Справа №571/540/25
Провадження № 2/571/13/2026
17 лютого 2026 року с-ще Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області у складі: судді Верзун О.П., за участі секретаря судового засідання Шупрудько І.М., представників: позивача - ОСОБА_25, КУ "Центр надання соціальних послуг" Рокитнівської селищної ради - ОСОБА_27, ССД Рокитнівської селищної ради - Боровець Ж.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог - КУ "Центр надання соціальних послуг", ІНФОРМАЦІЯ_1 , ССД Рокитнівської селищної ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
В обґрунтування позову зазначає про те, що 25.08.2016 року зареєстрував шлюб із відповідачкою ОСОБА_2 (до шлюбу - ОСОБА_2 ). Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_4 , 2016 року народження. У 2024 році шлюб між ним та відповідачкою розірвано. Вказує, що відповідачка виїхала до Польщі ще у 2023 році, вдруге одружилася та є вагітною, а участі у житті старшої дитини - не приймає, дитина проживає разом із ним. Він самостійно займається вихованням та утриманням дитини, повністю оплачує всі витрати на сина, забезпечує одягом, харчуванням,займається його духовним розвитком, відвідує лікарів, цікавиться успіхами сина в школі, бездоганно ставиться до виконання своїх обов'язків, відвідує батьківські збори, бере активну участь у громадському житті класу і шкільної громади, приділяє увагу позаурочному навчанню дитини. Звернувся до суду насамперед в інтересах свого сина. Встановлення вказаного факту йому необхідно у зв'язку з тим, що він є військовозобов'язаним та бажає скористатися правом на відстрочку від призову відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Одним із документів, що підтверджує підставу права на відстрочку є рішення суду.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги. Позивач пояснив, що колишня дружина та матір його сина виїхала за кордон, сином не цікавиться, участі в його утриманні, вихованні не бере. Має іншу сім'ю, народила дитину. Син вже звик жити без матері, перестав запитувати про неї. Остання не телефонує йому, не вітає з Днем народження. Позивач самостійно займається як його вихованням, так і утриманням, забезпечує речами першої необхідності, одягом, взуттям, купує шкільне приладдя, контролює процес навчання, дозвілля дитини. Оскільки мати дитини не цікавиться дитиною, не приймає участі у забезпеченні його одягом, продуктами харчування, вважає, що має повне право вважатися таким, що самостійно утримує дитину. Пояснив, що до лютого 2023 року жили з відповідачкою разом, було все добре в сім'ї до того часу, поки вона не поїхала на заробітки. Звідти подзвонила у квітні 2023 року та повідомила, що подає на розлучення, так як знайшла іншого. Гроші на дитину не надсилала, його телефонний номер заблокувала. У 2024 році приїжджала в Україну, але він з сином про це не знали, грошей для сина також не передавала. Після того, вже до них не приїжджала. Інтереси дитини обгрунтовує тим, що у дитини є лише батько, матері вона не потрібна. Йти служити до ЗСУ він готовий у будь-який момент, проте, у цьому випадку син залишиться один, окрім нього, нікому буде не потрібен, а баба (мати позивача) - пенсіонерка, похилого віку, через свій стан здоров'я може лише допомогти, але не виховувати та утримувати внука повністю та постійно.
У судові засідання 13.01.2026, 20.01.2026 та 17.02.2026 позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник позивача. крмі того, доповнив, що як батько, який самостійно утримує дитину, позивач має право на відстрочку, а тому таке рішення буде стосуватися саме інтересів дитини, так як він єдиний, хто ним опікується.
Відповідач ОСОБА_2 09.12.2025 надіслала заяву, в якій повідомила про намір брати участь у судовому засіданні 11.12.2025 в режимі онлайн. Останній роз'яснювалося порядок такої участі. У зв'язку з цим судове засідання 11.12.2025, 13.01.2026, 20.01.2026 та 17.02.2026 були відкладені для забезпечення відповідачці можливості взяти участь у судовому засіданні та надати свої пояснення чи заперечення. Проте, у відкладені судові засідання вона не з'явилася та не повідомила суд про причини неявки.
Представник третьої особи без самостійних вимог - ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, у своїй заяві від 21.10.2025 просив розглядати справу без його участі та не заперечував щодо задоволення заявленої вимоги за наявності належних та допустимих доказів.
Представники третіх осіб на стороні відповідача ССД - Боровець Ж.М. та КУ "Центр надання соціальних послуг" підтримали свої висновки.
Крім того, судом задоволено клопотання сторони позивача про допит свідків. Кожен з них підтвердив обставини, на які посилається позивач та його представник.
Так, допитана свідок ОСОБА_6 повідомила, що працює вчителем у школі. Підтвердила, що їй відомо про те, що дружина відповідача і мама хлопчика виїхала закордон. Відповідачка знайшла собі іншого чоловіка та упродовж 2024-2025 років її біля дитини і вдома не бачила. Залишила дитину. ОСОБА_7 сам виховує сина, турбується про нього, є хорошою людиною і хорошим батьком. Вона бачить як тато спілкується, проводить з ним бесіди виховного характеру. Про маму хлопчика нічого не знає, але з розмов з колегами їй відомо про те, що спілкування між дитиною і мамою відсутнє. Після того, як ОСОБА_7 виїхала з України, вона її жодного разу не бачила. Чи надсилає вона посилки, передачі сину - свідку не відомо. Проте, свідок підтвердила, що утримує дитину та займається з дитиною тато. На запитання суду свідок повідомила, що вона у с. Блажове з'явилася у 1994 році, а постійно проживає в будинку по сусідству з позивачем з 1996 року. Тому сім'ю знає дуже добре і давно. Позивач як був одружений на відповідачці, то жили сім'єю у селі окремо від батьків, жили добре до того часу, поки відповідачка не поїхала до Польщі. На даний час позивач проживає у будинку своїх батьків, разом з сином та матір'ю, якій вже виповнилося 60 років, буде 61 рік. Мати позивача допомагає у вихованні дитини, але всю основну турботу про дитину здійснює позивач. Свідка, як педагога, бентежить і обурює те, що відповідачка покинула дитину, сім'ю. Спілкуючись із класним керівником хлопчика дізналась, що дитина переживала, що в нього не має мами, змінилася у зв'язку з цим.
Свідок ОСОБА_8 повідомила, що проживає по сусідству. Бачить, як позивач ходить на базар, купує все необхідне для сина. Ходить по нього до школи. Всі обов'язки лежать на позивачу. Одружився з відповідачкою у 2016 році, мають спільного сина. Відповідачка як поїхала у 2023 році, і більше свідок її не бачила. Від односельців знає, що проживає у Польщі, а син живе з батьком, Відповідачка сину не телефонує, нічого дитині не присилає, не передає. Про це всі в селі знають. На запитання суду, свідок підтвердила, що відповідачка в село не поверталася, тому, що знайшла собі другу сім'ю. Все для дитини робить батько: ходить по сина до школи, йде з сином до лікаря, в магазин, вчить з ним уроки, допомагає робити домашні завдання. Також, ОСОБА_8 повідомила, що від сусідської дівчинки чула, як ОСОБА_9 вчителю у школі говорив, що у нього не має мами. Від самого ж хлопчика чула, що батьки розлучилися, мама собі когось знайшла. Свідок заперечила, що відповідачці ОСОБА_2 чинилися перешкоди у спілкуванні з дитиною чи в її утриманні.
Допитана як свідок ОСОБА_10 підтвердила, що ОСОБА_11 самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_12 . Дала покази, що позивач працює на пилорамі, де заробляє щоб забезпечувати сина, крім того, приймає участь у батьківських зборах, робить з сином домашні завдання, допомагає йому у всьому. ОСОБА_13 часто хворіє, тому батько возить його до сімейного лікаря, придбавав ліки, було і таке, що просив її привезти ліки для дитини, так як сам не мав можливості сходити за ліками. Пояснила, що відповідачка ОСОБА_14 поїхала закордон. Перший рік приїжджала, хотіла поговорити з ОСОБА_13 , після того, бачила її ще один раз, вона зупинилася у батьків, але сина до себе не взяла. Після того, свідок не бачила її зовсім: разом з дитиною її не було вже більш як два роки (останній раз бачила її у червні-липні 2023 року, вона стояла біля дому і сварилася). Стверджує, що відповідачка дитині не дзвонить по телефону, не приїжджає до неї та не допомагає ОСОБА_15 у догляді за сином: ніколи не бачила, щоб ОСОБА_14 передавала сину посилки, щоб дитина ходила в одязі, який передавала мама. Вважає, що сторони у справі розійшлися, бо відповідачка поїхала, знайшла собі іншого чоловіка, від якого народила другу дитину. Знає, що меншій дитині пішов другий рік, а ОСОБА_13 не цікавиться. Від своєї доньки ОСОБА_16 їй відомо, що одного разу у школі дали завдання описати маму, написати про неї. ОСОБА_13 відмовився робити це домашнє завдання, пояснивши вчителю це тим, що у нього немає мами, а тому робити цю домашню роботу він не буде. Свідок підтвердила, що відповідачка не брала сина ОСОБА_13 до своїх батьків, вона вела розгульний спосіб життя, було таке, що лишала дитину саму у будинку, який винаймав позивач і поки той був на роботі - відпочивала на природі.
У судовому засіданні у присутності психолога та представника ССД було опитано дитину - ОСОБА_4 . ОСОБА_17 пояснив, що у перший клас до школи йшов із мамою. А вже в другому - ходив без неї. Мама в Польщі. Відповів суду, що пам'ятає маму гарною, а зараз не знає якою вона є, тому, що не бачив її два роки. Останній раз телефонувала йому майже рік тому. Зараз він її бачити не хоче, так як знає, що вона з іншим дядьком, крім того, знає, що народила другого хлопчика - ОСОБА_26, а його заблокувала та сама про це сказала.
ОСОБА_18 - психолог КУ «Центр надання соціальних послуг Рокитнівської селищної ради» повідомила суду, що поспілкувавшись з дитиною, з'ясувала, що дитина спілкувалась з мамою в телефонному режимі майже рік назад. Завжди чекає дзвінок мами на своє День народження, але не дочекався. Відтак, раніше часто згадував маму, а тепер уникає про маму говорити, хоча сам по собі відкритий для спілкування. Перебуваючи удома, відчиняв шафу, показував свій одяг, розповідав, що його купував тато, а на запитання, що купила йому мама - відповів, що мама купила малий на нього костюм (уточнила, що костюм був не малуватий, а малий на декілька розмірів та не відповідав його віку). Радіє, що у будинку велике ліжко, мріяв, що будуть відпочивати: тато, мама і він з ними, але мама не хоче, тому він тільки з татом. Крім того, вона, як психолог, спілкувалася з вчителькою ОСОБА_19 , в ході розмови від неї почула, що дитина і в школі уникає говорити про свою маму. Психолог повідомила суду про наявність стійкого психологічного зв'язку між татом та сином, дитина горнеться до тата. Відносно мами - дитина відразу змінюється, замикається в собі.
ОСОБА_18 пояснила суду, що ще до позову, позивач ОСОБА_1 звертався у КУ «Центр надання соціальних послуг Рокитнівської селищної ради» та просив поради, щоб йому роз'яснили, яким чином повідомити дитині про маму, яка лишила його. Їдучи на базар, спеціалісти консультували його який одяг, взуття ( якого розміру і де краще) придбати для дитини.
Представник КУ «Центр надання соціальних послуг Рокитнівської селищної ради» ОСОБА_27 пояснила суду, що про ситуацію, що склалася у цій сім'ї, їй відомо давно через те, що це той випадок, коли мама залишила дитину. Підтвердила, що позивач дійсно самостійно утримує сина, оскільки мама дитиною не цікавиться та не проявляє батьківської турботи. В сім'ї проводилося обстеження, складено висновок оцінки потреб сім'ї, за результатами якого встановлено, що хлопчик проживає з татом і знаходиться на його утриманні. СЖУ - не було встановлено, так як тато забезпечує дитину усім необхідним. Відвідували сім'ю щомісяця і бачили що дитину утримує позивач. Дитина забезпечена усім необхдіним, батько цікавиться його шкільним життям, спілкується з вчителями, сусідами. Спеціалісти, в томі числі, і психолог, спілкувалися з дитиною, при цьому, у відсутність батька, щоб виключити його вплив на думку дитину. Пізніше, відвідувати стали рідше.
Представник ССД Боровець Ж.М. повідомила суду, що після того, як мати дитини повернулася за-за кордону, між нею та відповідачем виник конфлікт через те, що батько не хотів, щоб син спілкувався з матір'ю, яка залишила сім'ю. З цього приводу з батьком дитини було проведено бесіду, на чому конфлікт між батьками було вичерпано. З'ясовано, що причиною послужило те, що мама виїхала за кордон, а він намагався утримати сім'ю.
На запитання суду представник ССД підтвердила, що більше конфліктів між батьками дитини не відбувалось і з тих пір від відповідачки ОСОБА_2 ні усних, ні письмових звернень щодо порушення її прав чи наявності перешкод у спілкуванні з дитиною не надходило, не намагалась остання і повернути сина собі.
Крім того, обставини, на які посилається позивач та його представник підтверджуються витягом з реєстру територіальної громади, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , який є позивачем зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ( а.с 4). За цією ж адресою зареєстрований та проживає ОСОБА_4 ( а.с.6 ).
Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_1 доводиться батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відповідачка - ОСОБА_2 - матір'ю ( а.с.5 ).
Сторони по справі перебували у шлюбі з 25.08.2016 року по 24.09.2024 ( а.с.7-13-14 )
Суд не приймає до уваги витяг з реєстру територіальної громади, згідно якого відповідачка зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 , оскільки, як пояснив позивач, при переоформленні будинку, власником домогосподарства останню було знято з реєстрації 09.05.2024, та у зв'язку з тим, що вона перестала проживати в сім'ї , що підтверджується відповіддю з ЄДДР № 1390464 від 19.05.2025 ( а.с.8,26) .
Окрім того, факт проживання дитини з батьком без матері підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 19.02.2025 вих. № 293 ( а.с. 18).
З витребуваних судом, за клопотанням представника позивача, відомостей ДПС України про перетинання державного кордону ОСОБА_20 за період з 01.01.2022 по 08.08.2025 встановлено, що остання активно перетинала кордон України з метою виїзду та в'їду. З 28.04.2024 виїхала з України та станом на 08.08.2025 не поверталася ( а.с.51-53 ).
Рішенням Рокитнівського районного суду від 24 вересня 2024 року розглянуто спір та задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору - ССД Сарненської РДА, ССД Рокитнівської селищної ради про визначення місця проживання дитини з батьком. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили (рішення у справі № 571/1932/23, ( а.с.9-12 ).
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, з вище наведеного рішення вбачається, що судом у попередній справі № 571/1932/23 було встановлено, що з боку держави, зокрема, ССД, соціальною службою надавалась підтримка обом сторонам, останні сприяли відповідачці у налагодженні спілкування з дитиною, у побаченнях з сином. Згідно висновку опіки та піклування, покладеного, крім інших доказів, в основу ухваленого рішення, мати дитини з лютого 2023 року не проживає разом з дитиною, знаходиться закордоном. Доглядом та вихованням займається батько. Дитина проживає у хороших умовах, батько працює сезонно, утримує худобу, птицю, обробляє город. Створив для дитини всі необхідні умови для розвитку та навчання, забезпечив усім необхідним. Вказаний висновок був підтриманий представниками ССД Рокитнівської селищної ради Боровець Ж.М. та Сарненської РДА- Близнюк Л.Ф.
Крім того, як вбачається зі слів свідка ОСОБА_27 , відповідачка ОСОБА_20 по приїзду за-закордону, проживаючи у с. Мушні, через різні неповажні причини відмовлялася від спілкуванням з сином ОСОБА_13 , однак спеціалістам повідомляла, що забере дитину з собою, проте не зробила цього. Коли спеціалісти соцслужби організували зустріч матері і дитині, то дитина не хотіла з нею спілкуватися.
Суд звертає увагу, що повідомляючи про свій намір жити разом з сином, відповідачка упродовж тривалого часу (2023-2026 роки) до реальних дій не вдавалася та не вчиняла жодних спроб зблизитися з сином: не пропонувала жити разом, не запрошувала у гості, не вітала з святами, з Днем народження (крім 2025 року).
Крім того, проаналізувавши обставини, встановлені судом у справі № 571/1932/23, суд вважає за потрібне звернути увагу на те, що за час, який минув від дати звернення з позовом про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, під час спілкування та з'ясування думки дитини, за участю психолога, відношення дитини до матері істотно змінилося у гіршу сторону. Так, на час розгляду цієї справи дитина чітко усвідомлює, що проживає життя без мами, мама з ним не спілкується, її підтримки та піклування він не відчуває, що певним чином відображується на його психоемоційному стані (дитина замикається в собі, не хоче про маму розповідати, в суді повідомив, що не хоче з нею бачитися - вона про нього забула).
Закладом освіти підтверджується, що ОСОБА_22 навчається у 3 класі Блажівського ліцею, вчиться з першого класу. Має достатній фізичний та розумовий розвиток. Програмний матеріал засвоює після повторного пояснення вчителя. …запам'ятовує матеріал, докладаючи чимало зусиль… Охоче бере участь у спільних співах, танцях, рухливий, товариський, співпрацює у команді. Батько приділяє належну увагу вихованню сина. Постійно цікавиться не лише успіхами, але і справами класу. Мама дитини протягом навчального року жодного разу не виходила на зв'язок з класним керівником, щоб дізнатися, як навчається дитина (довідка № 32 від 19.02.2025, а.с.20). З оновленої довідки № 502 від 15.09.2025 вбачається, що дитина продовжує навчання у 4 -Б класі. За період навчання в закладі навчанням та вихованням дитини цікавився тільки батько (супроводжував дитину до школи, відвідував батьківські збори, виховні заходи та консультувався з класним керівником з питань навчання). Мати ОСОБА_13 протягом навчання дитини в закладі, дитиною не цікавилася ( а.с.20, 126, 132,133).
З характеристики за місцем проживання, вбачається, що позивач зарекомендував себе з позитивної сторони. Спокійний та врівноважений, простий у спілкуванні та неконфліктний. Значну увагу приділяє догляду та вихованню дитини, дбає про його добробут та здоров'я ( а.с. 21,131).
Згідно накладних № 36 та № 37 вбачається, що батько дитини купував дитячий одяг та взуття, купував медикаменти на лікування ( а.с. 124,125,139-143).
Як, пояснив позивач, він і раніше купував предмети одягу, взуття для сина, продукти харчування, проте не брав підтверджуючі документи, а почав їх збирати на вимогу ССД для розгляду його питання на комісії із захисту прав дитини.
З довідки Рокитнівського ВДВС № 17707 від 19.08.2025 вбачається, що виконавчі документи про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 не перебувають на виконанні ( а.с.134,138).
З довідки Приватбанку про поповнення рахунку ОСОБА_1 не вбачається, що останній отримував перекази від відповідачки ( а.с.135-137).
Судом досліджено висновок оцінки потреб сім'ї, яким встановлено, що дитина ОСОБА_23 проживає разом з батьком і знаходиться на його утриманні. Проблемним питанням було те, що дитину залишила мама. Тривалість існування проблеми-декілька років ( а.с. 15-17) .
Представник КУ "Центр надання соціальних послуг" Рокитнівської селищної ради - ОСОБА_27 підтримала висновок, пояснила, що він складений за результатами відвідування сім'ї та обстеження умов в яких проживає дитина. Виникла проблема, сім'ю взяли на облік, СЖО щодо дитини не виявлено. Спочатку відвідування відбувалося щомісяця, а потім - рідше, проте, систематично: спеціалісти бачили, що дитину утримує батько, крім того, спілкувалися з сусідами, класним керівником дитини, з самою дитиною за участю психолога. При спілкуванні з дитиною батько дитини не був присутній, для того щоб виключити його вплив на відповіді та реакцію дитини. Така ситуація виникла давно та триває. Вважає, що позов підлягає задоволенню.
У судове засідання 17.02.2026 представником ССД Рокитнівської селищної ради подано висновок про відсутність встановленого факту, що має юридичне значення, утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 . Висновок обґрунтовується наступним. Сторони спору перебували у шлюбі, від якого мають малолітню дитину. Батьки дитини між собою розлучені. Місце проживання дитини визначено судом з батьком. На даний час мати малолітньої дитини знаходиться у Польщі. Народила другу дитину. Виконавчі документи про стягнення аліментів з матері дитини у ВДВС не перебувають. Також зазначено, що батько дитини ОСОБА_1 стверджує, що сам виховує і утримує дитину. Мати дитини, з його слів, вихованням та утриманням спільного сина не займається, тобто не бере участі в житті дитини, не спілкується з ним, матеріально не утримує. Встановлення факту йому потрібно для відстрочки від мобілізації та вирішення інших питань. У висновку також йдеться: «… в поясненні, без підтверджуючих документів, мати малолітньої дитини ОСОБА_2 зазначила,що вона матеріально допомагає: купує одяг, придбала для сина телефон, смарт-годинник, бінокль, велосипед, деколи висилає посилки. ОСОБА_1 подано копії свідоцтва про народження дитини, довідка про місце проживання, і також інші документи, що підтверджують його участь у вихованні та утриманні дитини. Разом з тим, надані матеріали не містять достатніх доказів того, що дитина перебуває виключно на утриманні батька, зокрема відсутні підтвердження припинення матеріальної участі матері у забезпеченні потреб дитини, відповідно до ч. 1ст. 15 Сімейного кодексу України, невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушень принципу найкращих інтересів дитини. ОСОБА_1 не працевлаштований, з його слів-він заробляє кошти на утримання себе і сина тимчасовими заробітками….»
Представник ССД Рокитнівської селищної ради Боровець Ж.М. підтримала висновок. Пояснила, що про ситуацію між батьками знає давно, кілька років тому. Звернулась мати дитини ОСОБА_2 з приводу того, що батько не дає бачитися з сином. В результаті проведеної роботи з позивачем наступного дня від звернення конфлікт було вичерпано. Мама з сином поїхали в с Мушні , де проживають батьки відповідачки. Мама подарувала сину телефон. Пару днів дитина була там. Потім завезла сина до батька дитини. Інших скарг щодо перешкод у спілкуванні, вихованні, утриманні від відповідачки не було. Родина, в якій проживає дитина роботяща, батько має тимчасові заробітки для утримання дитини. На аліменти відповідачку не подавав, тому у ССД йому порадили звернутися із позовом про стягнення з відповідачки аліментів. Крім того, приніс чеки, деякі документи, які на думку, ССД не мають юридичного значення. Потім ССД передзвонила до баби хлопчика (матері відповідачки) і та повідомила, що мама вислала велосипед на День народження, з дитиною не спілкується, через те, що батько внука не дає. Так, як батько і мати не надали доказів, що вони утримують дитину, ССД прийнята таке рішення, про відмову батьку. Висловлюючи думку щодо вирішення справи по суті, представник ССД посилається на розсуд суду.
Дослідивши вказаний висновок органу опіки та піклування Рокитнівської селищної ради, суд знаходить його абсолютно необґрунтованим та безпідставним, в ньому орган опіки посилається на пояснення матері, при цьому, які «без підтверджуючих документів», про що вказано у самому висновку, проте в яких вона стверджує що приймає участь у вихованні та витратах на утримання дитини, натомість, органом опіки та піклування без належної юридичної оцінки лишилися «інші документи, що підтверджують участь у вихованні та утриманні дитини» батьком. На думку органу опіку та піклування не містять достатніх доказів того, що дитина перебуває виключно на утриманні батька, зокрема відсутні підтвердження припинення матеріальної участі матері у забезпеченні потреб дитини.
Проте, цей висновок органу опіки та піклування не узгоджується та прямо суперечить висновку органу опіки та піклування в справі № 571/1932/23, яким було встановлено, що мати дитини з лютого 2023 року не проживає разом з дитиною, знаходиться закордоном. Доглядом та вихованням займається батько. Дитина проживає у хороших умовах, батько працює сезонно, утримує худобу, птицю, обробляє город. Створив для дитини всі необхідні умови для розвитку та навчання, забезпечив усім необхідним. Цей же висновок був підтриманий представником ССД Рокитнівської селищної ради Боровець Ж.М. у судовому засіданні під час розгляду справи № 571/1932/23 ( а.с.11 зворот).
Крім того,такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на повній та об'єктивній перевірці доводів як батька, так і матері та спростовуються дослідженими вище доказами. Залишено поза увагою психологічний стан дитини, прихильність до когось одного з батьків та відсутність емоційного зв'язку з іншим. Не враховано фактичний стан дитини, яка залишилась на піклуванні батька та матір якої дитиною не цікавиться зовсім.
З огляду на наведене, суд, керуючись положеннями ч. 6 ст. 15 СК України, не погоджується з висновком органу опіки та піклування, з тих підстав, що він є необґрунтованим та суперечить інтересам дитини. Орган опіки та піклування не навів гарантій, що у випадку залишення дитини без турботи батька, відповідачка не відмовиться від виконання обов'язку щодо виховання та утримання сина ОСОБА_13 та забезпечить йому можливість бути членом її нової сім'ї. До цього часу, відповідач, заявляючи про своє велике бажання жити разом із сином, не порушувала питання щодо визначення місця проживання дитини з нею.
Суд вважає за необхідне вказати, що судом окремо з'ясовувалось і питання звернення до суду із цим позовом з метою отримання відстрочки від призову відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та встановлено, що батько не заперечує, що така відстрочка, яка передбачена законом за певних умов і на яку він дійсно має право відповідає інтересам дитини, оскільки упродовж останніх трьох років лише він опікується сином та проявляє дійсну турботу про нього, для матері ця дитина не цікава. Залучена судом третя особа без самостійних вимог - ІНФОРМАЦІЯ_1 , її представник також не заперечував щодо задоволення заявленої вимоги за наявності належних та допустимих доказів.
У судовому засіданні представник КУ «ЦНСП» ОСОБА_27 і представник ССД Боровець Ж.М. обоє підтвердили, що позов не носить штучного характеру та не виник з надуманих позивачем підстав. Обстеженням умов проживання дитини та батька встановлено, що дитину виховує та утримує батько самостійно. З боку матері мало місце дарування дитині телефону та велосипеду, однак такі дії на переконання суду носять разовий характер, вчинені під час розгляду справи судом та не є такими, що забезпечують повсякденні потреби дитини у харчуванні, одязі, житлі та не можуть вважатися участю в утриманні та вихованні дитини, не є проявом повсякчасної турботи про дитину, так як не є систематичними та стабільними витратами на утримання дитини.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не виконує обов'язки щодо виховання дитини, участі у її утриманні та піклуванні не приймає. При цьому, судом ретельно з'ясовувалось про наявність перешкод матері дитини у виконанні нею, визначених законом обов'язків. Об'єктивних обставин, які б перешкоджали брати участь у житті дитини, забезпеченні її повсякденних потреб судом не встановлено.
Посилання відповідачки на те, що вона з теперішнім чоловіком хочуть, щоб дитина знаходилась при ній не заслуговують на увагу, оскільки спростовані наявними у справі доказами. За час судового провадження у справі, достеменно знаючи, що дана справа розглядається судом, відповідачка жодного разу не взяла участі у розгляді справи ні особисто з можливістю участі у режимі відеоконференцзв'язку, ні через представника, про що їй було роз'яснено. Не скористалася правом подати відзив, заперечувати щодо доводів сторони позивача. Остання не спростувала належними та допустимим доказами фактичні обставини, на які посилається позивач та які підтвердив наданими доказами.
Відповідно до принципу змагальності, закріпленого у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, у судовому засіданні не було спростовано доводів позивача щодо самостійного виховання та утриманням ним сина ОСОБА_13 .
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені положеннями ст.ст. 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Отже, таке перекладання обов'язків на іншу особу з точки зору закону є протиправним.
У частині четвертій статті 15 СК України зазначається, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Отже, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Позивач пояснив, що в інтересах сина, на даний час не вдається до крайнього та найбільш суворого способу впливу на відповідача з метою примушування до виконання покладених законом батьківських обов'язків, проте, не виключає звернення з таким позовом в подальшому. На даний час з метою захисту прав та інтересів дитини є достатнім звернення до суду з позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним дитини.
З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до закріпленого у ст. 13 ЦПК України, принципу диспозитивності, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.
Згідно ст. 150 СК України, обов'язками батьків є піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції закріплено, а її учасниками гарантується, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. Згідно усталеної практики ЄСПЛ, права дитини мають перевагу над правами батьків. При визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благонадійним.
Відтак, у цій справі, на переконання суду, забезпечення гармонійного розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі дитини та в цілому в її інтересах, можливе за умови проживання з батьком, який належними та допустимими доказами у їх сукупності, довів факт самостійного виховання та утримання ним дитини. А отже, судом не було встановлено підстав для відмови у позові.
Керуючись ст. ст.3,12,258,259,265,273,293,294,315,354,355 ЦПК України, суд , -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог КУ "Центр надання соціальних послуг", ІНФОРМАЦІЯ_1 , ССД Рокитнівської селищної ради про встановлення факту самостійного утримання дитини - задовольнити.
Встановити факт самотійного виховання та утримання ОСОБА_1 дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211, 20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , житель АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 від 15.09.2016, останнє відоме місце реєстрції АДРЕСА_1 .
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог:
КУ "Центр надання соціальних послуг" Рокитнівської селищної ради: ЄДРПОУ 043954464, місцезнаходження: вул. Незалежності, 13, с-ще Рокитне, Сарненського району Рівненської області;
ІНФОРМАЦІЯ_7 : ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ;
ССД Рокитнівської селищної ради, ЄДРПУО 44055991, місцезнаходження: вул. Незалежності, 13, с-ще Рокитне, Сарненського району Рівненської області;
Суддя: