04 березня 2026 року Справа № 480/5728/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5728/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні ОСОБА_1 , в період з 24.01.2021 по 19.05.2023 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 скласти, оформити належним чином та надати до військової частини НОМЕР_1 відомість доплати ОСОБА_1 , за період з 24.01.2021 по 19.05.2023 включно, належних з урахуванням проведених раніше виплат сум грошового забезпечення (основні, додаткові види, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію), визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній з 29.01.2020), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 на підставі наданої військовою частиною НОМЕР_2 відомості доплатити ОСОБА_1 , за період з 24.01.2021 по 19.05.2023 включно, належних з урахуванням проведених раніше виплат сум грошового забезпечення (основні, додаткові види, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію), визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній з 29.01.2020), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 28.07.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від представника відповідача 11.08.2025 через систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, в якому, окрім іншого, відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 28.08.2025 року запропоновано позивачу/представнику позивача надати до суду письмові пояснення щодо заявленого представником Військової частини НОМЕР_1 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, звернувши увагу на доводи, що в ньому зазначені.
На виконання ухвали суду від 28.08.2025 представником позивача, через систему "Електронний суд" подано додаткові пояснення у справі, в яких, окрім іншого зазначено, що позивач дізнався про порушення своїх прав та належний розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням та всіх пов'язаних з цім виплат 23 травня 2025 року , а саме з листа №2629 від 23 травня 2025, який був наданий військовою частиною НОМЕР_1 , як відповідь на заяву адвоката Жовтана О.В. від 29 квітня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Також відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Тобто суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав чи повинен був дізнатися, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах позову докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі по тексту - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Крім того, Судовою палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 наголошено, що період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Заявляючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, відповідачем не надано до суду доказів ознайомлення позивача у спірний період з інформацією щодо суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та доказів, які б підтверджували одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, як це передбачено статтею 116 Кодексу законів про працю України.
Водночас, як вбачається з пояснень представника позивача, викладених в заяві про поновлення строку звернення до суду та наявних у справі доказах, ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав 23.05.2025, коли отримав відповідь з доданими довідками нарахування грошового забезпечення від військової частини НОМЕР_1 на подану раніше ним заяву.
До суду з даним позовом позивач звернувся 21.07.2025 через систему "Електронний суд", а отже позивачем не пропущено строк звернення до суду.
А відтак, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим, не підтвердженим відповідними доказами та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі №480/5728/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Кунець