04 березня 2026 року м. Рівне№460/22596/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доУправління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної державної адміністрації
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної державної адміністрації, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної військової адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної військової адміністрації продовжити ОСОБА_1 статус "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної військової адміністрації оформити і видати ОСОБА_1 посвідчення "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою від 10.12.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому заперечує проти позову, зазначає, що визнання членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни згідно з абзацом першим пункту 1 частини 1 статті 10 Закону № «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" членів родини осіб, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не передбачено. Такої позиції притримується зокрема Міністерство у справах ветеранів України у своїх роз'ясненнях № 15859/1.3/3.1-25 від 29.07.2025.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 27.07.1977 Костопільським районним відділом ЗАГС Рівненської області.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 30.01.2023 Костопільським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За життя ОСОБА_2 був визнаний інвалідом війни І групи, мав статус особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мав право на пільги, встановлені для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_3 .
Експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії встановленню причинного зв'язку захворювань, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 09.03.2023 №3, ОСОБА_2 встановлено відповідний діагноз: Церебральний атеросклероз. Гіпертонічна хвороба. Хронічна церебро-васкулярна недостатність. Висновок: захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Також, згідно експертного заключення Львівської регіональної міжвідомчої експертної Ради по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 27.06.1996 року №3120, ОСОБА_2 був встановлений діагноз: Стан після ГПМК з лівобічним геміпарезом. гіпертонічна хвороба ІІІ ст. Заключення: захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно з довідкою серії 2-18 АБ №020088 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, у відсотках та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, виданих 11.12.2017 Рівненською МСЕК №2, за життя ОСОБА_2 було встановлено довічно групу інвалідності першу А. Причина інвалідності: захворювання пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків
На підставі зазначеної довідки за життя ОСОБА_2 Управлінням соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації 21.12.2017 було видано посвідчення серії НОМЕР_3 , згідно з яким ОСОБА_2 є інвалідом І групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Рішенням комісії Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", від 28.04.2023 №5, ОСОБА_1 встановлено статус "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
В подальшому, з метою продовження статусу «члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни» ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації із відповідною заявою.
За наслідками розгляду заяви відповідач листом від 27.05.2024 №вих-1039/01-21/24 відмовив позивачу у продовженні статусу "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" з посиланням на п.1.ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 15 серпня 2024 року звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з до Управління соціального захисту населення рівненської районного державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 225 року у справі №460/9159/24 позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 про продовження статусу "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобов'язано Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про продовження статусу "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і за результатами її розгляду прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В подальшому Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної військової адміністрації Рівненської області листом від 14 листопада 2025 року №вих-1287/01-22/25 повідомило позивача про відмову у продовженні статусу "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Одночасно роз'яснено, що згідно розпорядження голови Рівненської РДА від 27.11.2024 року №47-к Управління соціального захисту населення Рівненської РДА перейменовано в управління соціальної та ветеранської політики. Відповідачем зазначено, що підставою для прийняття рішення комісії від 05 листопада 2025 року слугував лист - роз'яснення Міністерства у справах ветеранів України, яке викладено в листі від 29 липня 2025 року №15859/1.3/3.1-25.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з позовом.
Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них регламентується Законом України від 22.10.1993 №3551-ХII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХII) (у редакції чинної станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 4 Закону №3551-ХII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХIІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Розділ ІІ Закону №3551-ХIІ визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень.
Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Такими чином обов'язковими умовами, за яких ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни є наявність факту інвалідності, доказів залучення особи до виконання обов'язків військової служби або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 2.4.5, 21.30 Положення № 402 військово-лікарська комісія може приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
Постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов'язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».
Згідно з пунктом 21.6 Положення № 402 при встановленні причинного зв'язку захворювань військовослужбовців з аварією на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об'єктах, учасників ядерних випробувань і випробувань ядерної зброї та тих, що брали участь у складанні ядерних боєприпасів і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, постанови приймаються у формулюваннях (наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії (постраждалого від наслідків аварії) на Чорнобильській АЕС відповідної категорії при встановленні причинного зв'язку обов'язкова):
а) "Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" - якщо захворювання виникли у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, загострились або ускладнились, призвели до інвалідності чи смерті у строки, передбачені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 травня 1997 року № 150 "Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв'язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за № 448/2252, (далі - наказ МОЗ України від 17 травня 1997 року № 150), і військовослужбовець, особа, звільнена з військової служби має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, особи, звільненої з військової служби, проводиться штатними ВЛК (пункт 21.9 розділу ІІ Положення № 402).
Експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії встановленню причинного зв'язку захворювань, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 09.03.2023 №3, ОСОБА_2 встановлено відповідний діагноз: Церебральний атеросклероз. Гіпертонічна хвороба. Хронічна церебро-васкулярна недостатність. Висновок: захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Отже суд вважає, що уповноваженим органом державної влади встановлено причинний зв'язок смерті чоловіка позивачки внаслідок захворювань, набутих у зв'язку з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Судом також встановлено, що згідно з довідкою серії 2-18 АБ №020088 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, у відсотках та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, виданих 11.12.2017 Рівненською МСЕК №2, за життя ОСОБА_2 було встановлено довічно групу інвалідності першу ОСОБА_3 інвалідності: захворювання пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків
На підставі зазначеної довідки за життя ОСОБА_2 Управлінням соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації 21.12.2017 було видано посвідчення серії НОМЕР_3 , згідно з яким ОСОБА_2 є інвалідом І групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відтак за результатами розгляду справи судом встановлено, що на чоловіка позивачки за життя поширювалась дія вимог Закону №3551-ХII і він мав право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни; до смерті чоловіка позивачки призвело захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 10 Закону №3551-ХII до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні (часина 2 статті 10 Закону №3551-ХII).
Отже поширення чинності норм Закону №3551-ХII на позивачку є похідними від приналежності її померлого чоловіка до категорії ветеранів війни-інвалідів війни.
Враховуючи викладене, а також те, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 відноситься до ветеранів війни інвалідів війни, суд дійшов висновку, що позивачка у відповідності до вимог пункту 1 частини 1 статті 10 Закону № 3551-XII має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, тому відповідач неправомірно відмовив у наданні їй такого статусу.
Відтак дії відповідача щодо відмови позивачці у присвоєнні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 10 Закону №3551-ХII є протиправними.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної військової адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; зобов'язання Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної військової адміністрації продовжити ОСОБА_1 статус "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язання Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної військової адміністрації оформити і видати ОСОБА_1 посвідчення "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З матеріалів справи судом встановлено, що 05 грудня 2025 року між адвокатом Середою Оксаною Валеріївною та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої допомоги та представництво інтересів, що полягає у захисті прав та законних інтересів Клієнта у Рівненському окружному адміністративному суді
Згідно із пунктом 4.2. Договору, загальна вартість послуг, що надаються за умовами вказаного Договору розраховується на підставі погодинної вартості роботи адвоката і становить 1 000,00 ( одна тисяча гривень ) грн. 00 коп. за одну годину роботи за вчинення Адвокатом дій, передбачених у пункті 2.2.3. Договору та 1 000,00 (одна тисяча гривень) грн за участь адвоката в одному судовому засіданні та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг. Фактичний обсяг наданих послуг визначається Сторонами в Актах надання послуг.
Відповідно до Звіту про фактично надані послуги від 08.12.2025 року до Договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів, адвокатом Середою О.В. надано наступну правничу допомогу, а саме: проведено юридичний аналіз, надано консультацію клієнту та розроблено загальну стратегію ведення справи; підготовлено позовну заяву до Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної військової адміністрації. Таким чином, фактичні витрати на професійну правничу допомогу, які пов'язані із підготовкою позовної заяви до Рівненського окружного адміністративного суду становлять 5 000,00 грн, які повністю оплачені Клієнтом згідно квитанції до прибуткового ордеру №07 від 08.12.2025.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи ту обставину, що підготовка даної справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, та адвокат не був задіяним до судових засідань, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу на рівні 5000 грн. є неспівмірним зі складністю цієї заяви, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.
Так, витрати зазначені в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, а відтак суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, вимога представника позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної військової адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної військової адміністрації продовжити ОСОБА_1 статус "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної військової адміністрації оформити і видати ОСОБА_1 посвідчення "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 968,96 грн сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 04 березня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської районної державної адміністрації (вул. Соборна, 366А, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33020, ЄДРПОУ/РНОКПП 03195412)
Суддя С.А. Борискін