Справа № 569/19034/25
"02" березня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Ковалика Ю.А., секретаря судових засідань Щербак В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Здолбунів заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2026 року у справі №569/19034/25 про стягнення із неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", заборгованість по кредитному договору №1115-4355 від 19.11.2022 року на загальну суму 29 122 грн. 40 коп., шляхом встановленням наступного графіка платежів:березень 2026 року - 4 853 грн. 73 коп., квітень 2026 року - 4 853 грн. 73 коп., травень 2026 року - 4 853 грн. 73 коп., червень 2026 року - 4 853 грн. 73 коп., липень 2026 року - 4 853 грн. 74 коп., серпень 2026 року - 4 853 грн. 74 коп.
В обґрунтування своїх заяви зазначила, що у зв'язку зі складним матеріальним становищем та перебуванням за межами України, одноразове виконання рішення суду є для неї фінансово обтяжливим. Разом з тим, ОСОБА_1 не ухиляється від виконання рішення суду та має намір повністю погасити заборгованість у розумний строк.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, якою підтримала клопотання про розстрочку виконання рішення, просила розглянути справу без її участі.
Представник ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.
Дослідивши матеріали вищезазначеної цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 11 лютого 2026 року Здолбунівським районним судом Рівненської області у справі №569/19034/25 ухвалено рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість по кредитному договору №1115-4355 від 19.11.2022 року на загальну суму 26 700 (двадцять шість тисяч сімсот) грн. 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредитом 5 760 (п'ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 20 940 (двадцять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 00 коп., крім того витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., а всього на загальну суму 29 122 (двадцять дев'ять тисяч сто двадцять дві) грн. 40 коп.
Згідно зі ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочки виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Водночас, обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №9901/598/19.
Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на фінансову неспроможність одноразово здійснити погашення кредиту.
Крім того, суд зауважує, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).
Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявою факту відсутність матеріальних благ, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або зробити його неможливим. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №9901/598/19.
Тлумачення положень ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року, при вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.
У даній справі неможливо встановити матеріальний стан відповідача ОСОБА_1 , оскільки остання не надає жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею заборгованості за кредитним договором.
Згідно з ст. 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення закріплені в ст. 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява №38773/05) від 26 липня 2012 року суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Тому, під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.
Суд виснує, що наведені стороною заявниці обставини не можуть розцінюватися як такі, що є особливими або винятковими, та відповідно до приписів ст. 435 ЦПК України унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості.
Як зазначено вище, матеріальний стан відповідачки не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами, а в конкретному випадку суть судового рішення зводиться до стягнення суми заборгованості, тобто грошових коштів, які, у тому числі, є еквівалентом будь-якого майна, яким відповідач може володіти. Судове рішення може бути виконане в примусовому порядку за рахунок наявного у боржника майна, про яке не зазначено у заяві про розстрочку, як і не зазначено про відсутність такого.
Розстрочка виконання рішення суду у спірному випадку може призвести до недотримання розумного та пропорційного балансу інтересів позивача, на користь якого ухвалено рішення суду, а також знівелює сутність рішення суду та мету його ухвалення.
Так, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів вчинення відповідачкою дій, спрямованих на урегулювання питання виконання рішення суду. Доказів того, що з часу ухвалення рішення суду відповідачка здійснювала погашення суми заборгованості суду не надано.
Оцінивши подані стороною відповідача докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення, оскільки стороною відповідача не доведено належними та допустимими доказами факт існування конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, з якими чинне законодавство пов'язує можливість такої розстрочки.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 258-261, 435 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2026 року у справі №569/19034/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Ухвала набирає законної сили через п'ятнадцять днів з дня її постановлення, якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя: Ю.А. Ковалик