Справа № 169/1182/24
Провадження № 1-кп/169/28/26
03 березня 2026 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: смт Турійськ Волинської області, жителя: АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України,
ОСОБА_3 у 2019 році, точного часу та дати вчинення кримінального проступку досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у селищі Турійськ, точної адреси досудовим розслідуванням не встановлено, маючи умисел на підроблення офіційного документа, а саме посвідчення тракториста-машиніста на своє ім'я, діючи усупереч пункту 7 «Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 02 квітня 1994 року, не проходив медичного огляду у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я, а також не складав теоретичного і практичного іспитів екзаменаційній комісії територіального органу Держпродспоживслужби, а саме іспиту, під час якого перевірено навички керування машинами відповідних категорій, які мали б бути заявлені для отримання посвідчення, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно, реалізовуючи єдиний умисел на підроблення посвідчення, яке видається установою, що має право видавати такі документи, за допомогою комп'ютера та комп'ютерної програми «Paint», виготовив електронний варіант посвідчення тракториста-машиніста, куди вніс неправдиві відомості у вищевказаний бланк, а саме власне прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, серію « НОМЕР_1 », видано «у Луцькому районі 29 листопада 2019», відомості про наявність категорій машин, на які видане посвідчення категорії «А1», «А2», «В1», після чого, використовуючи струменевий кольоровий принтер, роздрукував на аркуші паперу формату А4 вказаний бланк, вклеїв до нього свою фотокартку потрібного розміру, після чого, знайшовши у відкритому доступі всесвітньої мережі Інтернет кругоподібну печатку Інспекції державного технічного нагляду Волинської обласної державної адміністрації, та, скопіювавши її до комп'ютерної програми Word, наніс вказану печатку на бланк, що був надрукований на аркуші паперу А4, тим самим виготовив бланк посвідчення тракториста-машиніста та наніс рукописний текст за допомогою кулькової ручки на вказаний бланк посвідчення тракториста-машиніста, тоді як насправді Інспекцією державного технічного нагляду Волинської обласної державної адміністрації посвідчення не видавалося та не посвідчувалося, чим у такий спосіб виготовив завідомо підроблений офіційний документ, який надавав йому право керувати машинами категорій, зазначених у вищевказаному підробленому документі, з метою подальшого його використання.
Крім цього, ОСОБА_3 30 жовтня 2024 року, приблизно о 16.23 годині, рухаючись поблизу села Тагачин Ковельського району Волинської області, керуючи трактором марки «МТЗ-6», був правомірно зупинений працівниками відділу реагування патрульної поліції Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області за порушення правил дорожнього руху та діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що порушив вимоги Постанови КМУ від 02 квітня 1994 року № 217 «Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, маючи при собі завідомо підроблене ним посвідчення тракториста-машиніста, бланк серії НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пред'явив його на вимогу поліцейських, тим самим використав завідомо підроблений офіційний документ.
Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною першою статті 358 КК України, як підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою його використання, та за частиною четвертою статті 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Суддя своєю ухвалою обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 призначила до розгляду у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження відповідно до положень статті 381 КПК України здійснюється за відсутності учасників, то згідно з вимогами частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Дослідивши обвинувальний акт, додані до нього документи та матеріали кримінального провадження № 12024035550000385 від 31 жовтня 2024 року, суд дійшов такого висновку.
За змістом заяви від 29 листопада 2024 року обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України, а також погодився зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченому роз'яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також те, що відповідно до частини другої статті 302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Обвинувачений ОСОБА_3 погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Беззаперечне визнання винуватості ОСОБА_3 , його письмова згода зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і на розгляд обвинувального акта за його відсутності надані в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 .
Таким чином суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України, і кваліфікує такі його дії як підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою його використання, та використання завідомо підробленого документа.
Відповідно до вимог статті 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які належать до кримінальних проступків, особу винного, який є здоровою працездатною особою, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, неодружений, має постійне місце проживання, ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався, вину у вчиненому визнав повністю та щиро розкаявся.
До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить обвинуваченому ОСОБА_3 щире каяття у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , не встановлено.
З урахуванням наведеного вище та виходячи із необхідності й достатності покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в межах санкції частини четвертої статті 358 КК України, будучи переконаним в тому, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за частиною першою статті 358 КК України, то суд зважає на таке.
Згідно пункту 2 частини першої статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
А тому, враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 358 КК України, яке відповідно до вимог статті 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, вчинене обвинуваченим у 2019 році, тобто після закінчення загального трирічного строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід звільнити від призначеного покарання за частиною першою статті 358 КК України на підставі пункту другого частини першої статті 49 КК України, частини п'ятої статті 74 КК України, так як з дня вчинення ним кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, минуло три роки, перебіг давності не зупинявся і не переривався та впродовж цього строку ОСОБА_3 не ухилився від досудового розслідування і суду та не вчинив нового злочину.
Так, відповідно до приписів частини шостої статті 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно- небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, як убачається з положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, статті 74 КПК України, який викладено у постанові від 18.06.2020 у справі № 756/6876/19 (провадження № 51-5464км19), системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання (ч.ч. 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України), «звільнення від відбування покарання» ( ст.ст. 75, 79, 104 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ст. 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів у цілому. Таким чином, суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.
На підставі вищевказаного, суд дійшов висновку, що ухвалюючи вирок у вказаному кримінальному провадженні, визнає обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, та керуючись статтею 49, частиною п'ятою статті 74 КК України, звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.
На підставі частини четвертої статті 174 КПК України арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року, підлягає скасуванню.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до вимог статті 100 КПК України.
Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судової технічної експертизи документів № СЕ-19/103-24/14643-ДД від 11 листопада 2024 року, на підставі положеньстатті 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.
Керуючись статтями 369, 370, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.
На підставі пункту 2 частини першої статті 49, частини п'ятої статті 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року на майно, а саме: посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 від 29 листопада 2019 року, видане на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було виявлено та вилучено 30 жовтня 2024 року в ході проведення огляду місця події поблизу села Тагачин Ковельського району Волинської області, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, скасувати.
Речові докази, а саме посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 від 29 листопада 2019 року на ім'я ОСОБА_3 , вилучене 30 жовтня 2024 року під час проведення огляду місця події, яке знаходиться при матеріалах кримінального провадження № 12024035550000385 від 31 жовтня 2024 року, - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 2 785 (дві тисячі сімсот вісімдесят п'ять) гривень 65 (шістдесят п'ять) копійок.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржений з інших підстав до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий