04 березня 2026 року м. Рівне№460/23545/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) щодо не проведення службового розслідування по факту зникнення безвісті солдата ОСОБА_2 від 27.11.2024;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування по факту зникнення безвісти 27.11.2024 солдата ОСОБА_2 головного сержант третього взводу протитанкових керованих ракетних комплексів третьої роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що військовослужбовець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 27.11.2024 року під час проведення штурмових дій зі сторони окупаційних військ російської федерації. Про це свідчить сповіщення № 401 від 04.12.2024. Станом на дату подання позову службове розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 не було проведено. Позивач неодноразово зверталася до військової частини НОМЕР_1 , у якій її син проходив військову службу, з проханням надати результати відповідного розслідування. Однак їй було надано лише витяг із наказу командира частини про визнання ОСОБА_2 таким, що зник безвісти внаслідок проведення штурмових дій зі сторони окупаційних військ російської федерації., тому ОСОБА_1 вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що істотно порушує її права.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позов представник відповідача позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що положення Порядку № 260 та Інструкції № 332 не містять імперативної норми, яка б покладала на командира військової частини безумовний обов'язок щодо призначення службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця в умовах особливого періоду та під час безпосереднього виконання бойових завдань. Вказує, що зазначені нормативно-правові акти залишають прийняття такого рішення на розсуд командування. Крім того, зазначає про відсутність порушеного права позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву та відзив на позовну заяву, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов до наступних висновків.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.11.2024 № 189 солдат ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду головного сержанта третього взводу протитанкових ракетних комплексів третьої роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 з 05.11.2024.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2024 № 191 (по стройовій частині) з 07.11.2024 солдата ОСОБА_2 закріплено у оперативне підпорядкування командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.11.2024 № 198 солдат ОСОБА_2 з 15.11.2024 прибув у службове відрядження до району виконання завдань за призначенням до складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Відповідно до рапорту командира 3 роти ПТРК військової частини НОМЕР_2 від 30.11.2024 вх. № 316/р старшого лейтенанта ОСОБА_3 27.11.2024 близько 15:35 год, в смузі оборони роти ПТРК 9 омпб НОМЕР_3 омпбр, в наслідок штурмових дій противника та артилерійського обстрілу противником позиції було втрачено зв'язок з ВП "САМСОН" на якій виконував бойове завдання в складі зведеного розрахунку ПТРК "Корсар" головний сержант 3 взводу 3 роти ПТРК військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 . На даний момент проводяться заходи, щодо встановлення місцезнаходження військовослужбовця.
30.11.2024 за вихідним № 218 командиром військової частини НОМЕР_1 подано доповідь про факт зникнення безвісти під час виконання бойового завдання військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 .
Відповідно до Витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 інв. № 5дск від 05.06.2024 «...головний сержант взводу солдат ОСОБА_2 у складі одного розрахунку ПТРК "Корсар" 25.11.2025 перейшов в оперативне підпорядкування командувача ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". В 09 год. 10 хв. 30.11.2024 року, від командира 3 роти ПТРК " ІНФОРМАЦІЯ_4 " старшого лейтенанта ОСОБА_4 , надійшла доповідь, що 27.11.2024 року близько 15.35 год., в смузі оборони НОМЕР_3 омпбр, внаслідок штурмових дій противника та артилерійського обстрілу ВП "Самсон", було втрачено зв'язок, на якій виконував бойове завдання в складі зведеного розрахунку ПТРК "Корсар" головний сержант 3 взводу 3 роти ПТРК " ІНФОРМАЦІЯ_4 " військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 . На даний час проводяться заходи, щодо встановлення місцезнаходження військовослужбовця. Безвісти зниклий: солдат ОСОБА_2 ».
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.11.2024 № 214 військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_2 , головний сержант третього взводу протитанкових ракетних комплексів третьої роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_2 , який перебуває у оперативному підпорядкуванні командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", вважається таким, що 27 листопада 2024 року зник безвісти. 3 27 листопада 2024 року призупинити зарахування усіх видів забезпечення на його картковий рахунок.
30.11.2024 військовою частино НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено сповіщення № 18 про зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 внаслідок проведення штурмових дій зі сторони окупаційних військ російської федерації.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.12.2024 № 29 головний сержант третього взводу протитанкових керованих ракетних комплексів третьої роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти за особливих обставин під час захисту Вітчизни з 27.11.2024.
09.12.2024 за вихідним № 321/р до Покровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Донецькій області військовою частиною НОМЕР_2 направлено заяву про визнання безвісти зниклим солдата ОСОБА_2 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2025 № 173 призначено виплату грошового забезпечення, додаткової винагороди та інших виплат, що належить захопленим в полон або зниклим безвісти військовослужбовцям за період з 01 січня 2025 року, членам їх сімей (іншим громадянам) відповідно до додатку 1 до цього наказу.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.05.2025 № 334, внесено зміни до наказу командира від 05.03.2025 № 173 та включено, в тому числі, ОСОБА_1 до переліку отримувачів грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які захоплені в полон або зникли безвісти.
Представник позивача звернувся із запитом до командування Військової частини НОМЕР_1 із вимогою провести службове розслідування стосовно зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 .
Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 № 3301/р від 19.11.2025 відповідачем зазначено, що згідно Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 серед підстав призначення службового розслідування у Збройних Силах України зникнення військовослужбовця не вказано. Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332 визначає підстави проведення спеціального службового розслідування. Відповідно до пункту 3 першого розділу даної Інструкції зазначено, що ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил. У зв'язку з чим, службове розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 не проводилось.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення службового розслідуванні обставин зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 , звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Статтею 85 Дисциплінарного статут Збройних Сил України, затвердженого законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ "Підстави призначення та предмет службового розслідування" Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок №608), службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Водночас, пунктом 5 розділу І Порядку №608 визначено, що розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2021, затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі - Інструкція №332).
Пунктом 2 наказу Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06.02.2001 №36 "Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (зі змінами).
Таким чином, процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає саме Інструкція №332.
Пунктом 3 Розділу І Інструкції № 332 передбачено, що ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
З системного аналізу вказаної норми права суд дійшов висновку, що нещасні випадки, в тому числі зникнення військовослужбовця, розслідуються згідно вимог даної Інструкції у випадку зникнення військовослужбовця, що сталося в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язане з діями з боку противника.
Разом з тим, згідно матеріалів справи солдат ОСОБА_2 зник безвісти 27.11.2024 року внаслідок штурмових дій противника та артилерійського обстрілу ВП "Самсон", тобто вказаний випадок є бойовою людською втратою і обліку як нещасний випадок не підлягає.
Крім того, згідно абзацу третього пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.
Пунктом 3 Розділу ІІ Порядку № 608 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
ступеня вини військовослужбовця;
порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно з п. 1 Розділу ІІІ Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
З системного аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що призначення службового розслідування є правом, а не обов'язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
В контексті спірних правовідносин, суду слід зазначити, що непроведення службового розслідування не може свідчити про протиправну бездіяльність відповідача чи порушення прав позивача, оскільки це є правом (дискрецією), а не обов'язком командира військової частини, враховуючи, що обставини події є очевидними та зафіксованими у бойових документах (рапортом безпосереднього командира, журналом бойових дій) на підставі яких виданий відповідний розпорядчий документ (наказ).
Разом з тим, суду слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтування того, в чому саме полягає порушення прав позивачки з боку відповідача, оскільки за своєю природою акт службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Акт службового розслідування може бути передумовою для прийняття уповноваженим суб'єктом відповідного рішення. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 808/965/17, від 10.02.2021 у справі № 640/9600/20.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 01.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підстави для застосування положень ст. 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 04 березня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Суддя Д.П. Зозуля