Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 березня 2026 р. № 520/21352/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.07.2025 № 045550030707;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону № 1788-XII наступні періоди: з 01.09.2001 по 05.11.2003 та з 09.09.2005 по 10.10.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 01.07.2025 з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 08.07.2025 № 045550030707 є протиправним та таким, що порушує її право на належний соціальний захист та гарантоване державою пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 (далі - позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.07.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ)) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
До заяви позивачем були додані наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, внутрішній паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, 03.04.2003, трудова книжка НОМЕР_2 ; заява про виплату пенсії або грошової допомоги через банківську установу; посвідчення НОМЕР_3 про присвоєння почесного звання «Заслужена артистка України» , що підтверджується відповідним записом в особистому кабінеті позивача на офіційному сайті Пенсійного фонду України.
Згідно п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами) (далі - Порядок), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Таким органом було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) від 08.07.2025 № 045550030707 (далі - Рішення № 045550030707) позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років.
Причиною відмови відповідачем в призначенні пенсії за вислуга років було зазначено відсутність у позивача необхідного 20-річного пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. При цьому, до страхового стажу позивачу зараховано - 19 років 02 місяці 01 день. В пільговий стаж за вислугою років відповідачем було зараховано - 19 років 01 місяць 15 днів. Причини, за якими до спеціального стажу роботи позивача не було зараховано всі періоди його роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 в Рішенні № 045550030707 зазначено не було.
Також, в Рішенні № 045550030707 було вказано: «…відповідно до п.4 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів за наявності творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992 р. право на пенсію за вислугу років мають: артисти балету за наявності стажу творчої діяльності не менше 20 років.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до загального та спеціального стажу за вислугу років зараховано всі періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 та згідно з даними СПОВ.
Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до п.4 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідно стажу на посадах, які дають право на вислугу років..»…
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Пунктом 7 частини 1 статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 визначено, що право на пенсію за вислугу років мають деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту "ж" статті 55. (далі - Закон №1788).
Згідно пункту «ж» статті 55 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, але не раніше досягнення 55 років.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV, а саме: ст. 114 яка передбачає право на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Таким чином, право позивача на пенсію за вислугу років визначається як відповідно до Закону №1788, так і відповідно до Закону №1058.
Частиною 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) визначено, що право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів за наявності стажу творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992 затверджено Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку. (далі - Порядок №583).
Згідно абзацу 12 пункту 1 Переліку №583 право на пенсію за вислугу років мають артисти балету за наявності стажу творчої діяльності не менше 20 років.
Відповідно до положень статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. (далі - Порядок №637).
Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В трудовій книжці НОМЕР_2 , виданої на ім'я позивача, містяться записи про роботу позивача на посадах артистки балету, а саме:
Дніпропетровський державний театр опери та балету:
1. 01.09.2001 - прийнята в посаді артистки балету ІІ, наказ № 115-к від 11.09.2001;
2. 15.09.2002 - переведена на посаду артистки балету і категорії, наказ № 140-к від 26.09.2002;
3. 05.11.2003 - звільнена за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України, наказ № 138-к від 05.11.2003.
Обласне комунальне підприємство культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету»:
4. 09.09.2005 - прийнята на посаду артистки балету вищої категорії, наказ № 111-к від 09.09.2005;
5. 01.09.2007 - присвоєна категорія ведущий майстер сцени, наказ № 83-к від 31.08.2007;
6. 01.06.2016 - укладений письмовий строковий контракт, наказ № 43-к від 01.06.2016;
7. 28.07.2023 - згідно рішення Дніпропетровської обласної ради № 303-17/VIII від 28.07.2023 назва підприємства змінена на «Комунальне підприємство культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради;
8. 10.10.2023 - звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, наказ № 86-к від 10.10.2023.
Таким чином, позивач перебував на посадах артиста балету з 01.09.2001 по 05.11.2003 (02 роки 02 місяці 05 днів) та з 09.09.2005 по 10.10.2023 (18 років 01 місяць 02 дні), тобто більше 20 років (фактично - 20 років 03 місяці 07 днів).
Щодо ствердження відповідача в Рішенні № 045550030707 про відсутність у позивача необхідних 20 років стажу творчої діяльності, слід зазначити наступне.
Як раніше зазначалось, відповідач у Рішенні № 045550030707 повідомив: «…Результати розгляду документів, доданих до заяви: до загального та спеціального стажу за вислугу років зараховано всі періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 та згідно з даними СПОВ…».
Тобто, відповідач враховував періоди роботи позивача не тільки згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , а і за даними СПОВ.
Фактично, відповідач не зарахував до страхового стажу (а також і до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років) позивача вказані періоди, оскільки вважає відсутньою сплату внесків.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з статтею 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 56 Закону України № 1788 до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Отже, за змістом зазначених норм обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Факт ненадходження відрахувань із заробітної плати позивача до Пенсійного фонду України за спірні періоди, за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи.
Верховний Суд у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 зробив висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків. Крім того, колегія суддів зауважила, що, за загальним правилом, несвоєчасна сплата (несплата) підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи.
Тому, відсутність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей про нарахування та сплату страхових внесків із заробітної плати позивача не є підставою для незарахування до страхового стажу періодів його трудової діяльності.
Таким чином, станом на день надання до органів Пенсійного фонду України (001.07.2025) заяви про призначення пенсії за вислугу років, позивач:
1) був звільнений з роботи, яка надає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» ст. 55 Закону № 1788;
2) мав в наявності більше 20 років (фактично 20 років 03 місяці 07 днів) спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» ст. 55 Закону № 1788;
3) належним чином звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років та надав документи, які підтверджували його право на призначення такої пенсії.
Всі ці обставини надавали йому права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» ст. 55 Закону № 1788.
Таким чином, Рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.07.2025 № 045550030707 є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням наведеного, ефективним способом захисту у спірних правовідносинах буде зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону № 1788-XII наступні періоди: з 01.09.2001 по 05.11.2003 та з 09.09.2005 по 10.10.2023 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 01.07.2025 з урахуванням висновків суду.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.07.2025 № 045550030707.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону № 1788-XII наступні періоди: з 01.09.2001 по 05.11.2003 та з 09.09.2005 по 10.10.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 01.07.2025 з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати в загальному розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов