Справа № 580/6728/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО
04 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У червні 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 23 травня 2025 року №0083880707, яким застосовано штрафні санкції в сумі 855 664, 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у позивача наявні всі документи, що підтверджують факт придбання та обліку товарів, але такі документи були безпідставно проігноровані відповідачем.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Суд вказав про те, що в порушення положення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР ФОП ОСОБА_1 реалізуваючи товари, який не облікований у встановленому порядку під час проведення перевірки не надала контролюючому органу документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкту) на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації 855 664,00 грн, у зв'язку з чим відповідач правомірно встановив факт здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання, як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0083880707 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. Просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі №580/6728/25 скасувати та прийняти постанову, якою позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю. Також просить здійснювати розгляд справи за участю сторін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з'ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року та від 13 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
30 жовтня 2025 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі №580/6728/25 - без змін.
Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до наказу від 16.04.2025 №982-п, на підставі направлень головними державними інспекторами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Черкаській області проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_1 за період діяльності з 03.07.2024 по 18.04.2025, з питань дотриманням вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, відображення обов'язкових реквізитів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 21.04.2025 №5290/Ж5/23-00-07-0701/ НОМЕР_2 , згідно з яким позивач допустив порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями та п.85.2 ст. 85 ПК України від 01.12.2010 № 2755 зі змінами та доповненнями та ст. 24 Кодексу законів про працю України.
12.05.2025 ФОП ОСОБА_1 подала заперечення на вищевказаний акт перевірки, до яких додала первинні документи, що підтверджують факт придбання та обліку товарів.
За результатом розгляду заперечення Комісією прийнято рішення, згідно якого висновки акту залишено без змін, про що повідомлено платника листом від 21.05.2025 №11681/6/23-00-07-07-06.
23.05.2025 на підставі акту перевірки № 5290/Ж5/23-00-07-0701/ НОМЕР_2 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0083880707 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 855 664,00 грн за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг".
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
У своїй скарзі апелянт зазначив про те, що платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої ст.20 Закону №265/95-ВР, у разі надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), до часу завершення перевірки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі 380/6314/24 від 30 липня 2025 року.
З огляду на вищевикладене, зважаючи, що ФОП ОСОБА_1 до часу завершення перевірки надано контролюючому органу документи щодо обліку товарних запасів на торговельному об'єкті за місцем фактичного здійснення діяльності, апелянт дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності та застосування до нього штрафних санкцій. В акті перевірки та висновку про результати розгляду заперечень вказано, що порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР полягає фактично у несвоєчасному наданні (не на початок перевірки) документів про походження підакцизних товарів. Однак, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Отже, несвоєчасне надання документів не може прирівнюватись до ненадання документів взагалі, відповідно не може бути кваліфіковано як правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 Податкового кодексу України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно зі статтею 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР);
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР);
вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) (пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР).
У межах спірних правовідносин за наслідками проведення фактичної перевірки позивача за адресою Черкаська область, м. Черкаси, Соснівський район, вул. Смілянська, буд. 2, відповідачем виявлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, що мало прояв у здійсненні реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку за місцем його реалізації або зберігання.
Зокрема, контролюючий орган вказав про здійснення позивачем реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку, та/або не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкту), на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації 855 664,00 грн.
Під час проведення фактичної перевірки відповідач склав акт зняття залишків товарних запасів на торговельному об'єкті за місцем фактичного здійснення діяльності.
Позивач не заперечив ненадання таких документів при проведенні фактичної перевірки, проте вважає виконаним свій обов'язок шляхом подання заперечень до акту спірної перевірки, з наданням первинних документів, що підтверджують облік та походження товару.
Листом ГУ ДПС у Черкаській області від 21 травня 2025 року №11681/6/23-00-07-07-06 позивача повідомлено про відхилення означених заперечень.
Розділ ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» викладено в наступній редакції: «Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті)».
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 300/8824/23.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено не виконання позивачем приписів пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Відповідальність за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, за змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
У частині доводів апелянта про складення відповідачем письмового звернення від 16 квітня 2025 року з вимогою надати документи, що підтверджують облік товарних запасів (зокрема, але не виключно документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), колегія суддів враховує, що обов'язок надання таких документів був встановлений на початок проведення перевірки 16 квітня 2025 року, а не до 18 квітня 2025 року, як наголосив позивач.
Водночас, до 18 квітня 2025 року означеним зверненням зобов'язано позивача надати реєстраційні посвідчення РРО, підтверджуючі документи на об'єкти оподаткування за місцем провадження діяльності, договір електронного платіжного засобу, документи, що підтверджують оформлення трудових відносин з найманими працівниками, копії розрахункових документів (фіскальних чеків) з ПРРО/РРО, у яких відображено реалізацію алкогольних напоїв, що підлягають маркуванню марками акцизного податку, виписку з банківського рахунку.
Таким чином, надсилання позивачем до податкового органу листа від 18 квітня 2025 року з відповідними додатками не спростовує відсутність документів, що підтверджують облік товарних запасів на початок проведення фактичної перевірки 16 квітня 2025 року.
У частині доводів апелянта про те, що платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР, у разі надання документів які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), до часу завершення перевірки, судова колегія враховує, що наведені приписи втратили чинність на підставі Закону №1914-IX з 01 січня 2022 року.
При цьому, дійсно до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
За таких умов підлягають відхиленню покликання апелянта на висновки Верховного Суду у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 560/12984/23 про можливість подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, до часу її завершення.
Крім того, фактична перевірка позивача розпочалась 16 квітня 2025 року о 13:11 год. та завершилась 18 квітня 2025 року о 15:45 год., а відповідні заперечення позивач надсилав 12 травня 2025 року, що вказує на не релевантність спірних правовідносин зі справою №560/12984/23.
Щодо несвоєчасного надання документів про походження підакцизних товарів та диспозиції норми статті 20 Закону №265/95-ВР, колегія суддів зауважує, що у межах спірних правовідносин відповідач вказав про ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкту) в цілому.
Як встановлено вище, надсилання відповідних документів поза межами проведення фактичної перевірки не свідчить про виконання приписів пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, в тому числі несвоєчасне, позаяк не враховується контролюючим органом.
Крім того, за змістом пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» платник податку зобов'язаний надати документи щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою. Первинні документи на товари мають зберігатися в місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття (реалізації, списання тощо) останньої одиниці товару, відображеної в первинних документах.
Також, Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, що затверджений наказом Міністерства фінансів України № 496 від 03.09.2021 встановлює обов'язок надання коментованих документів в альтернативний спосіб: особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Розділом II Порядку № 496 визначено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Проте, як свідчать матеріали спірної перевірки, позивач не надав доказів ведення (в паперовій чи електронній формі) Форми ведення обліку товарних запасів, станом на день фактичної перевірки 16 квітня 2025 року, котра відповідає вимогам Порядку №496.
На підставі встановлених обставин справи у сукупності з нормативним регулюванням, враховуючи обов'язок позивача подати документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів на початок проведення фактичної перевірки та його невиконання, судова колегія погоджує висновки суду першої інстанції про правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2025 року №0083880707 та про відсутність підстав для задоволення даних позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
О.М. Кузьмишина