04 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/16748/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в особі Головного управління Національної гвардії України, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій про визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасникам бойових дій щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій, оформлене протоколом засідання Комісії № 27 від 13.11.2025;
- зобов'язати Комісію Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасникам бойових дій прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому протиправно на наданий правовий статус учасника бойових дій, у заяві від 18.09.2025 позивачем вказані підстави, що у період часу з 04.10.2024 по 15.10.2024, ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України у складі взводу охорони роти охорони батальйону забезпечення військової частини НОМЕР_2 в районі АДРЕСА_1 , до якої до долучив довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України від 11.12.2024 № 2327.
Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стислий зміст заперечень відповідача, пояснення третьої особи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог, зазначаючи, що у відповідача відсутні підстави для надання йому статусу учасника бойових дій, зазначив, що комісія діяла відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки відповідно до листа управління 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 09.11.2025 № 25-8304-2025 та листа військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.11.2025 № 25/102/10/1-5483-2025 після додаткового вивчення документів встановлені обставини, що ОСОБА_1 не залучався до безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а довідка від 11.12.2024 № 2327 видана помилково.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, як третя особа, надала пояснення, в яких просила відмовити у позовних вимогах, оскільки позивач за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - військова частина НОМЕР_3 НГУ) сержант ОСОБА_1 не залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, що підтверджується відсутністю відповідних записів про безпосередню участь позивача у відповідних заходах у журналах бойових дій підрозділу військової частини, в якому проходить військову службу позивач; відсутністю інформації про позивача у відповідних щомісячних наказах по військовій частині з переліком осіб, які залучались у відповідному місяці до безпосередньої участі у відповідних заходах позивача у відповідних заходах; відсутністю факту нарахування та виплати позивачу військовою частиною НОМЕР_1 НГУ (відповідачем) додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, передбаченої абзацом першим пункту 1 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Довідка №2327 від 11.12.2024 про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України видана помилково без достатніх на те правових підстав, про що письмово повідомлено, як комісію Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, так і адвоката (представника) позивача, що підтверджується матеріалами справи.
На підтвердження своїх доводів відповідач та третя особа надали докази, які витребувані судом.
З урахуванням викладеного, наданих відповідачами доказів, суд надає висновок по суті спору, оскільки перешкоди для цього відсутні.
3. Заяви, клопотання учасників справи.
Позивачем подане клопотання про витребування доказів від відповідача одночасно із позовною заявою: витребувати у Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасникам бойових дій копію протоколу засідання від 13.11.2025 року № 27.
4. Процесуальні дії по справі
Ухвалою суду від 22.12.2025 позовна заява залишена судом без руху.
Позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); залучити військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача; витребувані від відповідача та третьої особи всі докази щодо підстав та предмета спору, всі звернення позивача та відповіді на них, відомості про проходження військової служби позивачем, довідку від 11.12.2024 №2327 та всі документи на підставі яких видавалась зазначена довідка (перелічені у підставах довідки), відомості щодо складових виплат грошового забезпечення позивачу стосовно виплати додаткової винагороди визначеної Постановою КМ України №168 за спірний період.
Відповідачем та третьою особою надані докази на виконання вимог ухвали суду.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ, що учасниками справи не заперечується.
Позивач подав позов до Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, суд оцінює подання такого позову, з урахуванням змісту, підстав та предмета позову, як пред'явлення позову до Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в особі Головного управління Національної гвардії України, оскільки позов пред'явлений до юридичної особи із відповідним кодом ЄДРПОУ НОМЕР_5 , який присвоєний Головному управлінню Національної гвардії України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №179 мтд від 04.09.2024 сержант ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період, зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення з 04 вересня 2024 року. Командир військової частини НОМЕР_1 НГУ прийняв наказ №132 мтд від 26.06.2025, яким сержанта ОСОБА_1 уважати таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою командира 3-го відділення 3-го взводу охорони роти охорони батальйону забезпечення.
Позивач подав заяву від 18.09.2025 Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій про надання йому статусу учасника бойових дій, оскільки у період часу з 04.10.2024 по 15.10.2024 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України у складі взводу охорони роти охорони батальйону забезпечення військової частини НОМЕР_2 в районі АДРЕСА_1 .
До заяви позивач долучив наступні документи: довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України від 11.12.2024 року № 2327; два кольорових фото; згода ОСОБА_1 на обробку персональних даних та повноваження представника.
Заява позивача від 18.09.2025 подана Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій адвокатом позивача, як його представником.
Відповідно до протоколу засідання комісії Головного управління НГУ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 13.11.2025 № 27 прийняте одноголосне рішення відмовити ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку з тим, що: відповідно до листа управління 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 09.11.2025 № 25-8304-2025 та листа військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.11.2025 № 25/102/10/1-5483-2025 після додаткового вивчення документів встановлено, що ОСОБА_1 не залучався до безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а довідка від 11.12.2024 № 2327 видана помилково.
У змісті протоколу Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 13.11.2025 № 27 зазначені відомості:
«Періоди та райони участі у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини, перелік підтверджуючих документів, пояснення свідків:
з 04.10.2024 по 15.10.2024 с. Липці Харківського району Харківської області.
Заява адвоката Вороніна Ігоря Олександровича від 18.09.2025 щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 , до якої залучена довідка від 11.12.2024 № 2327, видана командиром в/ч НОМЕР_1 , в розділі «Підстава» якої зазначені наступні документи:
1. Журнал бойових дій 1 БОП 13 БрОП НГУ, обліковий № 74 дек від 22.11.2023 (початок заповнення 23.11.2023, закінчення заповнення 31.08.2024).
2. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 04.10.2024 № 201 мтд (с/ч) про убуття особового складу в службове відрядження для участі у заходах.
3. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 11.10.2024 № 2232 (про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100000 грн).
Рішення комісії:
Відмовити в наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку 3 тим, що відповідно до листа управління 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 09.11.2025 № 25-8304-2025 та листа військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2025 № 25/102/10/1-5483-2025 після додаткового вивчення документів встановлено, що ОСОБА_1 не залучався до безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, довідка від 11.12.2024 № 2327 видана помилково.
Рішення прийнято одноголосно».
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.12.2024 № 2327, у період часу з 04.10.2024 по 15.10.2024, ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України у складі взводу охорони роти охорони батальйону забезпечення військової частини НОМЕР_2 в районі АДРЕСА_1 , до якої до долучив довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Довідка військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.12.2024 № 2327 видана на підставі: журналу бойових дій НОМЕР_6 батальйону оперативного призначення НОМЕР_7 бригада оперативного призначення НГУ, обліковий № 74; наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.10.2024 року № 201 мтд (про убуття особового складу в службове відрядження для участі у заходах); наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.10.2024 року № 2232.
Представником позивача неодноразово подані запити адвоката до відповідача та військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Відповідачем на запити адвоката надані наступні відповіді листами:
Лист від 30.09.2025 № 27/10/1/5-В-7787:
«У Головному управлінні Національної гвардії України розглянуто Вашу заяву від 18.09.2025 щодо надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з'єднання - 2 корпусу НГУ «Хартія» Феофанову Повідомляємо, ОСОБА_2 що з метою розгляду зазначеного питання на засіданні комісії Головного управління НГУ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни до Управління оперативно-тактичного з'єднання - 2 корпусу НГУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у складі якого знаходиться військова частина НОМЕР_1 , надіслано розпорядження щодо надання відповідних документів або повідомлення про відсутність Після надходження підстав для їх оформлення. зазначених документів їх буде розглянуто на засіданні комісії Головного управління НГУ. Про результати розгляду Вам буде повідомлено додатково»;
Лист № 27/10/1/5-B-9617 від 19.11.2025:
«На додаток до відповіді від 30.09.2025 № 27/10/1/5-В-7787 на Вашу заяву від 18.09.2025 про надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 повідомляємо, що згідно з рішенням комісії Головного управління НГУ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (протокол засідання від 13.11.2025 № 27) зазначеній особі відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку з тим, що відповідно до листа Управління 2 корпусу НГУ «Хартія» від 09.11.2025 № 25-8304-2025 та листа військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2025 № 25/102/10/1-5483-2025 після додаткового вивчення документів встановлено: ОСОБА_1 не залучався до безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Довідку від 11.12.2024 № 2327 видано помилково».
Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ листом №25/102/10/4-B-107-Аз від 08.08.2025 надана відповідь на запит адвоката:
«На Ваш адвокатський запит стосовно отримання статусу УБД ОСОБА_1 повідомляємо наступне: військовою частиною не направлявся пакет документів до відомчої комісії стосовно ОСОБА_1 для надання йому статусу учасника бойових дій, в зв'язку з тим, що даний військовослужбовець немає підстав для отримання відповідного статусу.
Вище зазначений військовослужбовець здійснював бойові (службові) завдання не під час безпосередньої участі у заходах, а у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України.»
Відповідно до відповіді № 2417515 від 04.03.2026 на запит суду з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік, позивач не отримував додаткову грошову винагороди, визначену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно дням безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Згідно із змісті довідки військової частини НОМЕР_1 НГУ про доходи №22 за період з вересня 2024 року по грудень 2025 року, позивач також не отримував додаткову грошову винагороди, визначену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно дням безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, судом не встановлені відомості наявності судового спору чи рішення суду щодо визнання протиправним визнання військовою частиною НОМЕР_1 НГУ помилковим видання позивачу довідки військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.12.2024 № 2327, або будь-яких інших спорів про встановлення обставин у період з 04.10.2024 по 15.10.2024 в районі с. Липці, Харківського району, Харківської області безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Відомості про рішення судів, судових спорів та відповідні докази відсутні про те, що позивачу невірно обраховане грошове забезпечення військовою частиною без нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно дням безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Підставами та предметом спору у цій справі не є обставини безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, а є рішення Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, яке оформлене протоколом від 13.11.2025 № 27.
Позивач одночасно не оскаржує протиправність визнання помилковою довідки військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.12.2024 № 2327, що стало підставою для відмови Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у наданні позивачу статусу учасника бойових дій та прийняття оскаржуваного рішення оформленого протоколом відповідача від 13.11.2025 № 27.
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у наданні йому правового статусу учасника бойових дій, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII).
У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 3 Закону №2232-XII, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII, виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», 2Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", 2Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Суспільні відносини з приводу набуття громадянином правового статусу учасника бойових дій регламентовані, зокрема, приписами Закону №3551-ХІІ.
Згідно із статті 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь:
в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення,
у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів,
у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм надання статусу учасника бойових дій визначений Порядком № 413.
Згідно положень підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання статусу учасника бойових дій для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, є довідка за формою згідно з додатком 6.
Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку № 413, для надання статусу учасника бойових дій документи подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи чи організації стосовно заявників, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, або самостійно заявником з їх числа - у разі неподання таких документів відповідним командиром (начальником).
Водночас пунктом 8 Порядку № 413 прямо встановлено, що для надання статусу учасника бойових дій особам, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій зобов'язані протягом 30 календарних днів з дня участі таких осіб у виконанні бойових (службових) завдань подати на розгляд відповідної комісії довідку за формою згідно з додатком 6 або додатком 7 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій заявник подає комісії (міжвідомчій комісії) заяву.
Заява може подаватися: у паперовій формі за формою згідно з додатком 8: безпосередньо комісії (міжвідомчій комісії), у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв'язку; через центр (заявниками з числа осіб, зазначених у пунктах 21 та 25 частини першої статті 6 Закону); в електронній формі заявниками з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.
Подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія може громадянин України, засобами Реєстру - громадянин України, іноземець або особа без громадянства (за наявності реєстраційного номеру облікової картки платника податків).
Заявники, рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій яким приймається відповідними комісіями розвідувальних органів, можуть подавати заяву на адресу такої комісії виключно у паперовій формі за формою згідно з додатком 8.
Пунктом 14 Порядку № 413 визначено, що до заяви в електронній формі додаються за наявності електронні копії оригіналів паперових документів, визначених підпунктами 1-4 пункту 4 цього Порядку, шляхом їх завантаження заявником для подальшого опрацювання комісією.
У разі відсутності документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 4 цього Порядку, вони витребовуються комісіями у порядку, передбаченому пунктом 22 цього Порядку.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 413 комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Пунктом 6 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 цієї Постанови №168 установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-2 Постанови №168 визначено, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Пунктом 2-1 Постанови №168 установлене, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства визначають:
порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;
особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту;
порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.
Згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова №704), грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу та окладу за військовим званням включає також і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії).
Тобто за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку віднесено до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України 01 вересня 2023 року № 729, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 р. за № 1544/40600, затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - Наказ №729, Особливості).
Пунктом 2 Наказу №729 визначено, що на період воєнного стану виплачуються:
1) додаткова винагорода:
у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах;
у розмірі 50000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;
у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;
у розмірі 20100 гривень щомісяця військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані в розпорядження відповідних командирів, після перебування в розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування в розпорядженні;
у розмірі від 15000 до 30000 гривень військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах).
Пунктом 3 Наказу №729 встановлено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в абзаці другому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань:
1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора:
на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки;
з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей противника, у тому числі у складі підрозділу (засобу) артилерії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються Національною гвардією України, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов'язаних з вогневим ураженням противника;
з ліквідації наслідків застосування зброї масового ураження, а також руйнування (аварій) радіаційно, хімічно небезпечних об'єктів;
з усебічного забезпечення військових частин Національної гвардії України або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
з лікувально-евакуаційного забезпечення та надання медичної допомоги медичним персоналом медичних (стабілізаційних) пунктів та інших медичних підрозділів;
2) з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії, а також повітряних, морських цілей противника в районах здійснення заходу, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій;
3) з вогневого ураження противника або вирішення інших бойових (спеціальних) завдань (цілевказання, ведення повітряної розвідки, фотографування, застосування засобів радіоелектронної боротьби, а також виконання завдань за призначенням) зовнішніми екіпажами безпілотних авіаційних комплексів у складі підрозділу (засобу) експлуатації безпілотних авіаційних комплексів у районах здійснення заходу, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій;
4) відповідно до бойових наказів (розпоряджень), перебуваючи безпосередньо на території держави-агресора.
Пунктом 7 Наказу №729 визначені документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 цих Особливостей, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або книга служби, або постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку), на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) командира підрозділу (у тому числі зведеного) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно-підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у тому числі у виконанні бойових (спеціальних) завдань, визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) такої участі.
Підтвердження виконання завдань, визначених підпунктом 1 пункту 3 цих Особливостей, здійснюється на підставі таких документів:
витягу з наказу (бойового розпорядження) про виконання завдання з розмінування;
акта виконаних робіт з розмінування місцевості (акваторії, об'єкта) від вибухонебезпечних предметів (знешкодження та/або знищення виявлених вибухонебезпечних предметів) та/або формуляра загороджень;
рапорту (донесення) командира підрозділу (у тому числі зведеного) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовця в бойових діях або заходах.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Суд зазначає, що правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах) Верховний Суд неодноразово вже надавав свою оцінку у численних постановах.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» 2 червня 2016 року № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/7237/24 наданий висновок щодо тлумачення судом змісту поняття «безпосередня участь», який підлягає системному тлумаченню у взаємозв'язку з нормативними актами, прийнятими на виконання Закону №3551-ХІІ, які визначають порядок підтвердження такої участі та критерії її встановлення:
« 63. Аналіз наведених положень свідчить, що законодавець у кожному випадку пов'язує надання статусу учасника бойових дій із фактичною участю у збройному протистоянні, яка має ознаки безпосередності, тобто особистого виконання бойових (службових) завдань у складі військових формувань під час здійснення відповідних заходів. Йдеться не про будь-яке виконання обов'язків військової служби в умовах воєнного стану, а про реальне та особисте залучення до виконання завдань, безпосередньо пов'язаних із відсіччю та стримуванням збройної агресії, що за своїм змістом і характером передбачають підвищений рівень небезпеки для життя і здоров'я військовослужбовця. Виконання завдань забезпечувального, чергового чи охоронного характеру, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не може ототожнюватися з такою безпосередньою участю.
При цьому, зміст поняття «безпосередня участь» підлягає системному тлумаченню у взаємозв'язку з нормативними актами, прийнятими на виконання Закону № 3551-ХІІ, які визначають порядок підтвердження такої участі та критерії її встановлення. У цьому контексті територіальна складова не є самостійно встановленим обмеженням, а виступає елементом правової моделі, відповідно до якої безпосередність участі пов'язується з виконанням бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених у встановленому порядку. Відсутність встановленого факту виконання завдань у таких районах виключає можливість визнання відповідної діяльності як безпосередньої участі у розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.
64. Подібний підхід щодо обов'язковості встановлення у сукупності, зокрема, функціональної та територіальної ознак застосований Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23.
73. Системний аналіз наведених норм свідчить, що довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 із відповідним змістом про участь особи у заходах, визначених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, є необхідною передумовою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу учасника бойових дій відповідною комісією. Водночас підстави внесення інформації до такої довідки та її зміст підлягають перевірці на відповідність вимогам законодавства, у тому числі в межах здійснення судового контролю за рішеннями суб'єктів владних повноважень.
Обов'язок командира (начальника) військової частини щодо подання такої довідки виникає лише за умови наявності підтверджених належними документами фактів безпосередньої участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
Суд при цьому наголошує, що командир (начальник) військової частини, оформлюючи довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413, не здійснює оцінку доцільності чи обґрунтованості надання статусу учасника бойових дій, оскільки такі повноваження належать відповідній комісії. Його функція полягає у внесенні до довідки відомостей про участь військовослужбовця у відповідних заходах та оформленні її на підставі наявних документів, що підтверджують виконання завдань, передбачених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.
80. Отже, системний аналіз пункту 1 Постанови № 168 свідчить, що законодавець чітко розмежував поняття:
- загальне виконання бойових (спеціальних) завдань у період воєнного стану, за яке виплачується додаткова винагорода до 30 000 гривень;
- безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони з обов'язковим перебуванням у районах їх ведення (здійснення), що є підставою для збільшення винагороди до 100 000 гривень.
81. Таке розмежування має правове значення для оцінки характеру участі військовослужбовця у виконанні військового обов'язку та не допускає ототожнення будь-якого виконання завдань у період воєнного стану з безпосередньою участю у бойових діях.
85. Таким чином, Порядок № 260, прийнятий на виконання постанови КМУ № 168, також закріплює диференційований підхід до визначення розміру додаткової винагороди залежно від характеру та умов виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань, зокрема з урахуванням факту безпосередньої участі у бойових діях та перебування у районах їх ведення. Отже, як постанова КМУ № 168, так і Порядок № 260 послідовно розмежовують загальне виконання завдань у період воєнного стану та безпосередню участь у збройному конфлікті, що має істотне значення для правової оцінки характеру участі позивача.
86. Крім того, пунктом 3 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
87. Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
88. Згідно з пунктом 6 розділу XXXIV Порядку №260 про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
89. Отже, у своєму системному взаємозв'язку положення Закону № 3551-ХІІ, Порядку № 413, постанови КМУ № 168 та розділу XXXIV Порядку № 260 формують узгоджену правову модель регулювання, відповідно до якої вирішальним критерієм для віднесення діяльності військовослужбовця до безпосередньої участі у бойових діях чи заходах із забезпечення національної безпеки і оборони є встановлення факту виконання ним бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
При цьому нормативне розмежування розмірів додаткової винагороди (100 000, 50 000 та 30 000 гривень) не має суто фінансового характеру, а залежить від фактичних обставин, інтенсивності та умов залучення військовослужбовця до виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема від характеру таких завдань і території їх здійснення. Виплата у розмірі 100 000 гривень поставлена у залежність від встановлення факту безпосередньої участі у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони за умови перебування в районах їх ведення. Натомість виконання бойових (спеціальних) завдань поза межами таких районів або здійснення завдань забезпечувального чи охоронного характеру, що зумовлює виплату додаткової винагороди у меншому розмірі (30 000 гривень), саме по собі не може розцінюватися як безпосередня участь у бойових діях.
90. Таким чином, лише сукупність установлених обставин щодо характеру виконуваних завдань, території їх здійснення та їх належного документального підтвердження відповідно до вимог законодавства є передумовою виникнення обов'язку щодо оформлення довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 і, відповідно, підставою для подальшого розгляду питання про надання статусу учасника бойових дій.
99. Окрім того, системний аналіз положень Закону № 3551-ХІІ, Порядку № 413, постанови КМУ № 168 та розділу XXXIV Порядку № 260 свідчить, що виконання військового обов'язку в умовах воєнного стану не є тотожним безпосередній участі у бойових діях. Належність до військової частини, залучення до охорони об'єктів критичної інфраструктури чи виконання завдань протиповітряного прикриття поза районами ведення воєнних (бойових) дій саме по собі не створює правових підстав для визнання відповідної діяльності безпосередньою участю у розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.
Інше тлумачення зазначених норм призвело б до необґрунтованого розширення кола осіб, яким може бути надано статус учасника бойових дій, без урахування характеру та інтенсивності участі у збройному протистоянні, що суперечило б принципу справедливості та рівності правового статусу військовослужбовців.»
Зазначений висновок Верховного Суду є подібним до обставин цієї справи, оскільки Наказ МО України №260 та Наказ МВС №729 визначають однакові положення щодо підстав виплати додаткової винагороди визначеної постановою КМ України №168 за безпосередню участь військовослужбовців у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Суд встановив, що довідка військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.12.2024 №2327 про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України визнана помилковою, тобто є скасованою та нечинною.
Позивач не оскаржив рішення та дії військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо визнання цієї довідки від 11.12.2024 №2327 помилковою.
Оспорювана відмова (рішення) у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, викладена у протоколі Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 13.11.2025 № 27, основана на відповіді військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо визнання довідки від 11.12.2024 №2327 помилковою.
Додатково судом також офіційно встановлені обставини, що у період 04.10.2024-15.10.2024, який зазначений у заяві позивача від 18.09.2025 до Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових, позивачу не нарахована та не виплачена військовою частиною НОМЕР_1 НГУ додаткова грошова винагорода у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Спір між позивачем та військовою частиною щодо невиплати позивачу додаткової винагороди за період 04.10.2024-15.10.2024 у розмірі 100000 гривень та щодо підстав визнання довідки військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.12.2024 №2327 помилковою відсутній.
Підставами, обставинами та предметом позову не є невиплати позивачу додаткової винагороди за період 04.10.2024-15.10.2024 у розмірі 100000 гривень, визнання протиправним помилковою довідки військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.12.2024 №2327 а також визнання протиправними дій чи бездіяльності військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо ненадання позивачу довідки про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України за період 04.10.2024-15.10.2024.
За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підставами та предметом позову є виключно рішення Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій оформлене протоколом від 13.11.2025 № 27, та компетенція відповідача щодо надання оцінки документів наданих позивачем в порядку пункту 4 Порядку №413.
Судом встановлені обставини свідчать, які не відповідають умовам, з якими пункт 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ пов'язує визнання безпосередньої участі у бойових діях, оскільки не встановлено виконання бойових (спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених у встановленому порядку
Системний аналіз положень Закону № 3551-ХІІ, Порядку № 413, постанови КМУ № 168 та Наказу №729 свідчить, що виконання військового обов'язку в умовах воєнного стану не є тотожним безпосередній участі у бойових діях.
Належність до військової частини, залучення до виконання завдань саме по собі не створює правових підстав для визнання відповідної діяльності безпосередньою участю у розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, і такі підстави та обставини не є предметом цього спору.
Інше тлумачення зазначених норм призвело б до необґрунтованого розширення кола осіб, яким може надаватись статус учасника бойових дій, без урахування характеру та інтенсивності участі у збройному протистоянні, що суперечило б принципу справедливості та рівності правового статусу військовослужбовців.
Відсутність установленого факту виконання позивачем у бойових діях, виконання завдань або заходах, визначених пунктом 3 Особливостей Наказу №729, а також відсутність у матеріалах справи інформації та документів, передбачених законодавством, виключає виникнення у відповідача обов'язку щодо прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій без оформлення та видачі довідки позивачу за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413.
Позивач, подаючи даний позов, не обрав спосіб свого захисту щодо визнання обставин та підстав і відповідного предмета позову до військової частини про визнання його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Суд зазначає, що не перешкоджає реалізації права особи у разі наявності належних і допустимих доказів, однак за встановлених у цій справі обставин, правових підстав для покладення на відповідача - Комісію Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій - обов'язку щодо видачі відповідної довідки не вбачається, оскільки підставами та предметом позову є відмова у надані (підтверджені) позивачу статусу учасника бойових дій, а тому така відмова у наданні статусу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства, оскільки довідка військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.12.2024 №2327 визнана помилковою, тобто є нечинною (скасованою).
Докази, на підставі яких видавалась довідка військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.12.2024 №2327 правового значення для цієї справи не мають, оскільки підставами та предметом позову є рішення Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій про відмову у надані статусу учасника бойових дій позивачу, оскільки позивач не надав чинної довідки військової частини НОМЕР_1 НГУ про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, згідно із додатком 6 до Порядку №413.
Суд висновує, що додатковим підтвердженням відсутності безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України є відсутність нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн., визначеної постановою КМ України №168, Наказом №729.
Судові спори позивача із військовою частиною відсутні, відповідні докази суду не надані.
Зазначені висновки суду ухвалені у цьому рішенні виключно щодо підстав та обставин цього спору, з урахуванням предмета позовних вимог.
Суд роз'яснює, що позивач не позбавлений права звернутись із позовом до військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо визнання протиправними дій із визнання довідки військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.12.2024 №2327 помилковою (тобто її скасування) та у подальшому звернутись повторно до Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій із відповідною заявою, відповідно до норм Порядку №413.
З урахуванням викладеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Інші доводи сторін не впливають на висновки суду у цьому рішенні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 р. в справі №9901/276/19 висловила правову позицію, згідно якої протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб?єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви.
Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та аналізуючи наведені положення законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у цій справі.
З огляду на викладене, суд здійснив висновки щодо всіх ключових питань, які стосувались підстав, обставин та предмету справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, третьої особи, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.
За наведених обставин справи суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що зумовлює необхідність відмовити у їх задоволенні.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Оскільки у позові відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в особі Головного управління Національної гвардії України (03151, Україна, м. Київ 151, вул. С. Хороброго, 9а, код ЄДРПОУ 08803498), за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 (через мм. Вінницю, Кропивницький), 948км + 206м, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза