Справа № 320/36941/25 Головуючий у 1 інстанції: Войтович І.І.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
03 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Данилюк Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати недійсною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 11 липня 2025 року Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Як вказує апелянт, зробивши висновок, що позивач зобов'язаний був повідомити ІНФОРМАЦІЯ_2 про сплату штрафу згідно квитанції від 11.04.2025 року на суму 1700 грн., суд першої інстанції не вказав норму права, відповідно до якої, особа має повідомляти орган, що наклав штраф про його сплату. Апелянт зазначає, що враховуючи сплату ним штрафу, згідно квитанції від 11.04.2025 року на суму 1700 грн., постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.03.2025 року на момент її пред'явлення відповідачу 11.06.2025 року перестала відповідати вимогам ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, на момент пред'явлення відповідачу ця постанова була вже виконана.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.03.2025 № ВОБр-1295 за порушення ч. 2 ст. 211 КУпАП на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 1700,00 грн. Постанова набрала законної сили 27.03.2025.
ОСОБА_1 отримав копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.03.2025 № ВОБр-1295 під підпис 27.03.2025.
11 червня 2025 року за №02/4890 ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано до виконавчої служби заяву про промусове виконання постанови від 27.03.2025 № ВОБр-1295, оскільки, ОСОБА_1 в добровільному порядку штраф не сплачено.
Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Ю.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.03.2025 № ВОБр-1295 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 3400,00 грн.
11 липня 2025 року, на підставі статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника ОСОБА_1 мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 200,00 грн.
Також, від 11 липня 2025 року, на підставі статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 340,00 грн.
Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Статтею 1 вищевказаного Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
За приписами ч. 4 ст. 15 Закону № 1404-VІІІ, за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ закріплено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний, зокрема: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки, а також виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
За приписами частини 4 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 19 Закону 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Частиною 4 статті 19 Закону 1404-VIII передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Положеннями частини 5 статті 19 Закону 1404-VIII визначено, що боржник зобов'язаний, зокрема: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, спірною постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Ю.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.03.2025 № ВОБр-1295 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 3400,00 грн. (а.с. 5).
Отже, виконавчим документом, який став підставою для відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 є постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.03.2025 № ВОБр-1295.
Відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно приписів статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що аналіз приписів статтей 307-308 КУпАП свідчить, що постанова про накладення штрафу у справі про адміністративне правопорушення підлягає примусовому виконанню лише у разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови або з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення - у разі оскарження постанови.
Лише по завершенню цих п'ятнадцяти днів постанова про накладення штрафу у справі про адміністративне правопорушення набуває статусу виконавчого документа та може бути пред'явлена для примусового виконання до органу державної виконавчої служби.
Так, в постанові ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.03.2025 № ВОБр-1295 вказано, що штраф у розмірі 1700,00 грн. повинен бути внесений на рахунок в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37993783, р/р НОМЕР_1 у 15-денний строк з дня вручення даної постанови. На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі 3400 гривень (а.с. 4).
При цьому, дану постанову отримано ОСОБА_1 у день її винесення 27 березня 2025 року, про що свідчить його підпис на вказаній постанові.
Отже, 15-денний строк на сплату позивачем штрафу закінчувався 11 квітня 2025 року.
Матеріали справи свідчать, що 11 квітня 2025 року, тобто в межах встановленого 15-денного строку з дня вручення даної постанови, ОСОБА_1 було сплачено штраф, накладений на нього постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.03.2025 № ВОБр-1295.
Наведене підтверджується копією платіжної інструкції від 11.04.2025 №0.0.4303270568.1 на суму 1700,00 грн з призначенням платежу: «Адміністративні штрафи та санкції: ОСОБА_1 , постанова № ВОБр-1295 від 27 березня 2025 року» (а.с. 7).
Наведене дає підстави для висновку, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.03.2025 № ВОБр-1295 фактично не набула статусу виконавчого документа та була виконана позивачем ще до її направлення відповідачу, до виникнення права на пред'явлення її для примусового виконання та до відкриття спірного виконавчого провадження.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що стягувач перевірив факт сплати штрафу перед зверненням до органу державної виконавчої служби. Натомість, саме стягувач як орган, що прийняв постанову, володіє інформацією щодо надходження коштів до відповідного бюджету та має можливість перевірити їх зарахування.
Колегія суддів наголошує на тому, що, незважаючи на те, що, отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов'язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження, виконання такого обов'язку відповідачем не відміняє дію згаданих норм КУпАП про те, що на час виникнення спірних правовідносин відповідна постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.03.2025 № ВОБр-1295 не підлягала примусовому виконанню та фактично була виконаною позивачем.
Відкриваючи спірне виконавче провадження державний виконавець не перевірив чи 11.07.2025, станом на час пред'явлення до виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.03.2025 № ВОБр-1295, вона підлягала примусовому виконанню, що призвело до передчасного винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що на момент пред'явлення постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.03.2025 № ВОБр-1295 до примусового виконання обов'язок позивача був припинений належним її виконанням, а відтак, відсутні правові підстави для здійснення примусового виконання.
Таким чином, постанова від 11 липня 2025 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 винесена головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденко Юрієм Олексійовичем передчасно, а тому, її слід визнати протиправною та скасувати.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11 липня 2025 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в загальному розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.