Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 березня 2026 р. № 520/30809/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Позивач, Головне управління ДПС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути до бюджету України з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу в розмірі 191013,83 гривень на розрахунковий рахунок UA908999980334159815000020625, одержувач ГУК Харків обл/СТГ Печеніги/18010900, код одержувача 37874947, банк одержувача Казначейство України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до облікових даних контролюючого органу ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати орендної плати з фізичних осіб (КБК 18010900) в загальній сумі 191013,83 гривень, який виник у результаті несплати узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом з плати за землю. У зв'язку з несплатою вказаної суми грошового зобов'язання в установлені строки, на адресу відповідача було сформовано та направлено податкову вимогу вiд 18.12.2024 року №0013702-1308-2040. З моменту вручення зазначеної вимоги податковий борг платника податків існував не припиняючись, вимога є дійсною, в судовому порядку не оскаржувалась. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм чинного законодавства, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення та поштовою квитанцією. Також, ухвалу суду від 27.11.2025 направлено засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу реєстрації місця проживання, поштове відправлення вручено особисто відповідачу.
Проте відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Фізична особа ОСОБА_1 (далі - відповідач, платник податків, боржник) зареєстрований та перебуває в Державному реєстрі фізичних осіб за ідентифікаційним кодом 2335614567.
Відповідач є платником орендної плати з фізичних осіб. Згідно витягу з реєстру про державну реєстрацію іншого речового права, відповідач використовує земельну ділянку площею 6,4523 га на підставі права власності, земельну ділянку площею 8,6035 га на підставі права власності, земельну ділянку площею 10,0934 га на підставі права суборенди, земельну ділянку площею 38,5083 га на підставі права суборенди, земельну ділянку площею 25,2181 га на підставі права суборенди, земельну ділянку площею 20,9078 га, на підставі права суборенди.
Згідно наявних у матеріалах справи доказів (даних інтегрованих карток у ІКС "Податковий блок"), станом на дату подання позову боржник має податковий борг у розмірі 191013,83 грн по орендній платі з фізичних осіб (КБК 18010900) з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельнi дiлянки державної або комунальної власностi). Протягом податкового періоду платником самостійно не вживалось заходів для погашення існуючої податкової заборгованості.
Податковим органом складено відносно платника податків податкові повідомлення-рішення від 09.11.2023 №454907-2418-2029-UA63140090000052369 за період 2023 року та від 30.08.2024 №2403368-2418-2029-UA63140090000052369 за період 2024 року.
Зазначені податкові повідомлення-рішення скеровані на адресу боржника засобами поштового зв'язку, одне з них повернуто за закінченням терміну зберігання відправнику, інше - вручено боржнику особисто.
18.12.2024 податковим органом на адресу платника податків засобами поштового зв'язку скеровано податкову вимогу від 18.12.2024 року №0013702-1308-2040 про наявність у неї податкового боргу у сумі 191013,83 гривень з детальним розрахунком суми боргу, що виник. Поштове відправлення вручено відповідачу особисто. В силу приписів ст. 42 ПК України податкова вимога вважається врученою.
Вказана податкова вимога у судовому порядку не оскаржувалась. З моменту направлення податкової вимоги податковий борг платника податків існував не припиняючись. Дана податкова вимога не є скасованою, зміненою або відкликаною, не втратила своєї юридичної сили.
У зв'язку з несплатою відповідачем суми податкового боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до п. 288.2 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Згідно пункту 288.3 ст. 288 ПК України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Пунктом 288.4. ст. 288 ПК України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 розділу XII ПК України.
Пунктом 285.1 ст. 285 ПК України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Пунктом 287.3 ст.287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
У ході судового розгляду встановлено, що відповідачем допущено утворення податкової заборгованості зі сплати за землю за періоди 2023-2024 роки. Боржником самостійно існуючу заборгованість не сплачено. Зазначений борг відповідачем у судовому порядку не оскаржувався та існував, не припиняючись. Загальна сума заборгованості на момент розгляду вказаного публічно-правового спору становила 191013,83 грн.
Згідно п. 179.7 ст. 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Відповідно до п.45.2 ст. 45 ПКУ податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Відповідно до п.45.2 ст. 45 ПКУ податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до вимог п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з абз.2 п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Судом встановлено, що податковим органом скеровано на адресу відповідачу податкову вимогу від 18.12.2024 №0013702-1308-2040 про наявність у платника податку боргу та необхідності його сплати. Зазначений документ відправлено засобами поштового зв'язку на адресу відповідача. Поштове відправлення вручено відповідачу.
З урахуванням зазначених вище приписів статті 42 ПК України, податкова вимога вважається врученою відповідачу належним чином.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
За визначенням, наведеним у пункту 6.2 статті 6 Податкового кодексу України збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У зазначені строки грошове зобов'язання відповідачем не сплачено (зазначена обставина відповідачем не спростована), а тому у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вважається сумою податкового боргу.
У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме, згідно п.59.1 ст.59 ПК України, де визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно з положеннями статті 59 Податкового кодексу України податковим органом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення була направлена податкова вимога форми "Ф" №0013702-1308-2040 від 18.12.2024, яка вручена відповідачу. Втім, ним не вжито заходів щодо врегулювання спірних правовідносин, що виникли, шляхом погашення існуючої заборгованості.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Таким чином, Кодексом не передбачено надіслання податкових вимог на кожну суму боргу, а тому податкові вимоги на борг, що утворився після надіслання вимоги не надсилались.
Згідно із п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно із п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
При цьому відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 95.4 ст.95 Податкового Кодексу - контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України, від 29.12.2010 р. № 1244 «Про Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» встановлений Порядок, яким визначений механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.
Зважаючи на вищевикладене, погашення податкового боргу згідно чинного законодавства здійснюється за рішенням суду, як з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника так і за рахунок готівки.
Як встановлено судом, на момент розгляду справи в суді, заявлену до стягнення суму податкового боргу відповідачем не сплачено, заборгованість перед бюджетом не погашена, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних під час розгляду вказаного публічно-правового спору доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суд також зважає, що за приписами Закону України від 30.06.2021р. №1591-ІХ "Про платіжні послуги" і Податкового кодексу України кошти в Україні існують в готівковій і безготівковій формі, а відтак, питання визначення форми коштів, котрі підлягають стягненню з платника податків за податковим боргом, належить до управлінської компетенції контролюючого органу і підлягає вирішенню у ході виконання останнім відповідного судового акту.
З урахуванням вимог частини 2 статті 139 КАС України, судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Стягнути до бюджету України з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу в розмірі 191013,83 гривень (сто дев'яносто одна тисяча тринадцять гривень вісімдесят три копійки).
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 03.03.2026, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко