Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
04 березня 2026 року Справа № 520/4568/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Марини Лук'яненко,
за участі секретаря судового засідання Дениса Гузя,
представника позивача - Юрія Гордієнка,
представника відповідача - Ангеліни Славич,
розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії ,-
Державне підприємство «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» (далі - ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2023 року № 00017250717, за платежем податок на прибуток підприємств на суму 1 990 896 грн 25 коп.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у задоволенні адміністративного позову ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» відмовлено повністю.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі №520/4568/23 скасовано. Прийнято постанову, якою адміністративний позов ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2023 року №00017250717, за платежем податок на прибуток підприємств на суму 1 990 896 грн 25 коп.
Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2025 замінено позивача у справі його правонаступником, а саме: Державне підприємство «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс» код ЄДРПОУ 44768034 (далі - ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс», позивач).
Постановою Верховного Суду від 23.10.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року скасовано, а справу № 520/4568/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначену справу відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями передано в провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Марині Лук'яненко.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 прийнято справу до нового розгляду та відкрито провадження у справі.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що із висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки позивач не погоджується та вважає висновки контролюючого органу незаконними. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засідання та у додаткових поясненнях підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі. Зокрема, в ході судового розгляду наголосив на тому, що у 2020-2021 роках ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс» здійснювало нарахування резерву сумнівних боргів виключно в бухгалтерському обліку. Зазначені суми були віднесені до витрат лише в межах формування фінансового результату за правилами бухгалтерського обліку та відображені у фінансовій звітності. Водночас, підприємство не здійснювало податкового коригування фінансового результату за правилами підпункту 139.2.1. пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України. Свої дії позивач обґрунтував тим, що у спірному періоді підприємство не належало до категорії платників податку, які зобов'язані здійснювати коригування фінансового результату на податкові різниці, оскільки річний дохід підприємства не перевищував граничну норму, передбачену податковим законодавством, у 40 млн грн., і мало право на незастосування коригування податкових різниць, яке і реалізувало наказом від 31.12.2020 №173 "Про незастосування коригувань фінрезультату оподаткування на різниці, визначені розділом ІІІ Податкового кодексу (далі -ПК), крім коригувань відповідно до пп.140.4.4, 140.4.8 та 140.5.16 ПК. Згідно зазначеного наказу, починаючи зі звіту за 2020 рік при визначенні об'єкта обкладення податком на прибуток не застосовувати коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, установлені пп.134.1.1 ПК (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, передбачених пп.140.4.8 та 140.5.16 ПК. Отже, вважає, що незастосування різниці за резервом сумнівних боргів відповідає вимогам Податкового кодексу України, а висновки контролюючого органу ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та ігноруванні фактичних даних, підтверджених самою податковою перевіркою.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, зазначила, що за результатами перевірки показників у рядку 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено їх заниження у сумі 8 848 431,90 грн. Зазначене порушення відбулося за рахунок нездійснення підприємством коригування фінансового результату, а саме: не збільшено фінансовий результат на суму витрат по нарахуванню резерву сумнівних боргів, чим порушено вимоги підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 розділу III Податкового кодексу України, по відповідним контрагентам. Також, зазначила, що Позивача має накази про облікову політику: на 2017 рік № 10 від 10.01.2017, на 2018 рік № 68 від 23.08.2018, на 2019 рік № 331 від 28.12.2019, на 2020 рік № 133 від 21.10.2020, на 2021 рік № 98 від 17.11.2021, на 2022 рік № 119 від 31.12.2021 року, відповідно яких встановлено, що ведення податкового обліку здійснюється відповідно до Податкового Кодексу України (п.7.1). Будь яких інших наказів про облікову політику, або внутрішніх наказів, що регламентують діяльність підприємства в сфері ведення бухгалтерського та податкового обліку до перевірки не було надано. На адресу ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс» направлено запит №17416/6/20-40-07-24-11 від 22.11.2023 та №19897/6/20-40-07-17-11 від 14.12.2022 про надання документів, у тому числі наказ про облікові політику підприємства. Наказ №173 від 31.12.2020 «Про незастосування коригувань фінрезультату до оподаткування на різницю» до перевірки не надавався, що відповідно дає підстави в порядку ст. 44.6 Податкового кодексу України вважати що такий Наказ був відсутній у такого платника податків на час складення звітності.
Вислухавши думку сторін, розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Головним управлінням ДПС у Харківській області 16 грудня 2022 року здійснено позапланову виїзну перевірку ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 15 грудня 2022 року, валютного за період з 01 січня 2017 року по 15 грудня 2022 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 15 грудня 2022 року, за результатами якої складено акт від 02 січня 2023 року № 1/20-40-07-17-05/00993069 (надалі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено порушення ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс» вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 розділу ІІІ ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.
На підставі зазначеного акту начальником управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області складено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 № 00017250717.
Позивач, вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 № 00017250717, звернувся з даним позовом до суду.
Суд, повно і всебічно дослідивши аргументи і доводи сторін, по суті спірних правовідносин зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини у даній справі врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Згідно приписів п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пункту 86.1. статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок № 727).
Відповідно до пункту 2 Розділу І зазначеного Порядку акт документальної перевірки - документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результати. Довідка документальної перевірки - документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Матеріали перевірки - це:
акт (довідка) документальної перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною;
заперечення, надані платником податків до акта (довідки) документальної перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);
пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I Податкового кодексу.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 розділу II Порядку № 727 акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Обов'язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.
Таким чином, у Порядку № 727 чітко зазначено, що акт, являється передумовою прийняття податкового повідомлення-рішення та є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.
Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області 16.12.2022 було здійснено позапланову виїзну перевірку ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс» із питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 15.12.2022, валютного за період з 01.01.2017 по 15.12.2022, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 15.12.2022, результати якої оформлено актом від 02.01.2023 №1/20-40-07-17-05/00993069.
Висновками вказаного акту встановлено порушення ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс» вимог п.44.1, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 розділу ІІІ ПК України від 02.12.2010 №2755-VI.
На підставі вказаних висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 №00017250717, за платежем податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 990 896,25 грн. (один мільйон дев'ятсот дев'яносто тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень 25 копійок), з них за податковими зобов'язаннями - 1 592 717 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 398 179,25 грн.
Підстави проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивачем не оскаржуються.
Дослідивши зміст акту перевірки від 02.01.2023 №1/20-40-07-17-05/00993069 судом встановлено, що порушення (як встановлено контролюючим органом) відбулось за рахунок нездійснення підприємством коригування фінансового результату, а саме не збільшено фінансовий результат на суму витрат по нарахуванню резерву сумнівних боргів, чим порушено вимоги пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 розділу ІІІ ПК України, та, як наслідок, занижено суму податку на прибуток на суму 1 592 717,74 грн., а саме за 2020 рік - 326 342,34 грн. та за 2021 рік - 1 266 375,40 грн.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 733, фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 3186, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
В силу положень частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Водночас суд зазначає, що у разі наявності дебіторської заборгованості, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, платник формує резерв сумнівних боргів.
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.
Таким чином, заборгованість яка виникла у Товариства за зобов'язаннями з оплати замовником послуг, наданих виконавцем, по якій минув термін позовної давності, вважатиметься безнадійною заборгованістю.
Різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень) передбачені статтею 139 Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
Відповідно до підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.
Згідно із п. 7 П(С)БО 10 «Дебіторська-заборгованість» поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Відповідно до п. 7 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.
Відповідно до п.11 П(С)БО 10 виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів.
Отже, при списанні дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу за рахунок створеного резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з підпунктом 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму витрат понад суму резерву сумнівних боргів.
У разі списання дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з підпунктом 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму списаної заборгованості.
При цьому, фінансовий результат до оподаткування зменшується відповідно до підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, зокрема, за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Суд приходить до висновку, що платники, у яких сума річного доходу за минулий рік не перевищує 40 млн грн та які поставили в "прибутковій" декларації позначку про не проведення коригування фінрезультату, показують у податковому обліку операції з безнадійною дебіторською заборгованістю та резерву сумнівних боргів винятково за бухгалтерськими правилами.
Як встановлено судом, позивачем за перевіряємий період самостійно задекларовано податкові різниці в додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, надано зазначений додаток до органу ДПС та визначено об'єкт оподаткування за перевіряємий період з урахуванням податкових різниць.
Так, відповідно до Додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток (звітний період 2020 та 2021) позивачем застосовано різниці які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів.
Однак, відповідно вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України «Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці».
В свою чергу, у деклараціях з податку на прибуток за 2019 рік від 04.02.2020 №9333472951, за 2020 рік від 16.02.2021 № 9372284502 та за 2021 рік від 08.02.2022 року №9432275154, за якими проведено перевірку, відсутнє рішення «Про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці».
За даними перевірки встановлено, що ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс» має накази про облікову політику: на 2017 рік № 10 від 10.01.2017, на 2018 рік № 68 від 23.08.2018, на 2019 рік № 331 від 28.12.2019, на 2020 рік № 133 від 21.10.2020, на 2021 рік № 98 від 17.11.2021, на 2022 рік № 119 від 31.12.2021 року, відповідно яких встановлено, що ведення податкового обліку здійснюється відповідно до Податкового Кодексу України (п.7.1).
Будь-яких інших наказів про облікову політику, або внутрішніх наказів, що регламентують діяльність підприємства в сфері ведення бухгалтерського та податкового обліку до перевірки позивачем надано не було.
В акті перевірки (стор.5-6) зазначений узагальнений перелік документів, які було використано при проведені перевірки позивача (згідно додатку 4 до акту перевірки, який є його невід'ємною частиною).
Проте, у вказаному переліку документів відсутні будь-які накази про незастосування коригувань фінрезультату до оподаткування на різницю, зокрема, наказ №173 від 31.12.2020 «Про незастосування коригувань фінрезультату до оподаткування на різницю».
На адресу ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс» направлено запити №17416/6/20-40-07-24-11 від 22.11.2023 та №19897/6/20-40-07-17-11 від 14.12.2022 про надання документів, у тому числі наказ про облікові політику підприємства.
Проте, наказу №173 від 31.12.2020 «Про незастосування коригувань фінрезультату до оподаткування на різницю» позивачем до перевірки не надано.
Поважних причин неможливості надання вказаного наказу ані під час проведення перевірки, ані до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем під час розгляду справи не повідомлено.
Відповідно до п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Отже, вказане дає підстави в порядку п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України вважати, що такий наказ були відсутні у платника податків на час складення такої звітності.
За період з 01.01.2017 по 31.12.2021 ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс» задекларовано різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, у сумі 278 481 гривень.
Перевіркою задекларованих ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс» встановлено, що в період з 2019 року по 2021 рік підприємство надало додаток РІ.
Наявність рішення «Про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці» відсутня.
За результатами перевірки показників у рядку 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено їх заниження у сумі 8 848 431.90 гри, у тому числі: (за 2020 рік на 1 813 013.0 грн., за 2021 рік на 7 035 418,90 грн.)
Зазначене порушення відбулося за рахунок нездійснення підприємством коригування фінансового результату, а саме не збільшено фінансовий результат на суму витрат по нарахуванню резерву сумнівних боргів, чим порушено вимоги підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 розділу 111 Податкового кодексу України, по наступним контрагентам:
Товарній біржі "АгроПромбіржа"' Продавець (ДП «ЧУГУЄВО- БЛБЧАНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО») передає у власність деревину, а Покупець (ТОВ "СТАНДАРТ ОПТСОЮЗ СЕРВІС") зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну зазначену в п. З Договору. Даний договір діє з 19 червня 2019 по 31 серпня 2019 року.
Станом на 01.01.2021 року дебіторська заборгованість за контрагентом ТОВ "СТАНДАРТ ОПТСОЮЗ СЕРВІС" становила 5 242 388 ,01 грн.
Відповідно до договору від 02.02.2019 року № 19 з ТОВ "СТАРКЛАБ ГІРОДАКТ" п.п. 42292553 встановлено наступне: Постачальник (ДП «ЧУГУЄВО-БАБЧАНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО») зобов'язується постачати Лісоматеріали (дуб), а Покупець (ТОВ "СТАРКЛАБ ПРОДАКТ") зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору. Даний договір діє з 02 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року.
Відповідно даних бухгалтерського обліку підприємством було розраховано резерв сумнівних боргів на загальну суму 1 813 013 гри. Зазначені операції відображені наступним чином: « - Контрагент ТОВ "СТАНДАРТ ОПТСОЮЗ СЕРВІС" п.н. 43020601: Дт 94 .4 Сумнівні та безнадійні борги; Кт 38 Резерв сумнівних боргів - 739 298,28 грн.; - Контрагент ТОВ "СТАРКЛАБ ПРОДАКТ" п.н. 42292 Дт 94 .4 Сумнівні та безнадійні борги; Кт 38 Резерв сумнівних боргів - 1 073 714,72 грн.»
За II квартал 2021 року -2 000 000 грн, по контрагентам, відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємством було розраховано сумнівних боргів на загальну суму 2 000 000 грн. Зазначені операції відображені наступним чином: « - Контрагент ТОВ "СТАНДАРТ ОПТСОЮЗ СЕРВІС" п.н. 43020601: Дт 94 .4 Сумнівні та безнадійні борги; Кт 38 Резерв сумнівних боргів 985 385,86 грн.; - Контрагент ТОВ "СТАРКЛАБ ПРОДАКТ" п.н. 4229255 Дт 94 .4 Сумнівні та безнадійні борги; Кт 38 Резерв сумнівних боргів - 979 282,18грн.; - Контрагент ОСОБА_1 (П ІН 3189507038), ОСОБА_2 та безнадійні борги; Кт 38 Резерв сумнівних боргів -35 331,96грн.»
За ІІІ квартал 2021 року - 1 340 000 гри, по контрагентам: «- Контрагент ТОВ "СТАНДАРТ ОПТСОЮЗ СЕРВІС" п.н. 43020601: ОСОБА_2 та безнадійні борги; Кт 38 Резерв сумнівних боргів 727 081.55гри.; - Контрагент ТОВ "СТАРКЛАБ ПРОДАКТ" п.н. 4229255 Дт 94 .4 Сумнівні та безнадійні борги; Кт 38 Резерв сумнівних боргів - 598 785,67 грн.; - Контрагент ОСОБА_1 (3189507038), Дт 94 .4 Сумнівні та безнадійні борги; Кт 38 Резерв сумнівних боргів -14 132.78 грн.»
За ІV квартал 2021 року- 1 995 4 18,90 гри, по контрагентам: «- Контрагент ТОВ "СТАНДАРТ ОПТСОЮЗ СЕРВІС" п.н. 43020601: Дт 94 .4 Сумнівні та безнадійні борги; Кт 38 Резерв сумнівних боргів 1 090 622.32 грн.; - Контрагент ТОВ "СТАРКЛАБ ПРОДАКТ" п.н. 4229255 Дт 94 .4 Сумнівні та безнадійні борги; Кт 38 Резерв сумнівних боргів - 870 137. 6 грн.; - Контрагент ОСОБА_1 (3189507038), Дт 94 .4 Сумнівні та безнадійні борги; Кт 38 Резерв сумнівних боргів -34 658.98 грн.»
За період з 01.01.2017 по 31.12.2021 ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» задекларовано в рядку 01 декларацій) «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» у сумі 94 269 232 гривень, в тому числі: 2017 рік - 8 430 427 гривень; 2018 рік - 11 936 593 гривень; 2019 рік-29 460 251 гривень: 1 квартал 2020 року - 3 348 620 гривень; півріччя 2020 року 6 858 800грнвень: 9 місяців 2020 року - 11 450 476 гривень: 2020 рік - 17 921 269 гривень; 2021 рік - 26 520 692 гривень.»
Таким чином підприємство за 2019 рік та за 2020 рік мало дохід менше за 40 млн. грн.
Водночас, в деклараціях з податку на прибуток за 2019 рік від 04.02.2020 №9333472951, за 2020 рік від 16.02.2021 № 9372284502 та за 2021 рік від 21.02.2022 року № 9432275154 наявність рішення «Про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці» відсутня.
За результатами перевірки показників у рядку 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено їх заниження у сумі 8 848 431,90 грн.
Зазначене порушення відбулося за рахунок нездійснення підприємством коригування фінансового результату, а саме: не збільшено фінансовий результат на суму витрат по нарахуванню резерву сумнівних боргів, чим порушено вимоги підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 розділу III Податкового кодексу України, по контрагентам детальний опис порушень зазначено у відзиві на позовну заяву.
Таким чином перевіркою встановлено, що підприємством ані в декларації з податку на прибуток, ані будь-яким іншим способом не повідомлено податковий орган про намір незастосування податкових різниць.
19.01.2023 року, тобто після складання акту перевірки та до прийняття оспорюваного у даній справі рішення контролюючого органу, позивачем подані останньому податкові декларації з податку на прибуток підприємств (уточнююча, без додатка РІ, з відміткою "+" про наявність рішення про незастосування коригувань фінансового результату) за 2020 - 2021 р.р.
Проте, відповідно до п.50.2 ст.50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.
Отже, враховуючи, що процедура проведення перевірки закінчується винесенням відповідного податкового повідомлення-рішення, позивач у силу положень п.50.2 ст.50 ПК України не мав права подавати уточнюючу податкову декларацію (розрахунки) до поданої ним раніше податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 - 2021 р.р. за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.
Як встановлено судом, наказом №173 від 31 грудня 2020 року «Про незастосування коригувань фінрезультату до оподаткування на різницю», за підписом головного лісничого Олександра Гіглавого, визначено починаючи зі звіту за 2020 рік при визначенні об'єкта обкладення податком на прибуток не застосовувати коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, установлені п.п. 134.1.1 ПК України (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, передбачених п.п. 140.4.8 та 140.5.16 ПК України).
Проте, як вже зазначено вище, наказ №173 від 31 грудня 2020 року «Про незастосування коригувань фінрезультату до оподаткування на різницю» у ході перевірки позивачем не пред'являвся, поважних причин його ненадання позивачем не зазначено, що в силу п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України вважається, що такий документ був відсутній у такого платника податків на час складення такої звітності.
Крім того, відповідач неодноразово звертав увагу суду на обов'язковий запит від 22 листопада 2022 року № 17416/6/20-40-07-24-11 в якому було витребувано зазначений наказ (наказ про облікову політику) і який є обов'язковим для виконання платниками податків в порядку статті 73 ПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2023 року № 00017250717, за платежем податку на прибуток підприємств на суму 1 990 896 грн 25 коп., є правомірним та не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, тому що не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.03.2026 року.
Суддя Марина Лук'яненко