Справа № 320/48707/23 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
04 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Епель О. В., Ключковича В. Ю.
за участю секретаря: Волошка О. Л.
представника позивача Купрієнка В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року (місце ухвалення: м. Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 24.10.2025) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,-
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ємельянової І.О. від 26.01.2022 року ВП № НОМЕР_3 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі 58 931,28 (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять одна гривня 28 коп.) грн;
- визнати протиправною та скасувати Постанову Начальника Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Попка В.В. від 08.08.2023 року ВП № НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження відносно боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- визнати протиправною та скасувати Постанову Начальника Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Попка В.В. від 08.08.2023 року ВП № НОМЕР_2 про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції залишено без належної уваги те, що вимоги стягувача у виконавчому провадженні виконано боржником добровільно без жодної участі виконавця, а відтак, відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, 21 грудня 2010 року заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області за № 2-2952/2010 було задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії «Печерське відділення № 3715» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 6352 від 12 вересня 2008 року, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 81,1 кв.м., житловою площею 55,3 кв.м, з усіма невід'ємними її приналежностями, 2/3 частини якої належать ОСОБА_1 , а 1/3 частини - ОСОБА_4 на праві приватної власності на користь ВАТ Державний ощадний банк України» в особі філії «Печерське відділення № 3715», для задоволення покриття вимог основного зобов'язання зі сплати грошових коштів, що виникли з Договору відновлювальної кредитної лінії № 2713 від 28.09.2009 року, сума яких складає 589 312,83 грн.
Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 03.04.2013 року за № 2-2952/10 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 грудня 2010 року за № 2-2952/2010 скасовано та ухвалене нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії «Печерське відділення № 3715» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором відновлювальної кредитної лінії від 12 вересня 2008 року № 2713 станом на 26 грудня року в сумі 589 312,83 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 81,1 кв.м., житловою площею 55,3 кв.м, з усіма невід'ємними її приналежностями, 2/3 частини якої належать ОСОБА_1 , а 1/3 частини - ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О.Б. (реєстровий номер 10243, реєстровий номер за реєстром прав власності на об'єкти нерухомого майна 7032292), шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид товару на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В подальшому, на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції, правонаступником якого наразі виступає Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий документ, виданий 21.01.2014 року Вишгородським районним судом Київської області у справі за № 2-2952/2010 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості Позивача/Боржника - Розовенко (раніше - Томашової, ще раніше - ОСОБА_1 перед Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії «Печерське відділення № 3715», правонаступником якого в подальшому виступало Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», за договором відновлювальної кредитної лінії від 12 вересня 2008 року № 2713 станом на 26 грудня в сумі 589 312,83 грн., а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 81,1 кв.м., житловою площею 55,3 кв.м, з усіма невід'ємними її приналежностями, 2/3 частини якої належать ОСОБА_1 .
03 квітня 2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Полінським Б.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3.
27 січня 2022 року на адресу Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надіслано клопотання від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» за № 100.19-09/29085, в якому Банк просив закрити виконавче провадження відносно ОСОБА_1 в зв'язку з тим, що Боржником була погашена заборгованість в повному обсязі в сумі - 577 672,86 грн. (п'ятсот сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят дві гривні 86 коп.) грн.
Крім того, 27 січня 2022 року на адресу Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надіслано клопотання від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» за № 100.19-09/29108, в якому Банк просив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернути виконавчий лист № 2-2952/2010 Стягувачу.
26 січня 2022 року Головним державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ємельяновою I.О. була винесена постанова ВП № НОМЕР_3 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 58 931,28 (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять одна гривня 28 коп.) грн.
Постановою начальника Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Попка В.В. від 08.08.2023 року ВП № НОМЕР_2 було відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 58 931,28 (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять одна гривня 28 коп.) грн.
Крім того, 08.08.2023 року начальником Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Попком В.В. було винесено Постанову ВП № НОМЕР_2 про арешт коштів боржника.
Вважаючи винесені постанови протиправними, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; .
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно з ч.1 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VIII визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
За пунктом 8 розділу III Інструкції від 02.04.2012 № 512/5 «З організації примусового виконання рішень» (далі - Інструкція) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
Питанням, яке слугувало для звернення позивачки до суду є встановлення підстав або їх відсутності для прийняття державним виконавцем постанов про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, яка була прийнята на підставі виконавчого провадження ВП НОМЕР_3, з примусового виконання виконавчого листа від 21.01.2014 року про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, 03.04.2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Полінським Б.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3.
В рамках вказаного виконавчого провадження 26.01.2022 відповідачем винесено постанова про стягнення виконавчого збору у ВП № НОМЕР_3.
27 січня 2022 на адресу Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надіслано клопотання від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» за № 100.19-09/29085, в якому Банк просив закрити виконавче провадження відносно ОСОБА_1 в зв'язку з тим, що Боржником була погашена заборгованість в повному обсязі в сумі - 577 672,86 грн., а також клопотання про повернення виконавчого листа № 2-2952/2010 стягувачу.
07.08.2023 відповідачем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до заяви представника стягувача від 27.01.2022, на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Як вірно зауважено судом першої інстанції, не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Саме на виконання вищевказаних вимог, 08.08.2023 начальником Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Попко В.В винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови від 26.01.2022 (про стягнення виконавчого збору) у ВП № НОМЕР_2.
Крім того, цього ж дня, 08.08.2023, з метою забезпечення виконання рішення (постанови від 26.01.2022 про стягнення виконавчого збору), відповідачем винесена постанова про арешт коштів боржника.
Відтак, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання.
Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року в справі № 480/3452/19, від 31.05.2021 у справі №160/7321/19, від 11 жовтня 2023 по справі №140/1126/23.
При цьому, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача в частині добровільного виконання рішення, оскільки із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження (03.04.2014) починається відлік примусового виконання рішення, тому через вісім років після винесення виконавцем постанови можливість виконати боржником її у добровільному порядку втрачена.
За своєю правовою природою постанова про стягнення виконавчого збору є рішенням державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця (частина четверта статті 27 Закону № 1404-VIII).
У постанові від 09 грудня 2021 року по справі № 520/7192/20 Верховний Суд відзначив, що умови й підстави, коли виконавчий збір не стягується, чітко визначені приписами статті 27 Закону № 1404-VIII, зокрема, відповідно до частини дев'ятої наведеної статті виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
З наведеного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання.
Відтак, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що за даних обставин відсутні підстави для висновку, що у межах спірних правовідносин існували визначені законом умови не стягувати виконавчий збір.
Винесення постанови начальника Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Попка В.В. від 08.08.2023 року ВП № НОМЕР_2 про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 є заходом для забезпечення стягнення спірного виконавчого збору, а відтак вказана постанова є похідною від вищенаведених постанов, тому також не підлягає скасуванню.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до частини першої статті 9, статтею 72, частин першою, другої, п'ятої статті 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
СуддяО. В. Епель
(Повний текст постанови складено 04.03.2026)