній частині ухвали недоліки, в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
У випадку неусунення вказаних недоліків позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 23 лютого 2026 року.
Суддя: С. М. Позарецька